Власність як економічна категорія та її історичні типи, види і форми. Закон України «Про власність». Суб’єкти і об’єкти власності

Сутність власності. Власність є однією з найбшьш фундаментальних і основоположних економічних категорій. Разом з тим — це одна з найскладжших категорій, бо має в собі багато ознак, форм прояву і систем функціонування.

Людство протягом тисячоліть вивчає сутність власності, але і до цього часу проблема власності до кінця не вирішена. Причи­ною цього, вочевидь, є те, що власність є певним зліком даної економічної системи суспільства. Як саме суспільство перебуває у певному русі, зазнае змін, існуе в перехідних формах розвитку, так і власнють зміцнює свої типи, форми ісистеми. Тому відносини безпосередніх власників умов виробництва з безпосередніми виробниками розкриває найбільш глибоку таемницю, приховану основу всього сусшльного ладу.

Розвиток людського суспільства і виникнення держави зумовили необхідність суспільного регулювання відносин привлас­нення. Найбільшого розквіту цей процес досяг у римську епоху і знайшов свое узагальнення в римському праві.

Сучасні економічні теорії вбачають у власності економічні відносини, проте, одні економісти визначають власність як сукупність усіх економічних відносин, інші – як основні економічні відносини, а треті — як вихідні чи первинні економічні відноси­ни даного ладу.

Отже, власність — це не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення речей—продукт праці. Це - відношення індивідів один до одного і відповідно їх відношення до матеріалу, знарядь і продуктів праці.

Власність існуе також там, де існуе и сукупна праця — суспільне виробництво, бо и тут у единому процесі суспільної праці люди вступають у відносини між собою з приводу як виробництва і, так і присвоєння результата спільної праці.

Суб'екти та об'екти власності. Відносини власності, як вид­но, виникають лише за наявності принаймі двох суб'ектів.

Суб'екти власності — це індивиди, фізичні особи, які в процесі відчуження—привласнення матеріальних благ / послуг можутъ вступати між собою у відносини з цього приводу. Це, як прави­ло, юридично самостійні, економічно відособлені учасники суспільного виробництва - окремі працівники, трудові колективи та державні установи і відомства тощо.

Об'єктами власності може служити все різноманіття національного богатства, включаючи землю з її надрами, водний і повітряний простір, а також твори інтелектуалъноі праці.

Типи власності. Структура власності являе собою сукупність різних типів, видів, форм і систем власності, що діють або можуть діяти в суспільстві. У структурі власності насамперед слід виділяти два її типи: перший — трудова, неексплуататорська,другий - експлуататорсъка власністъ. Тип власності характе­ризуе спосіб поеднання робочої сили і засобів виробництва.

Якщо безпосередній виробник ставиться до засобів виробництва як до своїх, таких, що перебувають у його повному володінні, розпорядженні і користуванні, і якщо цей виробник власною працею використовує їх у своему виробництві, то в основі такого поеднання лежить трудовий, неексплуататорський тип власності. До цього типу належать такі форми власності, як общинна, сімейна, фермерська, частково реміснича власність.

Якщо ж безпосередшй виробник відокремлений, відчужений від засобів виробництва, позбавлений права володіння і розпоря­дження ними як своїми, то це характерні ознаки експлуататорською типу власності, бо, як відомо, хто володіе засобами вироб­ництва, його умовами, той володіє і виробленим продуктом.

Види власності: приватна і суспільна. Крім двох тишв власності слід розрізняти два її види: приватну (індивідуальну) та суспільну (колективну) власністъ. Приватна власність — це такий вид, при якому три функцїї права власності належать окремій приватній особі. Тут приватна власність реалізуеться як приватне присвоения і споживання.

Суспільна власність — така, де три и функцїї — володіня, розпорядження, користування — належать не одному приват­ному суб'екту, а багатъом, колективу чи суспільству в цілому.Така форма власності реалізуеться через суспільне при­своєння и управління. Суспільна власність протистоїть приватній.

У міру зростання рівня усуспільнення виробництва збільшуються масштаби і виникають нові форми суспільної власності. За сучасних умов суспільна власність реалізуеться у таких формах: групова, акціонерна, колективна, муніципальна, власність громадських організації — профспілок, партій, товариств, фондів та ін. історичних відмінностей між ними небагато. Головні з них полягають у призначенні, цілях, способах утворення, у формах розподілу продукту чи прибутку.

У процесі історичного розвитку суспільства відносини влас­ності зазнавали змін, під діею багатьох факторів трансформувались у різні типи, види, форми власності. Серед них у кожному історично визначеному суспільстві певний тип і вид власності сприймав панівне становище, був головним стрижнем, навколо якого оберталась уся економічна система даного суспільства. Сукупність різних типів, видів і форм власності, що визначають спосіб поеднання двох факторів виробництва і соціально-економічне становище безпосереднього виробника, становить систему власності.

Дата добавления: 2015-05-23