Тема : „Особливості етнічних процесів в Україні”

План:

1.Предмет, об’єкт та історія розвитку етносоціології.

2.Національно – етнічні процеси та відносини.

1. У просторі соціологічної науки проблемами етнічного та національного займається етносоціологія.

Етносоціологія (грец. Ethnos - плем’я, народ) – галузь соціології, що досліджує суть і функції різних етнічних спільнот (рід, плем’я, народність, нація) з метою з’ясування загальних закономірностей їх взаємодії та вироблення механізмів включення в існуючу систему соціальних відносин.

Предмет її -взаємозв’язок загальних соціальних явищ і процесів з явищами і процесами етнічними. Об’єкт – особливості етнічних виявів соціального.

Етносоціологія зосереджується на вивченні етнічної специфіки загальних соціальних явищ, дослідженні етнічних проблем – національної самосвідомості, мови, звичаїв та інших елементів культури. В Україні як окрема дисципліна вона почала формуватися на межі 50 – 60-х рр.. ХХ ст.

Соціобіологічний підхід (Лев Гумільов) – стверджував, що етнос є природною формою існування людини. Вищою формою адаптації людини до ландшафту є стереотипізована поведінка. Саме ландшафт як природна „сцена”, де розгортається „драма етносу” (накопичення і витрачання „живої енергії”, пасіонарності – пристрасті) – головний елемент розвитку кожного народу, кожного етносу.

Як соціобіологічне утворення, етнос підкорений природним ритмам життя. Він долає всі стадії розвитку живого організму: народжується у полум’ї „пасіонарного поштовху”; переживає різкий злет свого розвитку, зовнішньої експансії; проходить акмаційну фазу („фазу перегріву”); старіє, переживаючи разом з тим цивілізаційний сплеск, і переходить до старечого животіння, поки не згине зовсім або не відродиться у полум’ї чергового „пасіонарного поштовху”. Цикл існування окремого етносу охоплює 1300 – 1500 років.

Явище „пасіонарності”, за Гумільовим, виникає під впливом космічного випромінювання, що спричиняє процеси мутагенезу на уражених територіях.

Еволюційно-історичний підхід (Ю. Бромлей). Етноси відмінні один від одного не стільки біологічно, скільки культурою, мовою, системами ідентичності тощо.

Етнос – усталена сукупність людей, яка історично склалася на певній території і має спільні, відносно стабільні особливості мови, культурний й психіки, а також усвідомлення своєї єдності та відмінності від інших подібних утворень (самосвідомість), зафіксоване у самоназві (етнонімі).

Інструментальний підхід. Пояснює збереження етнічної ідентичності людей потребами подолання відчуження, що виникає в сучасному суспільстві у зв’язку посиленням масової культури, зниженням традиційної системи цінностей, прагматизацією буття.

Конструктивістський підхід. Для етнічного самовизначення замало лише безпосередніх, природних ознак – расових рис, фізіології, „уписуваності” у ландшафт. Для цього потрібні певні „доктринальні”, ідеологічні конструкції, які породжуються свідомою діяльністю інтелектуальної еліти – письменників, вчених, політиків.

Усі підходи виявляють єдність у тому, що для виокремлення етнічної групи першорядним чинником є етнічна ідентичність.

Дата добавления: 2015-05-23