До питання оборотоздатності об’єктів цивільних прав

Традиційно, об'єктом цивільних прав (правовідносин) може бути те, заради чого суб'єкти вступають у відносини і на що спрямовані їх суб'єктивні права та обов'язки з метою здійснення - своїх законних прав та інтересів.

В юридичній літературі існують також інші визначення поняття об'єкта цивільних прав. Проте, в більшості випадків, вони різняться між собою в основному не за змістом, а лише за формою.

Об’єкти цивільних прав задовольняють ті чи інші потреби людей та виступають певними предметними цінностями. Як зазначав О. В. Мартишин, «будь-який товар, будь-яка послуга являє собою «предметну цінність», якщо вимірюється в грошовому вираженні (вартості) та в його корисних якостях (споживчій вартості)»[1,С.5]

На думку Ю. К. Толстого, блага, які не мають корисних властивостей або корисні властивості яких ще не відкриті, а також предмети, які недоступні людині на даному етапі розвитку людської цивілізації, об’єктами цивільно-правових відносин не виступають[2,С.205].

Для всіх об’єктів цивільних прав, за винятком особистих немайнових благ, що складають особливу групу об’єктів, характерною ознакою також є можливість їх грошової оцінки, тобто мати економічну форму товару та оборотоздатність.

Раніше питання оборотоздатності об’єктів, стосувалося щодо речей,а саме визначалися речі, які знаходяться у вільному обороті,обмежено оборотоздатні та вилучені з цивільного обороту. Перехід від командно-адміністративної до ринкової системи відносин в значній мірі вплинув на формування цих режимів. Із появою приватної власності розширився перелік речей які особа може вільно набувати та відчужувати.

Положеннями ст.178 ЦК України така класифікація закріплена щодо всіх об’єктів цивільних прав. [3] Однак визначаючи оборотоздатність того чи іншого об’єкту слід враховувати його правову природу.

Оборотоздатність об’єктів цивільних прав означає допустимість здійснення правочинів і інших дій, спрямованих на їхню передачу в межах цивільно-правових відносин. Залежно від цього всі об’єкти розділені на три групи: об’єкти, що обертаються вільно; об’єкти, обмежено оборотоздатні та об’єкти, вилучені з обігу.

В Україні діє загальна презумпція щодо вільного обороту об’єктів, якщо нема спеціальної вказівки закону про їх вилучення з обігу або обмеження обігу, або вони не є від’ємними від фізичної чи юридичної особи.

Більшість об’єктів цивільних прав належить до таких, що обертаються вільно. За загальним правилом об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися (продаватися, даруватися, обмінюватися) або переходити від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництва (коли до правонаступника в результаті одного акта переходять як єдине ціле усі права та обов’язки власника права, наприклад при спадкуванні, реорганізації юридичної особи) без будь-яких обмежень чи заборон. Крім універсального правонаступництва цивільне право виділяє сингулярне правонаступництво, при якому до однієї особи переходять тільки окремі права й обов’язки іншої особи. У такому порядку переходять права й обов’язки внаслідок здійснення правочинів щодо відчуження майна, передачі майна в оренду, переведення боргу тощо. [4]

До обмежено оборотоздатних об’єктів належать об’єкти цивільних прав, визначені законом (в законі повинні передбачатися вихідні критерії належності об’єктів до обмежено оборотоздатних і вказуватися державні органи, уповноважені визначати конкретні їхні види), які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом. До таких об’єктів відносять зброю, вибухові речовини, наркотичні та психотропні засоби тощо. [5]

Вилученими з обороту вважаються об’єкти, які не можуть бути предметом цивільно-правових правочинів чи іншим чином переходити від однієї особи до іншої. О.В.Куций стверджує,що оскільки щодо речей, які вилучені із цивільного обігу, суб'єктивні цивільні права і обов'язки виникати не можуть (це сфера не приватного, а публічного права), вони не можуть бути й об'єктами цивільних правовідносин[6].

Порушення цього правила тягне за собою визнання таких правочинів недійсними. Реформування української економіки на ринкових засадах значно звузило коло об’єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обігу не допускається і які мають бути прямо вказані в законі.

Література:

1. Мартышин О. В. Проблема ценностей в теории государства и права / О. В. Мартышин // Государство и право. — 2004. — № 10. — С. 5.

2. Гражданское право: учеб. / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — 3-е изд., пере- раб. и доп. — М.: Проспект, 1998. — Ч. 1. — С. 205.

3. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – ст. 356.

4. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар за заг. ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н.Ю. Голубєвої, К: Правова єдність., 2007. – 1140 с.;

5. Куций О. В.Щодо проблеми обмеження цивільного обороту речей. / О.В.Куций // Актуальні проблеми держави і права. – 2012. – Вип. 66. – С. 166-171.

6. Куций О. В. Щодо питань правового режиму цивільного обороту речей та їх класифікації // Право і безпека. – 2012. - № 3. - С. 35.

Гончаренко Владислава Олександрівна,

к.ю.н., доцент кафедри цивільного права

Національного університету «Одеська юридична академія»

Дата добавления: 2015-05-23