Секретний заповіт: сутність та проблематика

Цивільним кодексом України, від 1 січня 2004 року, передбачений новий вид заповіту – «секретний заповіт», який за процедурою складення, оформлення та нотаріального посвідчення суттєво відрізняється від загальноприйнятих, які були раніше і які й зараз складаються у переважній більшості.

Так відповідно до ч. 1 ст. 1249 Цивільного кодексу України особа, яка склала секретний заповіт, заклеює конверт і ставить свій підпис на ньому. Такий заповіт в присутності двох свідкі вкладуть в конверт і опечатують. Право на ознайомлення зі змістом не має навіть нотаріус.Після відкриття спадщини нотаріус призначає день оголошення заповіту і повідомляє про це членів сім’ї і родичів спадкодавця. В призначений день нотаріус в присутності заінтересованих осіб і свідків відкриває конверт і оголошує зміст заповіту. Про оголошення заповіту складається протокол, в якому записується зміст заповіту. Протокол підписують нотаріус і свідки. Оригінал протоколу зберігається в нотаріальній конторі, а спадкоємцям видають нотаріально посвідчені копії.[1, c.356]

Така форма заповіту має за мету максимальне збереження конфіденційної інформації та таємниці волевиявлення громадянина щодо розпорядження своїм майном на випадок його смерті. Це безумовно позитивний фактор для обрання саме такого виду заповіту.[4, c.758-759]

Даний інститут має також і недоліки.Зважаючи на певну неадаптованість до вітчизняних правових традицій, він не отримав широкого застосування на практиці.

Проблематикою секретного заповіту займалися Панталієнко Я., Заіка Ю., Путиліна О., Свіржський Б. та інші. Однак зазначені автори досліджували, або лише окремі питання спадкового права, або коментувалися відповіднінорми ЦК. Наукових же праць зі спадкування за секретним заповітом у вітчизняній науці не вистачає.

Ця тема є актуальною, оскільки неврегульованість багатьох питань з цього приводу призводить до певних неточностей, а часто і до визнання заповіту недійсним при його посвідченні, зокрема, існує вірогідність того, що зміст секретного заповіту, складеного самостійно громадянином, не обізнаним в законодавстві, може принципово суперечити із законодавством, мати розбіжності, суперечливості у трактуванні його змісту, що призведе до можливих ускладнень при реалізації цього заповіту при відкритті спадщини.

Питання, щодо підписання тексту секретного заповіту іншою особою є одним із складних теоретико-прикладних питань. Правова природа даного заповідального розпорядження таку можливість виключає. Втім ряд положень чинного законодавства вказує на те, що по-перше, за змістом ст. 1249 ЦК «секретність» заповіту полягає в неможливості нотаріуса дізнатися про зміст посмертних розпоряджень спадкодавця.Проте обов’язком нотаріуса є збереження таємниці вчинюваних нотаріальних дій.На недоречність даного нормативного положення вказує Ю. О. Заіка[2, c.41-42].

Також про зміст заповіту не може дізнатися будь-яка особа, однак природно, передбачити ефективний механізм контролю у таких випадках неможливо, а тому вітчизняний законодавець де-юре не виключає ситуації, коли зміст секретного заповіту буде відомий і іншим (крім нотаріуса) особам. Саме відсутність нормативних положень щодо будь-яких наслідків ознайомлення зі змістом заповіту, наприклад, родичів заповідача є прогалиною для даної форми заповіту.

По-друге, суттєвим є те, що ні ЦК, ні Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не містять чіткої позиції щодо обов’язковості складання власноручно секретного заповіту[3],внаслідок чого виникає питання: чи допускається складення секретного заповіту машинописним способом? Оскільки текст заповіту складається не у присутності нотаріуса, значно зменшується можливість довести авторство заповідача, особливо коли заповідач послуговується лише технічними засобами. За таких умов передбачається можливість складення заповіту у формі відео- чи звукозапису в якості, що складає виняток для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Правова природа секретного заповіту полягає в спростованості імперативної вимоги щодо нотаріальної форми заповіту, оскільки нотаріус шляхом лише посвідчувального напису на конверті вчиняє нотаріальну дію, суть якої полягає лише в прийманні на зберігання документу, цим законодавець визнає дійсними заповіти, складені у простій письмовій формі.

Аналізуючи вище сказане ми приходимо до висновку,щонотаріальне засвідчення підпису сторонньої особи на тексті секретного заповіту зовсім необов’язкове. А за умови, коли буквальне тлумачення чинного законодавства дає підстави для розуміння секретності виключно як збереження в таємниці лише від нотаріуса, не виключає машинописної форми секретного заповіту, з нашої точки зору, немає достатнього юридичного підґрунтя для обмеження в реалізації власної тестаментоздатності (у частині права на секретний заповіт) особами, які у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не можуть або не вміють писати.

Правова категорія «секретного заповіту» має бути конкретизована у цивільному законодавстві аби не виникало неточностей, які можуть призвести до негативних наслідків як для волі заповідача, так і для потенційних наслідників. Необхідно урегулювати питання щодо порядку складання та реєстрації даної форми заповіту.Особливу увагу варто приділити нормативним положенням щодо будь-яких наслідків ознайомлення зі змістом заповіту. Саме конкретизація стане значним поштовхом розвитку даної правової категорії на практиці.

Література:

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – с. 356

2. Заіка Ю. О. Посвідчення «Секретного заповіту» / Юрій Заіка // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 1. - С. 41-48.

3. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 15.

4. Харитонов Є.О., Харитонова О.І., Старцев О.В. Цивільне право України: Підручник. – Вид. 3, перероб.ідоп. – К.: Істина, 2011.- 808 c.

Лузум Анна Олександрівна,

студентка 2-го курсу факультету підготовки слідчих ОВС.

Національного університету «Одеська юридична академія»

Науковий керівник – к.ю.н., асистент Суха Ю.С.

Дата добавления: 2015-05-23