Основні категорії соціології праці та зайнятості

Характер праці – соціальна сутність праці як суспільно значущого процесу. Показниками характеру праці є форма власності, ставлення працівників до засобів виробництва та своєї праці, розподільчі відносини, соціальні відмінності. Відповідно до цих критеріїв виокремлюють такі види праці: суспільну і приватну, вільну і підневільну, „на себе” і „на когось”, добровільну і примусову.

Зміст праці – узагальнена характеристика процесу праці, яка враховує різноманітні функції праці, види трудових операцій, поділ виробничої діяльності за галузями, фізичне та інтелектуальне навантаження учасників процесу праці, ступінь самостійності працівника у регулюванні послідовності трудових операцій, наявність або відсутність новизни, творчості, складність, технічну оснащеність праці тощо.

За змістом розрізняють такі види праці:

- проста (достатньо виробничого інструктажа і не потрібно спеціального навчання);

- складна (потребує відповідної кваліфікації);

- творча (передбачає постійний пошук нових рішень, активного розвитку самостійності та ініціативності);

- репродуктивна (її особливістю є повторюваність способів досягнення результатів);

- фізична (характеризує безпосередня взаємодія людини із засобами праці, її включення в технологічний процес);

- розумова праця (притаманні інформаційні, логічні, творчі елементи, відсутність прямої взаємодії працівника із засобами праці);

- ручна праця (передбачає пряму дію працівника на предмет праці, не потребує складних інструментів, приладів).

Умови праці – сукупність чинників, які впливають на працездатність і здоров’я працівника:

- тривалість робочого часу і робочого року;

- оплата і стимулювання праці;

- кваліфікаційна, фахова та загальноосвітня підготовка працівників;

- температурний режим, забрудненість повітря, вібрація;

- забезпечення побутовими приміщеннями, їдальнями, медичним і санаторно-курортним лікуванням.

Ринок праці – певна система суспільних відносин, які узгоджують інтереси роботодавців і найманих працівників.

Головними складовими ринку праці є сукупна пропозиція, яка охоплює всю найману робочу силу, та сукупний попит, що характеризує загальну потребу економіки у робочій силі. Сегмент ринку праці, який утворюється на стику пропозиції робочої сили з попитом на неї, має назву задоволеного попиту робочої сили. Сегменти, що не перетинаються, утворюють поточний ринок, який складається з відкритого ринку праці (економічно активного населення, яке шукає роботу і потребу є професійної підготовки, перепідготовки, а також вакантних робочих місць у всіх секторах економіки) і прихованого ринку праці (працівників, які формально зайняті в економіці, але через різноманітні причини – скорочення виробництва, штатів, зміни їх структури – можуть бути звільнені).

Головні суб’єкти ринку праці:

- Роботодавці (підприємства різних форм власності, індивідуальні власники, господарські асоціації).

- Наймані працівники (працездатні особи, для яких робота за наймом є головним джерелом існування).

Зайнятість населення – діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних проблем, яка є джерелом доходу.

Зайнятість в Україні має свої особливості, породжені колишньою командно-адміністративною системою, а також сучасними трансформаційними проблемами:

а) значні масштаби нерегламентованої (неформальної) зайнятості;

б) приховане безробіття;

в) низька ціна робочої сили.

Безробіття – розбіжності на ринку праці між пропозицією робочої сили і попитом на неї, за яких певна частина робочої сили вимушено поповнює резервну армію праці.

Безробітні – працездатні громадяни, які через відсутність роботи не мають заробітну або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до неї.

Типи безробіття:

- фрикційне (пов’язане з неможливістю реалізувати працівником свого права на вибір виду професійної діяльності, місця роботи тощо);

- структурне (спричинене змінами структури споживчого попиту і виробничих технологій, що призводить до розбалансування попиту і пропозиції робочої сили у різних галузях виробництва);

- циклічне (зумовлене спадом виробництва, зменшенням інвестицій в економіку);

- приховане (пов’язане зі спадом виробництва, що змушує роботодавців надавати працівникам довгострокові неоплачувані відпустки, зі зростанням чисельності працівників, які шукають роботу самотужки, не звертаючись до служби зайнятості тощо).

Структуру безробіття вивчають за такими критеріями:

- стать (особлива увага на найменш захищену соціально категорією жінок);

- вік з виокремленням молодіжного безробіття і безробіття осіб перед пенсійного віку;

- соціальна група (робітники, інженерно-технічні працівники, вчителі, медперсонал, службовці);

- рівень, освіти;

- професійні й кваліфікаційні характеристики;

- причини і мотиви звільнення.

Ставлення до праці - зв’язок між працівником і суспільством, працівником і працею щодо виробництва та розподілу матеріальних і духовних благ.

Мотиваційний елемент ставлення до праці пов’язаний з трудовими мотивами та установками, якими керується працівник у трудовій діяльності. Елемент реальної трудової поведінки – з трудовою активністю працівника, виявляється в його трудовій поведінці.

Мотивація трудової діяльності – внутрішня спонука до трудової діяльності з метою досягнення певних цілей, зацікавленість у такій діяльності.

Мотив (лат. Motus – рух) – свідомий збуджував поведінки та діяльності людини, спрямованої на задоволення різноманітних (матеріальних, соціальних, духовних) потреб.

Трудові мотиви поділяються на кілька груп:

1. Мотиви, що стосуються вибору професії та місця роботи (матеріальні мотиви, мотиви смислу праці, престижу).

2. Мотиви, пов’язані з реалізацією особистістю засвоєних норм і цінностей (морально-патріотичні мотиви, колективна солідарність, ділове спілкування).

3. Мотиви, пов’язані з вибором та обґрунтуванням альтернатив життєвого циклу працівника (мотиви професійної мобільності, подолання статусно-рольового та соціально-психологічного дискомфорту).

Трудова адаптація – соціальний процес засвоєння особистістю нової трудової ситуації внаслідок активної взаємодії особистості й трудового середовища.

Дата добавления: 2015-05-23