Тематичний План

№ п/п	Зміст заняття	Форма і вид заняття	Кількість годин
1.	Соціологія як наука.	Аудиторно/лекція
2.	Становлення соціології як самостійної науки. Сучасний стан розвитку соціологічної думки.	Самостійно
3.	Теоретичний внесок вчених у становлення і розвиток соціологічних знань.	Аудиторно/семінар №1
4.	Суспільство: сутність, типи, тенденції розвитку.	Аудиторно/лекція
5.	Соціальна взаємодія. Соціальні відносини та соціальний контроль.	Аудиторно/лекція
6.	Соціальні зміни та соціальні процеси. Соціальні інститути суспільства.	Аудиторно/лекція
7.	Соціальні відносини та соціальні конфлікти. Теорії соціального конфлікту.	Самостійно
8.	Попередження та розв’язання конфліктів. Методологічні прийоми дослідження конфліктів.	Аудиторно/лекція
9.	Особливості етнічних процесів в Україні.	Самостійно
10.	Особливості релігійних процесів в Україні.	Аудиторно/лекція
11.	Економічна соціологія.	Самостійно
12.	Соціологія менеджменту та праці.	Самостійно
13.	Політична соціологія.	Самостійно
14.	Соціологія права.	Аудиторно/лекція
15.	Соціологія громадської думки.	Самостійно
16.	Соціологія особистості.	Аудиторно/лекція
17.	Соціологія молоді.	Аудиторно/лекція
18.	Соціологія сім’ї.	Аудиторно/лекція
19.	Гендерна соціологія.	Самостійно
20.	Соціологія особистості, сім’ї та молоді.	Аудиторно/семінар №2
21.	Культура як соціальний феномен.	Самостійно
22.	Соціологія освіти.	Самостійно
23.	Програмування та організація досліджень.	Самостійно
24.	Опитування як метод збору соціологічної інформації.	Аудиторно/лекція
25.	Аналіз документів. Спостереження в соціології. Обробка та аналіз соціологічної інформації.	Аудиторно/лекція
26.	Прогнозування соціальних явищ та процесів.	Самостійно
27.	Методика та техніка соціологічних досліджень.	Аудиторно/семінар №3

Методичні рекомендації, завдання та матеріали для опрацювання тем, винесених на самостійне вивчення студентами

Тема: «Становлення соціології як самостійної науки. Сучасний стан розвитку соціологічної думки».

5. Соціологічна думка та соціологія в Україні.

6.Основні соціологічні школи та концептуальні напрями сучасної західної соціології.

1. Соціологічна думка зародилася значно раніше того періоду, коли О. Конт запровадив до наукового вжитку поняття „соціологія”.

Протосоціологія охоплює проміжок часу від античної доби до початку XIX ст. Ідеї Платона (діалог „Держава”), Аристотеля, Блаженного Августина (теологічний трактат „Про град Божий”), Фоми Аквінського, Томаса Мора („Утопія”), Томаса Гоббса розглядаються як соціологічні теорії, хоча скоріше їх можна назвати соціальними вченнями, поскільки головним в них є відображення ідеального, а не дослідження того, як в дійсності взаємодіють люди, як організоване їх спільне життя. Ці соціальні вчення були адекватною умовам своєї епохи формою пізнання і пояснення соціальних явищ.

Демокріт – найважливішою умовою життя людей вважав поділ праці, результати якого оцінював з погляду інтересів рабовласницького класу.

Платон – вважав, що ідеальна держава створюється не в інтересах індивіда або окремого прошарку, а заради самої держави, поза якої індивід існувати не може. Людина для держави, а не держава для людини – кредо його політичної філософії. Задля соціальної справедливості Платон пропонував скасувати сім’ю як соціальний інститут і підпорядковував сімейні стосунки людей державі.

Аристотель – започаткував логіку, психологію, політику, залишивши у спадок вчення про суспільство, державу і владу. Основними елементами держави вважав родову общину і рабство. Виступав прихильником приватної власності.

Фома Аквінський – був ідеологом католицизму, вважав, що суспільство будується за ієрархічним принципом: піддані підкоряються царям і світській владі на основі законів, як природних і писаних, так людських і божественних. Виділяючи чотири види законів, Ф. Аквінський вибудовує досконалу, на його погляд, систему світового порядку: народ – володар – законолюдський – закон природний – закон божественний – закон вічний.

У розвитку філософської, соціологічної думки епохи Відродження окреслюються три етапи:

1. Гуманістичний (середина XIV – середина XV ст.), якому властиве протиставлення середньовічного теоцентризму інтересу до людини, її зв’язків зі світом.

2. Неоплатонівський (середина XV ст. – перша третина XVI ст.), на якому домінує розгляд проблем буття.

3. Натуралістичний (середина XVI ст. – початок XVII ст.), з його прагненням пристосувати закони природи до пізнання соціальної реальності.

Томас Мор – основною причиною пороків буржуазної держави вважав приватну власність і зумовлені нею суперечності інтересів особи та суспільства, девіантну поведінку людей тощо. Його ідеальне суспільство має базуватися на суспільній власності, обов’язковій праці для всіх.

Томазо Кампанелла – його ідеальна держава „Місто Сонця” – це суспільство з общинним характером зв’язків, яке базується на відсутності приватної власності, спільній праці.

Нікколо Макіавеллі – його заслугою є подолання теологічних ідей і дослідження держави як суспільного явища.

Жан Боден – вважав розвиток суспільства поступовим процесом і стверджував, що географічні чинники можуть визначати особливості соціального життя людей.

У XVIII ст. особливого значення набувають концепції природного права та суспільного договору – Гуго Гроцій, Томас Гоббс, Джон Локк, Бенедикт Спіноза.

З середини XVIIIст. В Європі і Північній Америці розвивалися процеси, які радикально змінили характер життя людей і стали факторами розвитку соціології як особого роду наукових знань.

По-перше, почалася так звана промислова революція.

По-друге, пройшла серія так званих буржуазних революцій.

По-третє, з розвитком індустріальної економіки і буржуазної демократії загострилися проблеми, які тепер називають соціальними проблемами.

Першим проект створення нової науки про суспільство сформулював французький мислитель Огюст Конт (1798-1857). В 1830-1842 рр. Конт опублікував свій головний твір – масштабний, в шести томах, „Курс позитивної філософії”, в якому нову науку про суспільство запропонував назвати соціологією. Необхідність такої науки Конт доводив сформульованим ним законом трьох стадій інтелектуальної і соціальної еволюції.

На першій, теологічній стадії люди готові пояснювати явища, які спостерігаються, прямим і постійним впливом надзвичайних сил – богів, духів, демонів. Соціальний порядок, який виникає на теологічній стадії, отримав у Конта назву військове суспільство.

Друга стадія – метафізична. Це епоха бунтів, революцій, переворотів. Явища пояснюються скритими в речах принципами і силами, які можна розкрити силою розуму. Така постановка перетворює будь-які знання в метафізику, тобто в філософські роздуми про загальні принципи, суть, зміст явищ.