Електоральні дослідження в соціології політики

Політика – галузь відносин між соціальними суб’єктами (класами, соціальними групами, політичними партіями, окремими особами, національними спільнотами, державами) щодо здійснення (використання, розподілу, завоювання) політичної влади.

Тема: «Політична соціологія».

План

1.Науковий статус, об’єкт і предмет соціології політики.

2.Сучасні дослідницькі перспективи соціології політики.

3.Електоральні дослідження в соціології політики.

Влада є невід’ємним організуючим елементом цивілізації. Різноманітність видів і форм політики можна зобразити схематично.

Політика: її види

Підстави класифікації

Сфери суспільного життя

Об’єкт впливу

Суб’єкти політики

Економічна, соціальна, національна, науково-технічна, екологічна, культурна, військова

Внутрішня зовнішня

Соціальні: нації, класи, соц. верстви, корпоративні групи, особи

Інститу- ціальні: держава, політичні партії, засоби масової інформації

Соціологія політики – галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві, закономірності впливу соціальних спільнот, інститутів на політичний порядок, соціальні засади політичних та державних інститутів, стан, тенденції, напрями функціонування політичної свідомості, політичної поведінки в соціальному середовищі.

Предмет соціології політики охоплює соціальні аспекти функціонування політичної сфери – інституціалізацію, соціалізацію, інструменталізацію політичних форм (держави, влади, демократії, консенсусу) в контексті соціального середовища, а також політичну свідомість і політичну поведінку людей, відображених у діяльності державних і суспільних інститутів, організацій та в механізмах їх впливу на процес функціонування влади.

Якщо соціологія досліджує людину в соціальному середовищі, то соціологія політики аналізує політичне життя з точки зору людини як суб’єкта суспільства.

Кожна людина в сучасному суспільстві є суб’єктом політичних відносин і усунення людей від участі в політичному житті може мати серйозні негативні наслідки.

На сучасному етапі розвитку людства політичне життя все більше характеризується активізацією масових суспільних рухів. Люди різної політичної орієнтації протестують проти мілітаризації, політики, агресії та війни, расової та національної дискримінації, обмеження прав жінок, корупції, хижацького використання природних ресурсів і дозвілля. Політичні лідери змушені зважати на позиції масових суспільних рухів, які нерідко висувають певні політичні вимоги (рух зелених).

Учені простежили закономірність: доки на місцевому рівні (місцеве самоврядування) не утвердиться реальна участь людей у вирішенні актуальних питань життя, доти марними будуть їх намагання вплинути на це на високих рівнях влади.

2. Історію становлення соціології політики поділяють на три періоди: передісторія соціології політики (до середини XIX ст.), класичний етап розвитку соціології політики (друга половина XIX ст. – 20-ті роки XX ст.), сучасний етап.

Сучасні українські соціологи (Є. Головаха, С. Макєєв, В. Танчер, О. Якуба) зосередили свій погляд на владних відносинах, особливостях суб’єктів влади, проблемах співучасті людей у політичному і правовому житті. Багато уваги приділяють вони вивченню природи, ролі держави, напрямів діяльності формальних і неформальних інститутів, що претендують на участь у прийнятті політичних рішень.

Сформовано проблемне поле соціології політики, основними елементами якого є:

1. Аналіз політичного процесу та його матеріальної основи. Політичну систему суспільства становлять політичні партії, різноманітні громадські організації, рухи. Її функціонування забезпечує реалізацію владних повноважень, гарантує керованість усіма суспільними справами.

2. Соціологічний аналіз механізму влади, її типологія, функціонування і участь індивідів у здійсненні владних функцій.

Інтерес соціологів зумовлений не стільки концепцією влади, скільки базовими параметрами, на яких ґрунтується розподіл владних повноважень та умови соціальної підтримки влади (поєднання особистої свободи та соціальної захищеності громадян, засади соціальної мобільності, ступінь інформаційної прозорості суспільства). Відповідно постає і нове обґрунтування концепції влади на противагу „вольовій” та класовій концепціям, які розглядають владу у веберівському розумінні – як намагання нав’язати волю одного соціального суб’єкта всупереч опору іншого.

3. Політична стратифікація (у контексті відносин держави і суспільства). Пояснити політичний порядок, описати політичні реалії суспільства можливо лише на підставі вивчення взаємодії соціальних груп і державних інститутів, механізмів соціальної мобільності й динаміки соціальних статусів, розподілу ресурсів та зон впливу. Наприклад, згідно з концепцією соціальної стратифікації П. Сорокіна, сукупність соціальних статусів індивідів на соціальних груп, що складають суспільство, створює певний тривимірний соціальний простір, який має економічний, професійний та політичний вплив.

З точки зори політичної стратифікації важливими є параметри, які впливають на ставлення до влади:

1) Ранги державної ієрархії. Наприклад, статус рядового виборця передбачає опосередкований вплив на політичні процеси, на відміну від статусу глави держави.

2) Партійна належність. За багатопартійності політичний статус індивіда, соціальної групи залежить від здатності партії реально впливати на політичне життя країни.

3) Ранг партійної ієрархії. Виділяють партійну еліту, функціонерів середньої ланки, рядових членів. Аналіз політичної стратифікації тісно пов’язаний з дослідженням бюрократії, політичних еліт і лідерів. Соціологія аналізує механізми циркуляції, відтворення політичної еліти, її склад, субкультуру, канали мобільності та роль у підготовці, прийнятті та реалізації політичних рішень.

4) Політична поведінка:

а) дослідження рівня активності людей у конкретному соціальному середовищі під час певних політичних акцій та подій, наприклад, виборчої кампанії. Його динаміку вивчають, використовуючи репрезативні опитування, спостереження.

б) дослідження спрямованості політичної активності та політичних орієнтацій населення, симпатій респондентів до політичних сил, програм, ідей.

в) з’ясування причин і чинників, що формують певний тип політичної поведінки.

5) Соціологія політичної свідомості й політичної поведінки. Головне завдання під час дослідження політичної свідомості - з’ясувати константи політичної свідомості (стійкі політичні орієнтації та цінності).

Електоральна (лат. Elector – виборець) соціологія є однією з найдинамічніших галузей в структурі соціології політики.

Дата добавления: 2015-05-23