Порівняльний аналіз права власності подружжя на спільне майно

Розділ майна подружжя при розлученні в Україні має ряд непростих юридичних особливостей. Прийнято вважати, що справи про розділ відносяться до категорії нескладних: потрібно лише встановити факт придбання конкретного майна подружжям в період шлюбу та його точну вартість на момент розділу. Однак на практиці доводиться стикатися з тим, що одна зі сторін ухиляється від розділу, укриває майно або документи на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. За Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. 190) майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Таким чином, у разі розподілу спільного майна подружжя, розділу підлягають не тільки речі, але й майнові права та обов'язки, які є об'єктом права їх спільної сумісної власності. Однак на практиці в більшості судових справ про поділ спільного майна подружжя розглядаються позови і приймаються рішення про розподіл переважно речей, що знаходяться у спільній сумісній власності подружжя (речей домашнього вжитку, грошових коштів, об'єктів нерухомості і т.д.).

На мій погляд, це можна пояснити наступними обставинами:

• більшість пересічних громадян спільним майном подружжя вважають саме загальні речі;

• майнові права і обов'язки, як особливий вид майна, набули поширення в цивільному обороті України відносно недавно, тому усталена судова практика їх розділу в українському судочинстві ще не склалася;

• через недосконалість правового регулювання існує багато технічних проблем, що перешкоджають документальному оформленню розділу майнових прав та обов'язків подружжя.

Однак певні труднощі може викликати тлумачення терміна "нажите" чи "набуте". Цей термін в юридичній практиці зустрічається досить рідко, оскільки несе швидше побутове, а не правове змістовне навантаження. Термін "набуте майно" також не визначає конкретних підстав набуття подружжям майна у спільну власність. Словом, значення термінів "нажите", "набуте" майно не має поки свого однозначного тлумачення. Така неоднозначність у розумінні цього терміна не сприяє застосуванню правових норм на практиці. Тому в новому СК України бажано було б розкрити зміст поняття "набуте майно", аби чітко відтворити юридичну суть правовідносин, які забезпечують виникнення у подружжя права спільної сумісної власності. Це можна зробити, зокрема, давши перелік конкретних правових підстав, які забезпечують виникнення у подружжя права спільної сумісної власності. На мій погляд, спільною сумісною власністю подружжя можна вважати те майно, яке нажите чи набуте ним шляхом одержання доходів від праці у суспільному секторі економіки, від участі у підприємницькій діяльності, від укладених обома з учасників подружжя угод або одним із них - за рахунок спільних коштів чи іншого майна, створення тих чи інших матеріальних благ індивідуальною роботою одного з подружжя або їх обох, від одержання дивідендів.

Шлюбно-сімейне законодавство України радянського періоду не містило переліку майна, яке може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Так ж подружжя є суб'єктами як сімейних, так і цивільних правовідносин, то цілком логічним видається висновок І. Жилінкова в тій частині, що подружжю може належати на праві спільної сумісної власності будь-яке майно, яке взагалі може належати фізичним особам на праві приватної власності відповідно до законодавством про власність. Між тим, згідно ст. 13 Закону "Про власність" об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Таким чином, все перераховане майно може бути також у спільній сумісній власності подружжя. Передбачати такий деталізований перелік майна і в сімейному законодавстві, на мій погляд, недоцільно. Порівнюючи переліки об'єктів спільної сумісної власності подружжя, сформульовані в постановах Пленуму Верховного Суду України 1973 і 1998 року, перш за все необхідно відзначити, що останній був доповнений здебільшого видів майна, перелічених у ст. 13 Закону України "Про власність" (квартири, житлові та садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, акції та інші цінні папери). Звичайно, цей перелік об'єктів, які можуть бути у спільній сумісній власності подружжя, не є вичерпним, хоча і в такій формі він дає певні орієнтири судам у визначенні загального подружнього майна.

Кічук Олена Миколаївна,

студентка 3-го курсу факультету підготовки слідчих ОВС

Національного університету«Одеська юридична академія»

Науковий керівник - к.ю.н., доцент Деревнін В.С.

Дата добавления: 2015-05-23