Програмний документ стояв на захисті принципу приватної власності, захищав особисту свободу, свободу віросповідання, друку, промислової діяльності, стариків і сиріт тощо

Програмний документ Південного товариства зафіксував встановлення громадянської свободи, незалежності, політичних прав та матеріального забезпечення для народу. Земля мала поділятися на дві рівні частини: суспільну, яка належала всім членам суспільства для забезпечення прожиткового мінімуму і перерозподілялася між членами волості щорічно, і приватну, що належала казні або приватним власникам і служила створенню «достатку».

Руська Правда» П. Пестеля задекларувала прагнення боротьби народу проти феодальної аристократії, за скасування кріпосництва і дворянських соціальних привілеїв, утвердження після революції єдиного громадянського стану на основі рівності людей перед законом. Дворянські, державні, удільні, дворові та інші кріпосні оголошувалися вільними безумовно і назавжди, що свідчило про радикальне вирішення селянського питання.

У «Руській Правді» П. Пестеля виписано майбутній державний лад і політичний устрій Росії, який передбачав встановлення республіки, представницького правління в формі волосних, повітових та інших народних зборів. Органом законодавчої влади мало стати Народне віче, а виконавчої – Державна дума, які обиралися на 5 років зі щорічною ротацією членів. Їхню діяльність контролював Верховний собор зі 120 членів-бояр, які довічно призначалися Народним вічем.

Хоча П. Пестель не дописав 6 – 10 розділи Руської Правди», але і зроблене було великим кроком вперед у розвитку ідеології дворянської революційності.

13 травня 1818 р. в м. Решетилівка на Полтавщині брати П. І. і А. І. Борисови започаткували таємне «Товариство першої згоди», яке поставило на меті реалізацію моральних завдань і запровадження республіканської конституції. П. І. Борисов належав до прихильників республіки, а А. І. Борисов поділяв ідею конституційної монархії. До 1823 р. товариство не виявляло активних дій і об’єднувало лише 5 осіб. У 1823 р. брати Борисови познайомилися з діячем польського національно-визвольного руху Ю. Люблінським, висланим у Новоград-Волинськ під нагляд поліції. Виробивши спільну ідею визволення і єднання слов’янських народів у федерацію республік, діячі вирішили утворити Товариство об’єднаних слов’ян (1823-1825).

П. І. Борисов за участю А. І. Борисова і Ю. Люблінського підготували «Правила об’єднаних слов’ян», де містилася программа дій:

Програмні цілі «Товариства об’єднаних слов’ян»

• Скасування кріпацтва, різниці станів, повалення самодержавства, подолання тиранії царського режиму. • Звільнення слов’янських народів та створення федерації усіх слов’янських республік. • Очолюватиме слов’янську федерацію парламент, а кожний народ отримує самоврядування. • Визнання необхідності участі народу в майбутній революції.

Статутний характер мала «Клятва», складена польською і французькою мовами.

Незабаром до складу Товариства вступили офіцери В. О. Бечаснов, П. Х. Вигодовський, І. І. Горбачевський, П.Ф. Громницький, І. І. Іванов, М. О. Щепілло, Я. Я. Драгоманов, І.І. Сухінов та ін. Всього до 60 осіб. У березні 1825 р. Відбувся з’їзд організації у м. Черняхів Волинської губернії, на якому було ухвалено статут, визначено членські внески, обрано президентом П.І. Борисова, заступником П.Ф. Громницького, секретарем І.І. Іванова. Восени 1825 р. Товариство об’єдналося з Південним товариством. І. І. Горбачевський

Смерть Олександра І, наступна династична криза підштовхнула дворянських революціонерів до повстання, яке розпочалося 14 грудня 1825 р. в Петербурзі. Незважаючи на його поразку, 29 грудня того ж року в с. Триліси повстала мушкетерська рота, а в с. Ковалівка гренадерська рота Чернігівського полку. Повстання очолив підполковник С. І. Муравйов-Апостол – освічений, рішучий і талановитий офіцер, відданий справі революції – та його однодумець і друг М. П. Бестужев-Рюмін., які повели повстанців на Васильків. Напередодні повстання його керівники написали два агітаційні документи – «Православний катехізис» і відозву, які закликали до збройної боротьби і були прочитані перед строєм. 31 грудня полк вступив до Мотовилівки. Наступного дня повстанці нараховували близько 1000 чоловік, у т. ч. 19 офіцерів. Серед них члени таємного товариства:

М. П. Бестужев-Рюмін, А. П. Кузьмін, С. І., М. І., І. І. Муравйови-Апостоли, В. М. Соловйов, І. І. Сухінов, М. О. Щепилло. Селяни сердечно зустрічали солдатів, вважаючи в них своїх захисників і визволителів. 2 січня Чернігівський полк повернув на Білу Церкву, а 3 січня – на Ковалівку і Триліси, щоб далі рушити на Житомир. Але час було втрачено. На засніженому полі між селами Ковалівка і Устимівка на повстанців чекали гусари генерал-майора Ф. К. Гейсмара з двома гарматами. Після 7-8 пострілів картеччю і кавалерійської атаки опір було сламано. Повстанці втратили 6 солдатів убитими і 22 пораненими. У полон взято 5 офіцерів і 859 солдатів та унтер-офіцерів. Декабристи зазнали поразки.

Причини поразки виступів декабристів

• Відсутність єдиного центру і керівництва повстанським рухом; • непідготовленість виступів; • повільність і нерішучість у діях повсталих; • відсутність єдності у лавах декабристів, розбіжності у їхніх поглядах; • відсутність підтримки з боку народних мас.

Справа декабристів не пропала. Революційні ідеї дворянських революціонерів пропагувалися в таємному гуртку студентів Харківського університету В. Г. Розаліон-Сошальського (1826 – 1827 рр.). Визвольні ідеї проникали в середовище професорів і гімназистів в Ніжинській гімназії вищих наук, в якій у 1827 – 1830 рр. виникла «справа про вільнодумство».

Дата добавления: 2015-05-23