Примітки. 1 См що резюмує і тенденційну, включаючи Введення до того, книгу: Theodor W

1 См що резюмує і тенденційну, включаючи Введення до того, книгу: Theodor W. Adorno et al. Der Positivismusstreit in der deutschen Soziologie. Neuwied, 1969.

2 См: Robert До. Merton. Insiders and Outsiders: A Chapter in the Sociology of Knowledge // American Journal of Sociology. 1972. Vol. 78. P. 9-47.

3 См: Walter J. Ong. Ramus: Method, and the Decay of Dialog: From the Art of Discourse to the Art of Reason. Cambridge (Mass.), 1958. Нова публікація: N. Y., 1979.

4 Про зв'язок [проблематики парадоксу] із занепадом техніки запитання см спеціально: Malloch. A. E. The Technuque and Function of the Renaissance Paradox // Studies in Philology. 1956. № 53. P. 191-203. См далі сле-дующие приклади, [які ми знаходимо] у літературі того часу: |; Ortensio Lando. Paradossi, cioe sententie fuori del commun parere.. Vinegia, 1545. Idem.: Confutatione del libro de paradossi nuovamente composta, in tre orationi distinta. Би. м, би. р. (ймовірно, рік той же са-мый); John Donne. Paradoxes and Problems / Ed. by Helen Peters. Oxford, 1980. Тут явна навмисна провокація, мета якої - творчий дозвіл. См про це: Michael McCanless. Paradox in Donne // Studies in the Renaissance. 1966. № 13. P. 266-287. См далі грунтовну монографію: Rosalind L. Colie. Paradoxia Epidemica:

5 The Renaissance Tradition of Paradox. Princeton (NJ), 1966. См лише деякі приклади: George Spencer Brown. Laws of Form (1969), цит. по новій публікації: N.Y., 1979; Lars Lofgren. Some Foundational Views on General Systems and the Hempel Paradox // International Journal of General Systems. 1978. №4. P. 243-253; Idem. Unfoldement of Self - Reference in Loggic and in Computer Science // Proceedings of the 5th Scandinavian Logic Symposium. Aalborg 1979. P. 205-229; Klaus Krippendorf. Paradox and Information // Brenda Dervin / Melvin J. Voigt (Eds.). Progress in Communication Sciences. 1984. № 5. i P. 45-71; Nicholas Rescher. The Strife of Systems: An Essay on Grounds and Implications of Philosophical Diversity. Pittsburgh, 1985; Hilary Lawson, Reflexivity: The Post - Modern Predicament. L., 1985; Rino Genovese (Ed.). Figure del paradosso: Filosofia e teoria dei sistemi 2. Napoli, 1992. См також цілий ряд статей в кн.: Ham Ulrich Gumbrechtl До. Ludwig Pfeiffer. Paradoxien, Dissonanzen, Zusammenbriiche: Situationen offener Epistemologie. Frankfurt a/M. 1991. Загальна тенденція цих робіт - виходити з операцій, що виробляють системи і, сле-довательно, розглядати спостереження і описи як операції особливого роду, які можуть бути як би відхилені, але не заблоки-рованы парадоксальністю.

6 Фоном старого поняття діалектики була парадоксальність іншого роду - парадоксальність тотожності і нетотожності в понятті форми (eidos, згодом genos) у Платона. См початковий: пункт в "Софістові", 253 D. (Повинно бути виключено, щоб те ж саме було іншим або інше тим же самим - і це незважаючи на край-нюю абстрактність ідентифікуючих концептів.) [Ср. у російському перекладі С. А. Ананьина: "Розрізняти усе по пологах і не набирати одного і того ж вигляду за іншою або іншою за той же самий - невже ми не скажемо, що це [предмет] діалектичного знання"? (Платон. Зібрання творів: В 4-х т. М.: Думка, 1993. Т. 2. С. 324.)]

7 См, наприклад: Dana Bramel, Ronal Friend. Hawthorne, the Myth of the Docile Worker, and Class Bias in Psychology // American Psychologist. 1981. Vol. 36. P. 867-878.

8 См: Max Horkheimer, Theodor W. Adorno. Dialektik der Aufklarung (1947). Цит. по: Theodor W. Adorno. Gesammelte Schriften. Bd. 3. Frankfurt a M.: Suhrkamp, 1981.

9 См, наприклад: [Т. Parsons.] Comparative Studies and Evolutionary Change //Talcott Parsons. Social Systems and the Evolution of Action Theory. N.Y.: Free Press, 1977. P. 279-320.

10 "Mais ce a quoi la reflexion peut et doit servir, c'est a marquer le but qu'il faut atteindre. C'est que nous avons essaye de faire", - говориться у кінці книги "Про розподіл громадської праці". Цит. по 2-у видавництвом, 1930, 9-й передрук 1973 р. Р. 406. ["Рефлексія ж може і повинна по-служить тому, щоб намітити мету, якої потрібно досягти. Саме це ми і спробували зробити". Дюркгейм Э. Про розподіл обществен-ного праці // Дюркгейм Э. Про розподіл громадської праці. Ме-тод соціології. М.: Наука, 1991. С. 380. -Прим. перев.] См про це також: Gerhard Wagner. Emile Durkheim und Ferdinand de Saussure - Einige Bemerkungen zum Problem sozialer Ordnung // Zeitschrift fiir Soziologie. 1990. Jg. 19. S. 13-25.

11 У методології [емпіричних соціологічних досліджень] у это-го поняття вужчий сенс. Там йдеться про "latent structure analysis" ["латентно-структурному аналізі"] як підході, пов'язаному з дихотомічним розчленовуванням змінних.

12 См про це критичні міркування: Friedrich H. Tenbruck. Emile Durkheim oder die Geburt der Gesellschaft aus dem Geist der Soziologie // Zeitschrifvt fur Soziologie. 1981. Jg. 10. S. 333-350. См те ж в: Tenbruck. F. H. Die kulturellen Grundlagen der Gesellschaft: Der Fall der Moderne. Opladen: Westdeutscher Verlag, 1989. S. 187-211.

13 См про це, у зв'язку з архаїчними традиціями і традиціями високих культур: Niklas Luhmann I Raffaele de Giorgi. Theoria della societa. Milano, 1972. P. 76ff.

14 См: G. Spencer Brown. Op. cit.

15 G. Spencer Brown. Op. cit. P. 76.

16 См: Louis H. Kaufman. Self - Reference and Recursive Forms // Journal of Social and Biological Structures. 1987. Vol. 10. P. 53-73 (53).

17 См: Johann Gottlieb Fichte. Grundlage der gesamten Wissenschaftslehre (1794). 2. Aufl., 1802. Цит. по: Ausgewahlte Werke. Darmstadt, 1962. Bd. 1. S. 275-519.

18 См про грецьке "ichnos" і французькому ".trace" у важливому примеча-нии до: Jaques Derrida. Marges de la Philosophie. P., 1972. N 14. P. 206.

19 "It stands to reason that these systems of self - reflection with centers of their own could not behave as they do unless they are capable of "drawing Ialine" between themselves and their environment. We repeat that this is something the Universe as a totality cannot do. It leads to the surprising conclusion that parts of the Universe have a higher reflexive power that the whole of it, as has been recognized for a long time" [Абсолютно ясно, що ці системи саморефлексии зі своїми власними цен-трами не могли б поводитися так, як вони це роблять, якби вони не були здатні "провести лінію" між собою і своїм довкіллям. Ми повторюємо, що саме цього не може зробити универ-сум як тотальність. Звідси слідує несподіваний висновок, що частини універсуму мають більшу здатність рефлексії, чим сам він як ціле, [на відміну від того,] як це розумілося протягом довгого време-ни]. (См: Gotthard Giinther. Cybernetic Ontology and Transjunctional Operations // Gotthard Giinther. Beitrage zur Grundlegung einer operationsfahigen Dialektik. Hamburg, 1976. Bd. 1. S. 249-328 (319)).

20 См: Heinz van Foerster. Observing Systems. Seaside, Cal., 1981. cm. також: Siegfried J. Schmidt (Hrsg.) / Der Diskurs des Radikalen Konstruk - tivismus. Frunkfurt a M., 1987; Niklas Luhmann. Erkenntnis als Konst - ruktion. Bern, 1988.

21 Про новітню семантичну кар'єру цього терміну см, окрім упо-мянутой вище за книгу фон Ферстера (1981), також: Niklas Luhmann et al. Beobachter: Konvergenz der Erkenntnistheorie? Munchen, 1990.

22 См: Matthias Wingens, Stephan Fuchs. 1st die Soziologie gesellschaftlich irrelevant? Perspektiven einer konstruktivistisch ansetztenden Verwend - ungsforschung // Zeitschrift fur Soziologie. 1989. Bd. 18. S. 208-219.

23 Це може підтвердити трагічний випадок Хельмута Шельски. Раз-зачарований втратою почуття дійсності соціологами і їх поведінкою в суспільстві, він врешті-решт виступив як анти-социолога, застережного проти соціології. Проте саме це цілком відповідало тенденції падіння репутації [социоло-гической] спеціальності; [правильно] отрефлектировав ситуацію, він не зумів знайти відповідну форму для своїх публікацій. Оста-валась тільки полеміка.

24 См: Herbert A. Simon. Models of Man - Social and Rational: Mathe - matical Essays on Rational Behavior in a Social Setting. N. Y, 1957. P. 79ff. См, проте, і: Robert До. Merton. Social Theory and Social Structure. 2nd ed. Glence III., 1957. P. 42Iff (мабуть, найвідоміша робота по цій темі).

25 Посилання на новітнє обговорення цього питання можна знайти, наприклад, в: Albert Scherr. Postmoderne Soziologie - Soziologie der Postmoderne: Uberlegungen zu notwendigen Differenzierungen der sozialwissenschaftlichen Diskussion // Zeitschrift fur Soziologie. 1990. Bd. 19. S. 3-12.

26 См про це також адресовану американським соціологам роботу: Niklas Luhmann. General Theory and American Sociology // Herbert J. Gans (Ed.) / Sociology in America. Newbury Park, 1990. P. 253-264.

27 См про це цікаву роботу: Peter Heinz. Die Weltgesellschaft im Spiegel von Ereignissen. Diessenhofen, Schweiz, 1982.

28 См про це: RolfLindner. Medien und Katastrophen. Fiinf Thesen // Hans Peter Dreitzel, Horst Senger (Hrsg.) / Ungewollte Selbstzerstorung: Ref - lexionen iiber den Umgang mil katastrophalen Entwicklungen. Frankfurt, 1990. S. 124-134.

29 См у Тодда Гитлина, що використовує поняття Грамши,: Todd Gitlin. The Whole is Watching: Mass Media in the Making and Unmaking of the New Left. Berkeley, Cal., 1983. Відповідно, можна говорити так-же і про "структурне зчеплення" рухів протесту і засобів мас-совой комунікації.

30 Говорячи про абстракції genos'a, я приєднуюся до джерела, яке можна розглядати як експліцитну стратегію уникнення парадоксу. См: Платон. Софіст. 253 D.

31 Мабуть, найбільш відома критика з боку Мартіна Хайдегге-ра. См: Martin Heidegger. Sein und Zeit. 6. Aufl. Tubingen, 1949. § 10. [Хайдеггер М. Буття і час. М.: Ad Marginem, 1997. І про це за-тем див. критику Жака Деррида, що заходить ще далі, наприклад в: Jaqu.es Derrida. Les fins de 1'homme // Jaques Derrida. Marges de la philosophie. P., 1972. P. 129-164. - Прим. перев.}

32 Як відомо, для цього Гуссерль назвав теорію "трансценденталь-ной феноменологією".

33 Помітимо тільки, що звідси часто робляться занадто поспішні эти-ческие висновки. В усякому разі, можна було б подумати, по мень-шей мірі, про одне правило научной'этики, жертвою якого долж-ны були б паща багато "критиків", а саме про заборону на те, щоб звільняти [від критики] самих себе.

34 См вищий, цитату в прим. 19.

35 См стосовно педагогіки післямова в кн.: Niklas Luhmann, Karl - Eberhard Schorr. Reflexionsprobleme im Erziehungssystem. 2. Aufl. Frankfurt a/M., 1988. S. 363-381. См також: Niklas Luhmann. Die soziologische Beobachtung des Rechts. Frankfurt a M., 1986.

36 З цієї точки зору, вважає Михаэль Велькер, соціологічне спостереження системи релігії і її теологічних самоописаний по-лезно, але, звичайно, може бути піддано зустрічній критиці. См: Michael Welker. Niklas Luhmanns "Religion der Gesellschaft" // Socio - logia Internationalis. 1991. Bd. 29. S. 149-157.

37 На формальній мові математичної теорії Джорджа Спенсера Брауна (см цит. соч.) це можна також сформулювати як "re-entry" [повторне входження] форми у форму, тобто розрізнення в те, що їм розрізнено.

38 См про це детальніший: Niklas Luhmann. Okologische Kommunikation: Kann die modeme Gesellschaft sich auf okologische Gefahrdungen einstellen? Opladen, 1986; Niklas Luhmann. Okologie des Nichwissens // Niklas Luhmann. Beobachtungen der Moderne. Opladen, 1992.

39 См цит. соч. 1976.

40 См: Heinz van Foerster. Цит. соч. 1981.

41 Причому у формули "observing systems", яку Хайнц фон Ферстер ввів, щоб позначити програму кібернетики другого порядку є другий, прихований сенс. [Її можна тлумачити як "спостереження систем" і як "спостерігаючі системи". - Прим. пе-рев.} Йдеться про застосування до самої собі (постійно прив'язаною до системи) операції спостереження.

42 Детальніше см: Niklas Luhmann. Soziale Systeme. GrundriB einer allgemeinen Theorie. Frankfurt a/M., 1984.

43 Jaques Derrida. Marges de la Philosophic. Paris, 1972. P. 76-77.

44 Це формулювання ми знаходимо у Дэвида Робертса. См: David Roberts. Art and Enlightenment: Aesthetic Theory after Adorno. Lincoln, Nebr., 1991. P. 150, 158.

45 Зовсім не випадково вона відноситься до мистецтва модерну/постмодер-на, і можна було б запитати себе, чи не вийшло так, що тут вже давно набуло своєї форми таке розуміння сучасного обще-ства, яке можна було б узяти за зразок в соціології.

46 См у Робертса, цит. соч., про пародію як форму рефлексії (близькою, втім, родичці парадоксу), особливо см P. 164ff, на які немає посилань в покажчику. Стосовно теорії государ-ства см: Helmut Willke. Die Ironie des Staates: Grundlinien einer Staatstheorie polyzentrischer Gesellschaft. Frankfurt a/M., 1992.

47 Це можна бачити на прикладі звичайної критики теорії самореферен-тных систем. См хоч би: Munch Richard. Autopoiesis by Definition // Cardozo Law Review. 1992. Vol. 13. P. 1463-1471; Rottleuthner Hubert. Grenzen rechtlicher Steuerung - und Grenzen von Theorien dember // P. Koller et al. (Hrsg.) / Theoretische Grundlagen der Rechtspolitik. Archiv furRechts - und Sozialphilosophie. Beiheft 54. Stuttgart, 1992. S. 123-139.

Дата добавления: 2015-05-23