До питання про правосуб’єктність юридичної особи

Юридична особа є самостійним суб'єктом цивільних правовідносин та існує незалежно від фізичних осіб, які її утворили.

Відповідно до діючого законодавства юридичні особи мають універсальну правоздатність, тобто здатні мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа (за винятком прав, які за своєю природою можуть належати лише людині).

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення, тобто з моменту її реєстрації, і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає дієздатність, що означає можливість юридичної особи своїми діями отримувати, створювати і здійснювати цивільні права та обов'язки. Дієздатність юридичної особи, як і правоздатність, має універсальний характер. Як відомо, наявність право- і дієздатності називається правосуб'єктністю.

Юридична особа набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через свої органи за принципами, що є характерними для інституту представництва. Такий підхід до розуміння і розмежування правовідносин, які складаються між юри­дичною особою та членами органів управ­ління при здійсненні ними своїх повно­важень у відносинах із третіми особами, закладено у ст. 92 ЦК України, відповідно до якої юридична особа набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, передбачених зако­ном, юридична особа може набувати і здійснювати цивільні права та обов'язки через своїх учасників. Орган юридичної особи або особа, які відповідно до установчих документів або закону виступають від її імені, зобов'язані діяти в інтересах юридичної особи доб­росовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу та інші особи, які від­повідно до закону або установчих доку­ментів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Зважаючи на те, що орган управління складається з конкретних фізичних осіб, його ототожнюють з конкретною фізичною особою або декількома особами, які перебу­вають з юридичною особою в особливих правовідносинах представництва або близь­ких до них, у результаті чого дії таких осіб розцінюються як такі, що безпосередньо вчиняються юридичною особою. У науковій юридичній літературі з цього при­воду висловлюється позиція, згідно з якою здатність юридичної особи бути стороною правочину (правочиноздатність) реалізуєть­ся від її імені на підставі відповідного повно­важення органом або учасником юридичної особи або за допомогою інституту представ­ництва. При цьому здійснення правочиноздатності юридичною особою через свій орган не є представництвом, а вважається діями безпосередньо самої юридичної особи.

Таким чином, незважаючи на те, що у відносинах із третіми особами юридична особа діє через свої органи, члени яких вико­нують свої повноваження та несуть відпові­дальність за принципами, що є характерни­ми для представництва, діяльність її органів не завжди розглядається як представництво у класичному його розумінні.

Отже, пред­ставником може бути не лише колегі­альний орган юридичної особи, а й окрема особа, яка виконує пов­новаження органу, що у відносинах із третіми особами передбачають можли­вість від імені юридичної особи одноособово вчиняти юридично значущі дії, спрямовані на встановлення, зміну та припинення для неї цивільних прав та обов'язків.

Особа, яка виступає від імені юридичної особи на підставі закону або установчих документів, повинна діяти добросовісно і розумно, забезпечувати усіма можливими законними засобами охорону інтересів юридичної особи, яку представляє. При цьому орган юридичної особи або інший суб'єкт, який діє від її імені, не можуть виходити за межі наданих їм повноважень.

Деревнин Владимир Сергеевич,

к.ю.н., доцент кафедры гражданского права

Национального университета «Одесская юридическая академия»

Дата добавления: 2015-05-23