Митного контролю. 3 страница

в) захисту інтересів національних виробників;

г) захисту інтересів споживачів.

2. Проведення експертиз речовин і матеріалів з метою встановлення їх виду та найменуваннь для успішної боротьби з незаконним обігом наркотичних речовин, товарів, валютних, культурних, історичних цінностей та ін.

3. Проведення експертиз з метою підготовки висновків, необхідних для встановлення коду товару згідно з УТН ЗЕД

4. Визначення токсичної продукції хімічної промисловості та суміжних із нею інших галузей.

5. Віднесення речовин до:

а) сильнодіючих, отруйних, психотропних, наркотичних, прекурсорів;

б) пожежо-, вибухо- і радіаційнонебезпечних.

6. Проведення лабораторних перевірок якості етилового спирту, нафтопродуктів та іншої продукції, перевірка якої регламентується нормативними документами ДМСУ.

7. Виконання робіт з метою надання рекомендацій для ідентифікації товарів щодо відповідності їх контрольним спискам.

8. Взяття проб, проведення і зберігання контрольних проб (зразків) продукції.

ІІ. Ідентифікація транспортних засобів

1.3. До міжнародних перевезень вантажів під митними печатками і пломбами можуть допускатися тільки ті транспортні засоби, вантажні відділення яких сконструйовані та облаштовані таким чином, щоб:

- не було можливості вилучити або викрласти вантажі з опечатаної частини транспортного засобу без залишення помітних слідів злому або пошкодження митних печаток і пломб;

- митні печатки і пломби могли накладатися простим та надійним способом;

- в них не було ніяких потаємних місць для приховування вантажів;

- всі місця, в які можуть поміщатися вантажі, були легкодоступні для митного огляду.

1.4. Транспортні засоби можуть бути допущені до перевезень у відповідності з однією із вказаних процедур:

- в індивідуальному порядку;

- по типу конструкції (серія транспортних засобів).

1.5. На кожний, допущений до перевезень транспортний засіб,
видається Свідоцтво про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезень вантажів під митними печатками і пломбами (надалі Свідоцтво) відповідного зразка. Свідоцтво видається митницею, в зоні діяльності якої зареєстрований, як учасник зовнішньоекономічної діяльності власник транспортного засобу або його користувач (надалі - митниця реєстрації), і повинно бути надруковано українською та англійською мовами. Коли митниця реєстрації вважає це необхідним, вона може вимагати додання до Свідоцтва фотокарток або креслень (малюнків) транспортного засобу, які завіряються цією митницею.

Всі записи в Свідоцтві робляться друкарським способом українською та англійською мовами.

Свідоцтво не потрібне, для транспортних засобів, які перевозять великовагові або громіздкі вантажі.

Оригінал Свідоцтва повинен супроводжувати транспортний
засіб.

Термін дії Свідоцтва встановлюється Держмитслужбою. По закінченні цього терміну транспортні засоби повинні подаватися в митницю реєстрації або, якщо транспортний засіб не підлягає реєстрації, в митницю країни, в якій мешкає його власник або користувач, для перевірки або для поновлення Свідоцтва.

Митниця має право не визнавати дійсність Свідоцтва транспортного засобу у тих випадках, коли він більше не відповідає вимогам, передбаченим у додатку № 3 до Конвенції МДП 1975 року. Для можливості подальшого використання для перевезень вантажів із застосуванням книжки МДП транспортний засіб повинен бути приведений до стану, який відповідав би цим вимогам. Але недоцільно затримувати перевезення, якщо виявлені несправності незначні та не створюють можливостей для контрабанди.

Коли транспортні засоби одного й того ж типу конструкції виготовляються серійно, завод-виробник може звернутися до митниці країни, в якій вони виробляються, з проханням про їх допущення по типу конструкції.

Завод-виробник повинен зазначити в своїй заяві розпізнавальні цифри або літери, які він присвоює типу транспортного засобу, який є предметом його заяви. До цієї заяви повинні додаватись креслення та детальний опис типу конструкції транспортного засобу, який підлягає допущенню.

Завод-виробник повинен письмово зобов'язатись:

- подати для огляду митниці ті транспортні засоби, які ця митниця вирішить оглянути;

- дозволити миниці оглядати інші примірники у будь-який момент під час серійного виробництва даного типу;

- інформувати митницю про будь-які, навіть незначні, зміни у кресленнях або детальному описі конструкції перед тим, як ці зміни будуть здійснені;

- на видному місці наносити на транспортні засоби розпізнавальні цифри або літери типу конструкції, а також порядковий номер кожного серійно виготовленого транспортного засобу даного типу (заводський номер);

- вести облік транспортних засобів, які виробляються відповідно до допущеного типу.

Митниця, у разі необхідності, зазначає зміни, які потрібно внести в передбачений тип конструкції для допущення до перевезення.

Жодний транспортний засіб не може бути допущений по типу конструкції, якщо митниця не зробила висновок, на підставі огляду одного або декілької виготовлених по цьому типу транспортних засобів, що транспортні засоби цього типу відповідають технічним вимогам, зазначеним у додатку № 2 до Конвенції МДП 1975 року.

ІII. Ідентифікація приміщень, де знаходяться чи можуть знаходитись товари, які підлягають митному контролю.

Транспортні засоби, де знаходяться або можуть знаходитись товари, які підлягають митному контролю, а також товари і транспортні засоби, які знаходяться під митним контролем, можуть ідентифікуватися митними органами України.

Ідентифікація проводиться шляхом накладення пломб, печаток, нанесення цифрового, літерного та іншого маркування, ідентифікаційних знаків, поставлення штампів, взяття проб і зразків, опису товарів і транспортних засобів, поставлення креслень, виготовлення масштабних зображень, фотографій, ілюстрацій, використання товаросупровідної та іншої документації і інших засобів ідентифікації.

Митними органами можуть ідентифікуватися:

1) транспортні засоби;

2) транспортні засоби, які знаходяться під митним контролем.

До основних вимог, яким повинні відповідати засоби ідентифікації (атрибути митного забезпечення), відносяться:

3) неможливість підробки відтисків (у відношенні печаток, штампів, підписів, маркувань);

4) неможливість порушення без видимих слідів цілісності атрибутів (у відношенні пломб, клейких стрічок, замків);

5) стійкість штемпельних та відтискних матеріалів і засобів письма (паст, чорнил, пломб, клейових покрить) до зовнішніх кліматичних впливів.

При перевезенні вантажів з використанням книжки МДП у випадку пошкодження накладених митними органами пломб і печаток, а також загибелі або пошкодження товарів на шляху слідування водій автотранспортного засобу зобов’язаний негайно повідомити про це митним органам країни, в якій знаходиться транспортний засіб, якщо такі розміщені поблизу, або іншим державним органам, які мають право скласти протокол про нещасний випадок (місцевим органам власті, міліції, Державтоінспекції і т.п.).

Печаті та пломби не накладають на вантажні відділення транспортних засобів при доставці живих тварин та інших товарів, до яких потрібен доступ під час доставки.

Товари та інші предмети, які знаходяться під митним контролем, можуть розміщуватися у спеціально призначених приміщеннях (МЛС, склади тимчасового зберігання, відповідальне зберігання на складах підприємств і т.п.).

Приміщення, в яких зберігаються такі товари, повинні бути ідентифіковані та відповідати наступним вимогам:

- обов’язкова наявність охоронної та протипожежної сигналізації, що виведені на пульт організації, що здійснює охорону митного ліцензійно складу (охоронна сигналізація повинна виключати можливість проникнення на територію митного ліцензійного складу без її реагування);

- обов’язкова наявність обладнаних засобами зв’язку службових місць, призначених для митних службовців, які здійснюють митний контроль на цьому складі;

- при наявності вікон у приміщенні складу – обов’язкове обладнання їх з внутрішньої сторони металевими гратами.

- При цьому на цих складах повинні знаходитись наступні документи:

а) документи, що підтверджують право володіння або користування приміщенням;

б) плани приміщення, призначеного для митного ліцензійного складу, з позначенням приміщень для працівників митниці;

в) плани (схеми) охоронної та протипожежної сигналізації, узгоджені уповноваженими службами;

г) дозволи органів санітарного та екологічного контролю (для складів, що призначені для зберігання товарів підконтрольних цим органам).

В обов’язковому порядку на склади повинно бути накладено митне забезпечення.

Порядок видачі дозвільних документів на такі склади визначається Держмитслужбою.

IV. Ідентифікація енергоносіїв.

Засоби ідентифікації (пломби митного органу) накладаються на клемні зборки ланцюгів обліку та коробки зажимів приладів розрахункового (комерційного) обліку електроенергії у місцях установки пломб органами державного енергетичного нагляду.

При здійсненні митного контролю данні Журналу первинного запису показників лічильників обліку, який знаходиться на енергооб’єкті, засвідчуються підписом та особистою номерною печаткою співробітника митного органу.

Відповідальність за зберігання митних засобів ідентифікації несе персонал енергооб'єкта у відповідності з посадовими інструкціями.

Накладення засобів ідентифікації здійснюється співробітником митного органу в присутності відповідних осіб енергооб’єкта і енергозбиту шляхом накладення пломб, печаток, штампів та інших засобів митної ідентифікації.

При накладенні пломб митниці на клемні зборки ланцюгів обліку і коробки зажимів приладів розрахункового (комерційного) обліку електроенергії або їх зміни робітники енергооб’єкта здійснюють підготовку місць пломбування.

Співробітник митного органу встановлює пломби митниці з оформленням акта в двох примірниках. Один примірник акта зберігається в митному органі, другий – на енергооб’єкті.

При необхідності заміни приладів обліку, проведення перевірки засобів розрахункового (комерційного) обліку електроенергії або інших робіт, здійснення яких потребує порушення цілісності митних пломб, особи, відповідальні за зберігання митних пломб, завчасно повідомляють митному органу, в регіоні діяльності якого вони знаходяться, про проведення вище перелічених робіт з повідомленням дати початку та закінчення робіт.

Зняття пломби співробітником митного органу проводиться у присутності відповідних осіб енергооб’єкта та енергозбиту з оформленням відповідного акта.

V. Ідентифікація акцизних товарів.

Маркування товару акцизними марками здійснюється за межами митної території України.

Марки повинні бути нанесені шляхом наклеювання на упаковку товару, неподільно від товару до його вживання та в який товар пред’являється для роздрібної торгівлі. Марки накліюваються щільно на закупорочний елемент або на місці предбачаємого відкриття упаковки таким чином, щоб відкриття упаковки приводило до обов’язкового ушкодження марок і виключало можливість їх повторного використання.

Клей, який застосовується для наклеювання марок, повинен бути стійким до високих і низьких температур, різним рівням вологості для виключення можливості його висихання та отслоювання наклеєної марки на упаковці товару.

Не припускається нанесення поверх марки будь-яких елементів упаковки (за виключення прозорої целофанової обгортки, яка наноситься на упаковку виробником тютюнових виробів), які закривають поверхню марки і затрудняють здійснити контроль її дійсності.

73. Правила визначення вартості культурних цінностей згідно Митного кодексу України.

Для посадової особи митного органу, яка не є фахівцем-мистецтвознавцем, базовим способом визначення оціноч­ної вартості культурної цінності буде той, що визначений у ст. 249 Митного колексу: "Митна вартість товарів, які пе­ремішуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо) які можна ідентифікувати з наявними товарами".

Це означає, що у випадку переміщення через митний кор­дон України культурних цінностей набувають великого зна­чення: по-перше, дані про вартість поданої для контролю культурної цінності, наведені у Свідоцтві, виданому Дер­жавною службою контролю або її філіалами; по-друге, професійна ідентифікація посадовою особою митного ор­гану культурних цінностей, поданих до контролю, з тими, дозвіл на вивезення яких міститься у Свідоцтві.

74.Порядок вивезення культурних цінностей з країн ЄС. Регламент №3911\92(116/2009).

Стаття 1

Без шкоди для повноважень держав-членів відповідно до статті 36 Договору, термін „культурні цінності”, в цілях цього Регламенту, тлумачиться відповідно до визначень, вказаних у Додатку.

РОЗДІЛ 1

Експортна ліцензія

Стаття 2

1. Експорт культурних цінностей за межами митної території Співтовариства здійснюється за умови пред’явлення експортної ліцензії

?B

2. Експортна ліцензія видається за клопотанням зацікавленої особи:

* уповноваженим органом держави-члена, на території якої культурна цінність знаходилася законно 1 січня 1993 року,

* або, відповідно, уповноваженим органом держави-члена, на території якої вона знаходиться внаслідок законного та остаточного пересилання з іншої держави-члена, або імпортована з третьої країни, або реімпортована з третьої країни після законного пересилання з держави-члена до цієї країни.

Однак, без негативних наслідків для пункту 4, державі-члену, яка є уповноваженою відповідно до двох абзаців у першому підпункті,?C1 дозволяється не вимагати експортних ліцензій на? культурні цінності, вказані у першому та другому абзаці категорії А1 відповідно до Додатку, де вони обмежені науковим або археологічним інтересом, та встановлено, що вони не є прямим продуктом розкопок, знахідок та археологічних місць у межах держави-члена, та їх присутність на ринку є законною.

У експортній ліцензії може бути відмовлено, в цілях цього Регламенту, якщо культурні цінності визначені законодавством, яке захищає національні багатства мистецької, історичної та археологічної цінності у відповідній державі-члені.

Де це необхідно, державні органи, зазначені у другому абзаці першого підпункту співпрацюють з уповноваженими органами держави-члена, з якої культурна цінність прибула, та зокрема, уповноваженими органами у контексті Директиви Ради 93/.../ЄЕС щодо повернення культурних цінностей, що були незаконно переміщені з території держави-члена (1).

3. Експортна ліцензія дійсна на усій території Співтовариства.

4. Без негативних наслідків для положень цієї статті, прямий експорт з митної території Співтовариства національних багатств, що складають художню, історичну або археологічну цінність, що не є культурними цінностями відповідно до цього Регламенту є об’єктом національного законодавства держави-члена, що експортує.

Стаття 3

1. Держави-члени пред’являють Комісії перелік органів, уповноважених видавати експортні ліцензії на культурні цінності.

2. Комісія опубліковує перелік цих органів та будь-які доповнення до цього переліку у „С” серії Офіційного вісника Європейського Співтовариства.

Стаття 4

Експортні ліцензії пред’являються митному органу, уповноваженому приймати експортні ліцензії, разом із експортною декларацією після проведення митних експортних процедур.

Стаття 5

1. Держави-члени можуть обмежувати чисельність митну тих органів, уповноважених проводити спеціальні процедури щодо експорту культурних цінностей.

2. Держави-члени, що мають право вибору відповідно до пункту 1, інформуватимуть Комісію щодо митних органів, які уповноважені належним чином.

Комісія опубліковує таку інформацію у „С” серії Офіційного вісника Європейських Співтовариств.

75.Види «експертної ліцензії» у країнах ЄЕС та порядок їх отримання

В ЄС розроблено три типи ліцензій для експорту культурних цінностей:

1) "Стандартна ліцензія", яка видається на тимчасове вивезення або вивезення (експорту) з метою відчуження окремих культурних об'єктів. Ліцензія оформлюється на декілька об'єктів однакової категорії культурних цінностей, які направляються/повертаються в одне і теж саме місце призначення, в іншому випадку оформлюються окремі ліцензії на кожний об'єкт. Культурні цінності, що вивозяться з метою експонування також потребують експортну ліцензію.

2) "Відкрита спеціальна ліцензія" оформлюється для тимчасового, але багаторазового експорту з ЄС специфічних культурних цінностей з метою їхнього використання в третій країні (наприклад, музичний інструмент). Особа або організація-експортер повинна надати гарантії стосовно повернення об'єкта в країну у відмінному стані. Ліцензія даного типу дійсна 3 роки від дати її видачі.

3) "Загальна (генеральна) відкрита ліцензія" оформлюється для постійного і багаторазового експорту культурних цінностей для експонування в третій країні.

Як правило, дозвіл (ліцензія) на право вивезення об'єкта культури оформлюється у 2-х примірниках. Перший примірник залишається в установі, що видає дозвіл, другий - подається власником митному органу держави при вивезенні культурної цінності.

Ліцензія видається відповідними компетентними органами країн - членів ЄС, а форми та анкети для заповнення можна отримати, зокрема, в центральних адміністраціях митної служби країни. Країна сама вправі визначати кількість митних офісів з повноваженнями про видачу бланків експортних ліцензій.

76.Порядок визначення фінансових обмежень, які застосовуються по різних категоріях культурних цінностей у країнах ЄЕС.

Фінансові межі, які застосовуються до категорій, визначених пунктом А.

М2

ВАРТІСТЬ

Яка б не була вартість

В

* 1 (археологічні об’єкти)

* 2 (розчленовані пам’ятники)

* 8 (книги, видані до 1501 року, та манускрипти)

* 11 (архіви)

15 000

* 4 (Мозаїки і малюнки)

* 5 (Гравюри)

* 7 (Фотографії)

* 10 (Друковані мапи)

М1

30 000

* 3А. (Акварель, гуаш і пастель)

В

50 000

* 6 (Статуї)

* 9 (Книги)

* 12 (Колекції)

* 13 (Транспортні засоби)

* 14 (Будь-який інший об’єкт)

150 000

* 3 (Картини)

В

Оцінка того чи виконуються умови, які стосуються фінансової вартості, повинні бути зроблені, коли подається на розгляд доповнення до ліцензії на експорт. Фінансова вартість об’єкта культури визначається у державі-члені відповідно до статті 2 (2) Регламенту.

М2

Для держав-членів, валютою яких є не євро, вартість, виражена у євро в Додатку, повинна бути переведена і виражена в національних валютах по обмінному курсу станом на 31 грудня 2001 року, опублікованому в Офіційному віснику Європейського Співтовариства. Обчислена таким чином вартість у національній валюті повинна кожні 2 роки переглядатись, починаючи з 31 грудня 2001 року. Підрахунок цієї вартості повинен базуватись на середній щоденній вартості цих валют, вираженій у євро, протягом 24 місяців, закінчуючи останнім днем серпня, який передує перегляду, що вступає в силу 31 грудня. Цей метод підрахунку має бути переглянутий за пропозицією Комісії, Дорадчого комітету з питань культурних товарів по принципу 2 років після першого подання. Для кожного перегляду, вартість, виражена у євро і її аналог в національній валюті повинні періодично публікуватися в Офіційному віснику Європейських Співтовариств у перших числах листопада, який передує даті, коли перегляд вступить у силу.

78.Порядок вивезення культурних цінностей в країнах північної Європи: Данія, Нідерланди, Швеція.

Порядок вивезення культурних цінностей в Данії.

Датська Комісія несе відповідальність за виконання правил з вивезення культурних фондів.

Комісія складається з п'яти членів, четверо з яких очолюють чотири провідних національних закладів культури. П'ятий призначається міністром культури

на чотирирічний період з числа директорів недержавних музеїв Данії.

Комісія вирішує, чи видавати ліцензію на вивезення.

Комісія з вивезення культурних фондів обслуговується секретаріатом, який

розташований в Агентстві з національної культурної спадщини.

Згідно датському закону від 1987 р., рідкісні твори мистецтва, предмети,

мають особливу важливість для культурної історії, книги, манускрипти, документи тощо не можуть бути вивезені з Данії без особливого дозволу.

Згідно із законодавством ЄС, культурні цінності, які відповідають

певним категоріям, вартості та віком (див. розділ 2) вимагають ліцензії ЄС на вивезення до країн, що не входять в ЄС.

Існує два типи ліцензій:

• ліцензія на вивезення (відповідно до датському національному законодавству);

• ліцензія ЄС на вивезення (згідно із законодавством ЄС з вивезення до країн, не входять до ЄС).

Для кожного типу ліцензій передбачається два режими: постійний або тимчасовий вивіз, кожен за окремою ліцензією.

Комісія з вивезення культурних фондів має дві встановлені форми заяв.

Одна - для вивезення цінностей, вік яких перевищує 100 років і ціна - 100 000DKK, коли їхній власник хоче вивезти їх з Данії в іншу країну - член ЄС. Інша-форма ЄС, яка повинна використовуватися, якщо цінності вивозяться за межі ЄС.

Порядок вивезення культурних цінностей Нідерланди.

Два агентства несуть відповідальність за виконання правил з вивезення культурних фондів. Ліцензії на вивіз видаються Державним інспекторатом з культурної спадщини (Erfgoedinspectie) у співпраці з податковими органами та митницею - Центральним ліцензійним управлінням з ввезення і вивезення в Гронінгені (CDIU).

Якщо ви вивозите культурні цінності певного віку або співвідношення віку та вартості з Нідерландів в іншу країну за межами ЄС, вам потрібно ліцензія ЄС на вивіз.

Згідно керівництву, викладеному в брошурі, митні органи можуть вимагати в осіб, що вивозять предмети, на вивезення яких ліцензія не потрібна, доказів того, що ці предмети дійсно мають ті вік і вартість, які вказує експортер

Згідно із законодавством ЄС, існує три типи ліцензій на вивезення культурних цінностей з Нідерландів:

• стандартна ліцензія на вивезення;

• особлива відкрита ліцензія;

• генеральна відкрита ліцензія.

Якщо ви вивозите предмети на тимчасовій або постійній основі, вам буде потрібно стандартна ліцензія, яка дійсна протягом 12 місяців.

Повторний тимчасове вивезення певних культурних цінностей (наприклад, музичних інструментів, які вивозяться професійними музикантами) вимагає особливої ​​відкритої ліцензії, яка дійсна протягом трьох років.

Генеральна відкрита ліцензія використовується для тимчасового та регулярного вивезення культурних цінностей, які є частиною постійного зібрання музею або іншої організації. Ліцензія дійсна протягом трьох років.

Ви повинні отримати форму заяви в CDIU в Гронінгені. Заповнені форми повинні бути повернуті в той же офіс разом з документацією, необхідною для ідентифікації предметів. Для постійного вивезення потрібно представила 3 ​​ідентичні кольорові фотографії предмета. Можна звернутися за однією ліцензією на вивіз відразу декількох предметів, якщо вони відносяться до однієї категорії і перевозяться однією партією в одне і те ж місце призначення. У разі тимчасового вивезення вони повинні бути повернені також однією партією. Вам знадобиться кілька ліцензій, якщо ваші культурні цінності належать до різних категорій (наприклад, картини та археологічні об'єкти) в одній партії.

Державний інспекторат з культурної спадщини розглядає заяву і вирішує, чи буде потрібно ліцензія. Він перевіряє, чи підпадають вивозяться предмети під дію національного законодавства про охорону національної спадщини або під аналогічне законодавство іншої держави – члена ЄС. Якщо ніяких протипоказань немає, CDIU видає ліцензію. Митниця і / або Державний інспекторат з культурної спадщини має право оглянути предмети, перш ніж буде видано ліцензію.

Якщо заява заповнена і є всі необхідні документи (фото, рахунки і т.д.), ліцензія видається через 5 робочих днів.

Порядок вивезення культурних цінностей Швеція.

Комітет у справах національної спадщини (Riksantikvarieämbetet) несе відповідальність за виконання правил з вивезення культурних фондів.

У Швеції існують п'ять різних органів влади, які приймають рішення щодо видачі дозволів на вивіз: Комітет у справах національної спадщини, Скандинавський музей (Nordiska Museet), Національна бібліотека Швеції, Національний музей спільно з Музеу Вальдемарсудде і Національні архіви.Старовинні шведські культурні цінності та іноземні культурні цінності, які можуть становити особливий інтерес для національної культурної спадщини, що не можуть бути вивезені зі Швеції без спеціального дозволу.

Термін «шведські культурні цінності» позначає предмети, які були фактично або імовірно створені у Швеції або в якій-небудь іншій країні вихідцями зі Швеції. Термін «іноземні культурні цінності» вміщає в себе поняття предметів, створені в іншій країні, але не шведськими майстрами.

Згідно з національним законодавством, для визначення належності будь-якого предмета до шведським культурним цінностям за основу беруться кордону Швеції на 1 липня 1986.

Щодо іноземних культурних цінностей дозвіл на вивезення необхідно тільки в тому випадку, якщо даний предмет знаходився на території Швеції на.

Протягом більше 100 років. На вивезення культурних цінностей, які підпадають під дію цього законодавства (відповідно до певними категоріями, а також лімітами віку і вартості), необхідно отримувати ліцензію ЄС на вивіз.

Існує два види ліцензій:

• дозвіл на вивіз»(згідно з національним законодавством Швеції).

• митне дозвіл», також відоме як ліцензія ЄС на вивезення (згідно із законодавством ЄС, що стосується вивозу в країни за межами ЄС).

Незалежно від типу культурних цінностей ви повинні мати справу тільки з одним органом влади - Комітетом у справах національної спадщини. Тут ви можете отримати форму заяви та сюди ж ви повинні направити вашу заяву. Потрібні різні форми заяв для національного дозволу і для ліцензії ЄС, але процедура звернення єдина.

Є каталог з фотографіями і описами «Старовинних культурних цінностей, заборонених для вивозу» (меблі та інші предмети, заборонені для вивозу за

межі Європейського Союзу Шведські археологічні предмети незалежно від матеріалу виготовлення і вартості, які датуються до 1650 р. і належать державі, не припускають отримання національної ліцензії на вивезення. Для шведських археологічних предметів, що належать державі, потрібна ліцензія ЄС на вивезення за межі ЄС.

79.Порядок вивезення культурних цінностей в країнах східної Європи: Угорщина, Чехія, Польща, Румунія, Болгарія.

Дата добавления: 2015-05-23