Об'єкти цивільного права як елемент цивільних правовідносин

Питання про об'єкти цивільних правовідносин є одним з найбільш неоднозначних у цивільному праві. В наукових колах існують розбіжності у: 1) поглядах на необхідність категорії "об'єкт правовідносин" взагалі; 2) поняття об'єкта цивільних правовідносин; 3) розмежування понять "об'єкт правовідносин" та "об'єкт прав"; 4) визначення кола об'єктів цивільних правовідносин [2, с. 581].

Щодо розмежування "об'єктів правовідносин" та "об'єктів прав", то більшість вчених дотримуються думки про те, що ці поняття є тотожними [9, с. 218]. Аргументується це тим, що коли йдеться про блага, що становлять інтерес для суб'єктів цивільного права, то вони не тільки є об'єктом прав однієї особи, а й породжують також обовязки інших осіб, без яких суб'єктивне право не може бути реалізоване [7, с. 251]. Але інші дослідники акцентують увагу на тому, що: об'єктами правовідносин є те, на що це правове відношення спрямоване, справляє певний вплив, тому об'єктом цивільного правовідношення виступає поведінка його суб'єктів, спрямована на різні матеріальні блага; в свою чергу, під об'єктами цивільних прав розуміють будь-які матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини.

Перед розгляданням питання про поняття об'єкт правовідносин, треба визначити, що ми розуміємо під "правовідносинами". Розуміння цього поняття можна звести до таких: 1) фактичне (матеріальне) відношення, врегульване нормами об'єктивного права (матеріальне значення); 2) особливе ідеологічне (надбазисне) відношення, що виникає в результаті правового регулювання, тобто як юридична модель фактичних відносин, їх юридична форма (фактичне значення); 3) єдність юридичної (ідеологічної форми) та матеріального (фактичного) змісту (дуалістичне розуміння правовідносин) [4, с. 80].

В науці цивільного права не існує єдиної концепції об'єкту права та правовідносин. Тому під об'єктом розуміються різні явища та формування, які можна систематизувати таким чином: 1) суспільні відносини, які підлягають регулюванню; 2) предмети матеріального та духовного світу; 3) дії учасників правовідносин та блага; 4) поведінка суб'єктів правовідносин; 5) поведінка зобов'язанної сторони; 6) допускається існування безоб'єктних правовідносин [4, с. 79].

Цивільний кодекс України не дає визначення поняття об'єктів цивільних прав, а лише містить у частині 1 статті 177 їх перелік, що не є вичерпним. Дзера О.В. визначає об'єкт цивільних прав (правовідносин) як все те, на що спрямоване суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок учасників цивільних правовідносин, тобто все те, з приводу чого виникає, змінюється чи припиняється цивільне правовідношення. Харитонов Є.О. та Борисова В.І. вважають об'єктами цивільних прав матеріальні та (або) нематеріальні блага, з приводу яких складаються цивільні правовідносини. Бірюков І.А. визначив, що це конкретне благо, яке є підставою виникнення правовідносин, або з приводу якого суб'єкти вступають у правовідносини. Доліненко Л.О. розуміє об'єкт цивільних прав як те, заради чого суб'єкти вступають у відносини і на що спрямовано їхні суб'єктивні права і обов'язки з метою здійснення своїх законних прав та інтересів [1, с. 42]. Шевченко Я.М. вказує, що об'єктами цивільних прав стає все те, з приводу чого виникають та здійснюються цивільні права та обов'язки, тобто все те, що є предметом або результатом діяльності учасників цивільного обороту [6, с. 109].

Борисова В.І. відзначає, що сучасна доктрина цивільного права визнає множинність об'єктів цивільних прав і заперечує можливість існування безоб'єктних цивільних правовідносин. Кохановська О.В. пише про те, що більшість авторів підтримує плюралістичну теорію об'єктів (А. Калпін, А. Масляєв, І. Новицький, Л. Лунц, О. Пушкін, О. Садіков, В. Трахов та ін.), вважаючи, що об'єктом правовідносин виступають речі, дії, результати духовної та інтелектуальної творчості, особисті немайнові блага [3, с. 236].

Існують також інші погляди на питання про коло об'єктів цивільних прав. Теорія об'єкта дії (Д. Гєнкін, О. Іоффе, Я. Магазинер) розглядає під об'єктом правовідносин поведінку зобов'язаної особи у формі здійснення активних дій або утримання від дій, якої вправі вимагати уповноважена сторона. Речі, згідно з цією теорією, взагалі не здатні бути юридичним об’єктом права, оскільки на річ може впливати лише поведінка людей — учасників правовідношення.

Змінивши свої наукові погляди, родоначальник моністичної теорії об'єкта правовідносин О. Іоффе висунув концепцію трьох об'єктів — юридичного, ідеологічного і матеріального. Під юридичним об’єктом автор розумів поведінку зобов’язаної особи, дотримання якої може вимагати уповноважений суб’єкт, під ідеологічним — волю носіїв цивільних прав та обов’язків, під матеріальним — той об’єкт, яким володіють суспільні відносини, що лежать у його основі і закріплюються за ним.

На думку Ю. Толстого, і норма права, і правовідносини мають один і той самий об'єкт — фактичні суспільні відносини. При цьому об’єктом правовідносин виступають суспільні відносини в цілому, а не один із його елементів. Речі та продукти духовної творчості розглядаються як складова частина правовідносин. Безпосередньо правовідносини виливають лише на волю та поведінку людей, а на речі — опосередковано — через таку поведінку. У результаті правовідносини мають загальний об’єкт, яким є фактичні суспільні відносини, а також вони можуть мати і спеціальні об’єкти – речі або продукти духовної творчості.

М. Александров висловлював подібну точку зору і вважав, що об'єктом правового впливу є поведінка людей, а зовнішнім об'єктом — речі, але це — явища, що перебувають у різних площинах; не можна їх називати об’єктом правовідносин, якими є те, з приводу чого вони встановлюються.

В. Корецький вважав, що об'єктами цивільних правовідносин є ті цілі, для досягнення яких між суб’єктами правовідносин на підставі норм права, юридичних фактів встановлюється комплекс кореспондуючих прав та обов’язків. У цьому контексті об’єктами є такі цілі, як передача речі, здійснення дій або утримання від них, користування тим чи іншим благом тощо.

В частині 1 статті 177 Цивільного кодексу України закріплено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага

Сьогодні найпоширенішою є плюралістична концепція, відповідно до якої об'єктами виступають речі, дії, немайнові блага тощо. Ми погоджуємося з цією точкою зору.

Таким чином, об’єкти правовідносин є настільки ж різноманітними, наскільки різними є врегульовані правом суспільні відносини.

Отже, в цьому дослідженні було наведено найросповсюдженіші точки зору цивілістів з приводу розмежування понять "об'єкт правовідносин" та "об'єкт прав", поняття правовідносин, об'єкта правовідносин та об'єкта цивільних правовідносин, визначення кола об'єктів цивільних правовідносин.

Література:

1. Доліненко Л.О. Цивільне право України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Л.О. Доліненко, С.О. Сарновська. – К.: МАУП, 2005. – 384 с.

2. Йоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву. – М., 2000

3. Кохановська О.В. Об'єкти цивільних прав // Право України: Юридичний журнал. – 2014. #2. – С. 235-248

4. Томаров И.Е. К вопросу о природе и системе объектов гражданских правоотношений и объектов интеллектуального правоотношения // Альманах цивилистики: Сборник статей. Вып. 2. Под ред. Майданика Р.А. – К.: Алерта; КТН; Центр учебной литературы, 2009. – С. 78-95

5. Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І, Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 1. – 656 с.

6. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 1. Загальна частина. – К.: Концерн "Видавничий дім "Ін Юре", 2004. – 520 с.

7. Цивільне право України: В 2-х томах. Том 1: Підручник / За ред. д-ра юрид. наук, проф. Є.О. Харитонова, канд. юрид. наук Н.Ю. Голубєвої: Вид. друге. – Х.: ТОВ "Одіссей", 2010. – 832 с.

8. Цивільне право України. Загальна частина: [підруч.] / за ред. І. А. Бірюкова, Ю. О. Заіки. – К.: Вид. дім «Скіф», 2013. – 528 с.

9. Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, Р.А. Майданика. – 3-тє вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 976 с.

Ігнатенко Дмитро Віталійович,

студент 2-го курсу Інституту прокуратури та слідства

Національного університету «Одеська юридична академія»

Науковий керівник – к.ю.н., доцент Деревнін В.С.

Дата добавления: 2015-05-23