Регулювання договору про пожертву у цивільному законодавстві України

Актуальність обраної теми полягає в тому, що договір про пожертву досить специфічний і тому потребує глибокого і досконалого вивчення. Договір про пожертву має певні особливості щодо визначення прав та обов’язків сторін і правових наслідків невиконання (неналежного виконання) договору.

У юридичній літературі значний внесок у дослідження проблеми вивчення і характеристики договору про пожертву зробили: Д.В. Боброва, О.Г. Башук, О.В. Дзера, А.С. Довгент, Н.С. Кузнєцов, О.А. Красавчиков, В.В. Луць та інші.

Пожертва є окремим видом договору дарування. Правове регулювання даного договору здійснюється ст. ст. 729,730, Цивільного Кодексу України, Законом України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16 вересня 1997 р. № 531/97-ВР, а також Роз'ясненням Міністерства юстіції України «Договір дарування» від 16.03.2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 729 ЦК України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, обдаровуваному для досягнення ним певної, наперед обумовленої мети, [1, с.184].

Предметом пожертви може бути будь-яке майно, яким пожертвувач може розпоряджатися.Частіше за все предметом пожертви є грошові кошти, хоча, як вже зазначалось можуть бути й інші речі [5, c. 264].

Згідно з ч.2 ст.729 ЦК України договір про пожертву вважається укладеним

з моменту прийняття пожертви, тобто він як і більшість договорів, є реальним.

Оскільки пожертва є даруванням, до неї застосовуються положення про договір дарування. Відмінність від дарунка вбачається в тому, що пожертва призначена для користування невизначеної кількості осіб і має конкретне призначення, [4, с.55].

Сторонами у договорі пожертви є пожертвувач і обдарований.

Сторонами можуть бути фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Так само, як і договір дарування, договір пожертви може бути укладений від імені пожертвувача його представником (звісно, з дотриманням усіх вимог щодо оформленнядоручення на укладення такого договору)[3].

Права, які має пожертвувач закріплені у ст.730 Цивільного Кодексу України, а сааме пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву; якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду; пожертвувача бо його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням,[1, c.185].

Пожертвувач зобов'язаний попередити обдарованого про недоліки і особливі властивості предмета договору, якщо вони можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна обдаровуваного або інших осіб, а при невиконанні цього обов’язку відшкодувати завдану шкоду тощо.

Близьким за своїм змістом до дарування є відносини, що випливають з передачі майна у формі благодійництва пожертв, нагородження преміями або цінними подарунками за певн ізаслуги чи в зв'язку з ювілеєм.

Соціальна роль цього договору полягає у тому, що у будь-якому суспільстві є прошарки населення з невеликими доходами, а також окремі громадяни, соціально незахищені з різних суб'єктивних і об'єктивних причин. Особливо скрутним стає матеріальне становище значної частини населення у перехідні періоди реформування економіки, що відбувається нині і в Україні. За цих умовпевну матеріальну допомогу найбіднішим верстам населення, хворим та інвалідам можуть надати організовані форми благодійництва [2].

Характеризуючи договір про пожертву можна зробити висновок, що він деякою мірою суперечить ч.2 ст.717 ЦК, так як в ст.730 ЦК визначаються права пожертвувача тим самим, встановлюються обов'язки обдарованого. Тобто, пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву, обдаровуваний має обов'язок забезпечити таке право.

Мета з якою може робитись пожертва, не сформульована в законі. Вважається, що мета має задовольняти обидві сторони договору, а тому ця угода вважається двосторонньою.

У судовій практиці доволі часто зустрічаються позови щодо визнання дійснім або ж недійснім договору про пожертву, розірвання даного договору, а такожне оформленя пожертви, в наслідок чого порушуються встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» обмеження щодо одержання пожертви.

Отже, я вважаю, щопотрібно внести зміни в цивільне законодавство, щодо договору про пожертву. А саме, потрібно закріпити з якою метою може робитися пожертва. Також встановити права обдарованого, оскільки права пожертвувача встановлені і з цих прав виникають обов'язки обдарованого. Закріпити обов'язки сторін.

Література:

1. Цивільний кодекс України: чинне законодавство зіз мінами та допов. на 15 вересня 2014 року: – К.: Алерта, 2014. – 320 с.

2. Роз'яснення Міністерства юстіції України «Договір дарування» від 16.03.2011[Електроннийресурс] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0021323-11

3. Дзера О.В. Цивільне право України - [Електронний ресурс] http://westudents.com.ua/glavy/73129-4-pripinennya-dogovoru-daruvan nya.html

4. Башук О.Г. Договір дарування за новим Цивільним кодексом// Юридичнийжурнал - 2004 - №6 [Електронний ресурс] http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1249

5. Зобов’язальне правоУкраїни: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К.:Істіна, 2011. – 848 с.

Дулин Ярослав Сергійович,

студент 2-го курсу Інституту прокуратури і слідства

Національного університету «Одеська юридична академія»

Науковий керівник – к.ю.н., доцент Деревнін В.С.

Дата добавления: 2015-05-23