ВВП Китаю за 8 років , млрд. доларів США

Табл.№ 2

ВВП Китаю в 2010 році склав 6270000000000. дол в порівнянні з 5020000000000. дол роком раніше. ВВП Китаю в 2010 році, розрахований з урахуванням паритету купівельної спроможності (ПКС) валют, за даними МВФ склав 10100000000000. дол, а в 2011 році - 11,2 трлн дол.

промисловість Китаю[16,c.52]

Реформи в Китаї призвели до змін у розподілі ділової активності та промисловості. У часи Мао Цзедуна нові чавуну- і сталеплавильні заводи, підприємства автомобільної промисловості і машинобудування будувалися переважно на півночі і північному сході країни, в таких містах, як Аньшань, Шеньян, Гірін (Цзілінь) та ін Від минулого успадковані великі промислові центри, наприклад місто Шанхай.

Відкриття Китаю для припливу іноземних інвестицій і утворення спеціальних економічних зон стимулювали переміщення нової хвилі індустріальної активності в прибережні райони, зокрема в Південний Китай. Провінція Гуандун скористалася своїм сусідством з Сянгану (Гонконгу), а провінція Фуцзянь - зв'язками з Тайванем. Зростання економічної активності в Гуандуні мав особливо важливе значення, і цей район зараз перетворився на основне джерело валютних надходжень. Колишнє перевагу Шанхаю як промислового центру було відновлено після створення нового індустріального комплексу на р.Хуанпу. Прибережні міста північних провінцій також отримали користь з іноземних інвестицій та нових зв'язків зі світовим ринком.

В даний час Китай лідирує у світі з видобутку вугілля, залізних, марганцевих, свинцево -цинкових, сурм'яних і вольфрамових руд, а також деревини; є найбільшим у світі виробником коксу, чавуну, сталі та сталевих труб, алюмінію, цинку, олова, нікелю, телевізорів, радіоприймачів і мобільних телефонів, пральних і швейних машин, велосипедів і мотоциклів, годин і фотоапаратів, добрив, бавовняних і шовкових тканин, цементу, взуття, м'яса, пшениці, рису, сорго, картоплі, бавовни, яблук, тютюну, овочів, шовковичних коконів; має найбільші в світі поголів'я птиці, свиней, овець, кіз, коней і яків, а також лідирує з вилову риби. Крім того, КНР є найбільшим світовим автовиробником (18 млн у 2010 році). На території КНР ведеться видобуток нафти, газу, рідкоземельних металів (молібден, ванадій, сурма), урану.

Станом на 2010 рік промисловість і будівництво склали 46,8 % ВВП Китаю. У 2009 році приблизно 8% повного випуску продукції обробної промисловості у світі мали китайське походження, і Китай посів третє місце в усьому світі в обсязі промислового виробництва в 2009 році (перше - ЄС і друге - США). Дослідження показують, що в 2010 році Китай виробив 19,8 % продукції обробної промисловості у світі і став найбільшим виробником у світі, після того, як США займали ту позицію протягом приблизно 110 років[13,c.38].

Головні галузі промисловості включають гірську промисловість і переробку руди; виробництво заліза і сталі; алюмінію; вугілля; машинобудування; виробництво озброєння; текстилю та одягу; нафти; цементу; хімічну промисловість, виробництво добрив; харчову промисловість, виробництво автомобілів і транспортного устаткування, включаючи вагони і локомотиви, судна і літаки; виробництво споживчих товарів, включаючи взуття, іграшки та електроніку; телекомунікації та інформаційні технології. Китай став привабливим майданчиком для розміщення заводів. зростання виробництва сприяв підвищенню доходів і зайнятості в Китаї. Державний сектор в промисловості все ще становить приблизно 30 % ВВП. В останні роки влада приділяли більшу увагу управлінню державними активами на фінансовому ринку.

Починаючи з заснування Народної республіки промислового розвитку в КНР приділили значну увагу[3,c.88]. Серед різних галузей машинобудування і металургійна промисловості отримали найвищий пріоритет. Одні тільки ці дві галузі тепер дають приблизно 20-30 % вартості повного обсягу промислового виробництва в країні. Правда, в даних галузях, як у більшості інших галузей промисловості, екстенсивне зростання переважав над інтенсивним, в результаті чого страждали асортимент і якість продукції. Обсяг промислового виробництва зростав у середньому більш ніж на 10% щорічно протягом останніх двох десятків років, перевершивши всі інші сектори за темпами економічного зростання і ступеня модернізації. Деякі галузі важкої промисловості та виробники товарів національного стратегічного значення, залишаються у державній власності, однак інші компанії є приватними або приватно- державними спільними підприємствами.

Розвиток хімічної промисловості спрямовано на збільшення виробництва хімічних добрив, пластмас і синтетичних волокон. Зростання цієї промисловості поставив Китай серед провідних у світі виробників азотних добрив. У секторі товарів народного споживання головний акцент робиться на текстилі та одязі, які також є важливою частиною експорту Китаю. Текстильне виробництво, швидке зростання якого відбувається завдяки в основному виробництва синтетичних тканин, становить приблизно 10% від обсягу промислового виробництва і продовжує бути важливою галуззю, однак менш значущою ніж раніше. Промисловість розосереджена по всій країні, але є багато текстильних центрів, включаючи Шанхай, Гуанчжоу і Харбін[11,c.7].

Головні державні галузі промисловості - виробництво заліза, сталі, вугілля, машинобудування, легка промисловість, виробництво озброєнь і текстильна промисловість. У результаті проведених економічних реформ, істотно збільшилося виробництво на підприємствах, підтримуваних місцевими органами влади, особливо в невеликих містах і селах і, все більш і більш, приватними підприємцями та зарубіжними інвесторами. Промислова перепис 1996 показала наявність в країні 7342000 індустріальних підприємств (за ссстоянію на кінець 1995 р.); повна зайнятість на промислових підприємствах становила приблизно 147 мільйонів чоловік. Згідно з переписом 1999 року, в країні вже було 7930000 індустріальних підприємств (на кінець 1999 року, включаючи невеликі міські та сільські підприємства); повна зайнятість на належать державі підприємствах склала приблизно 24 мільйони чоловік. З 2000 року значно зросла автомобільна та нафтохімічна промисловості країни. Продукція машинобудування та електронна продукція стали головними експортними товарами Китаю. Будівельний сектор Китаю також значно виріс з початку 1980 -их. У 21- му сторіччі інвестиції в капітальному будівництві щорічно росли випереджаючими темпами. У 2001 році інвестиції збільшилися на 8,5 % за попередній рік, у 2002 році - на 16,4 %, в ​​2003 році - на 30%. Промисловий сектор у 2004 році склав 44,1 % ВВП і забезпечив 22,5 % повної зайнятості. У 2005 році обсяг ромишленного виробництва і будівництва склав 53,1 % ВВП[15,c.73].

Китай - найбільший виробник сталі в світі, і сталеливарна промисловість швидко збільшувала своє виробництво в останні роки. Виробництво залізної руди йшло в ногу з виробництвом сталі на початку 1990 -их, але значно відстало у зв'язку з початком імпортом залізною рудою та інших металів на початку 2000 -их. Виробництво сталі зросло з приблизно 140 мільйонів тонн у 2000 році до 419 мільйонів тонн в 2006 році. Велика частина сталі виробляється на невеликих підприємствах. Китай - основний експортер сталі в світі. Обсяг експорту сталі в 2008 році склав 59230000 тонн (зниження на 5,5 % в порівнянні з 2007 роком).

До 2006 року Китай став третім за величиною виробником автомобілів у світі (після США і Японії) і другим за величиною споживачем (тільки після США). Виробництво автомобілів буквально злетіло за час реформ. У 1975 році було вироблено тільки 139800 автомобілів, але до 1985 виробництво досягло 443 377 одиниць, потім підскочив до майже 1,1 мільйонам в 1992 році і далі збільшувалося рівномірно щороку аж до 2001 року, коли досягло 2300000 одиниць. У 2002 році виробництво автомобілів у Китаї зросла до майже 3250000, в 2003 році - до 4,44 мільйонів, у 2004 році - до 5,07 мільйонів, у 2005 році - до 5,71 мільйонів, у 2006 році - до 7280000, в 2008 році - до 8,88 мільйонів, у 2009 році - до 9,35 мільйонів і в 2009 році - до 13830000 одиниць. Китай став автомобілебудівником номер один у світі в 2009 році. Внутрішні продажі йшли в ногу з виробництвом.

Після представницьких щорічних приростів в середині - і в кінці 1990 -их, продажу легкового автомобіля злетіли на початку 2000 -их. У 2006 році в Китаї було продано в цілому 7220000 автомобілів, включаючи 5180000 одиниць легкових автомобілів і 2,04 мільйона одиниць вантажівок. З 2010 року Китай став найбільшим у світі виробником автомобілів так само як і найбільшим їх покупцем.

Слід відзначити також, що Китай - найбільший виробник секс іграшок у світі (70% світового виробництва секс іграшок). У країні близько 1 000 підприємств у цій промисловості, яка виробляє продукції приблизно на 2 мільярди доларів на рік. З 2011 Китай - найбільший у світі ринок для персональних комп'ютерів[19,c.103].

Протягом 1950- х років Китай імпортував відносно невелика кількість нафти з СРСР, однак у середині 1960- х років, після розвідки великого нафтового родовища в провінції Хейлунцзян, перейшов на самозабезпечення. З наступними відкриттями нафтових родовищ, особливо в провінціях Шаньдун і Хебей, потенційні можливості видобутку нафти збільшилися більш ніж удвічі. За даними на початок 1997 року, загальні запаси нафти в КНР становили 94 млрд. т. Великі запаси нафти розвідані в Північно -Західному Китаї - в провінції Ганьсу, Сіньцзян -Уйгурському автономному районі, в Цайдамской западині (Тибетське нагір'я); в Північно - Східному Китаї - в долинах річок Сунгарі і Ляохе. На початку 1980- х років Китай зробив інтенсивну розвідку шельфу. Виявлено перспективні родовища нафти в Бохайській і Ляодунском затоках, Східно -Китайському і Південно-Китайському морях. У 1996 році Китай вийшов на п'яте місце у світі з видобутку нафти.

У порівнянні з Японією, Західною Європою і Північною Америкою, фабрики і заводи в Китаї на одиницю продукції, що випускається, як правило, витрачали в три рази більше електроенергії[4,c.24]. Однак з прийняттям заходів по раціоналізації економіки в 1980- і роки Китай відкрив для себе новий «джерело» енергії - економію енергоресурсів. Результат вийшов далеко за рамки простого підвищення ефективності конкретних промислових процесів і привів до коректування структури енергоспоживання. Різні енергозберігаючі заходи, що включають закриття найбільш застарілих заводів і залучення в країну нових зарубіжних підприємств і технологій, дозволили скоротити загальне споживання енергії майже на 40 %.

З початку 1970-х років було зроблено декілька спроб вирішення проблеми дефіциту електроенергії в сільській місцевості. Так, будівництво дрібних гідроелектростанцій принесло помітні зміни в окремих гірських районах Південного Китаю, де випадає велика кількість опадів. В інших місцях на порожніх скляних виділялися ділянки для посадки дерев спеціально на дрова.

Повсюдно стали застосовуватися більш досконалі печі для приготування їжі. Відкриття приватних невеликих вугільних шахт полегшило проблему постачання паливом в деяких провінціях[4,c.70].

Дата добавления: 2015-05-23