Первинні форми власності

Первинні форми власності мали своею передумовою природний фактор — землю з її плодами, оскільки впродовж тисячолітъ, що передували буржуазному суспільству, панівне становище в економщі посідало сільське господарство. Тому визначальна роль тут належала земельній власності, історично першим суб'ектом власності на землю була община. Окремий індивід міг лише користуватися землею, але не міг бути приватним власником.

Усю багатогранність первинниід відносин власності можна звести до трьох основних форм: азіатсъка (східна), антична (греко-римська), германо-слов'янська форми земельноі власності.За азіатської форми вся земля розподілялась між общинами, а індивиди (окремі сім'ї) продуктивно користувались земельним наділом.

Рабовласницька і феодальна власність. У результаті зростання майнової нерівності, розвитку поділу праці, обміну, відокремлення виробників виникла приватна власність на основі експлуатації рабської, кріпацької праці. За рабовласництва самі раби були об'ектами власності рабовласників. У середні віки пануючою стала феодальна земельна власність, за якої земля не нале­жала виключно окремій особі. Взаемні відносини як усередині класу феодалів (сеньорів і васалів), так і між земельними власниками і безпосередніми виробниками базувались на особистому володарюванні, підкоренні. Як за рабства, так і за феодалізму сільське госпо­дарство поеднувалось і доповнювалось промислами в межах рабовласницького чи феодального маетку, що й формувало тип замкну­того натурального господарства, де обмін товарами був відсутнім.

Розвиток товарного виробництва, обміну і приватної власності товаровиробників підірвали підвалини феодальних відносин. Первинне нагромадження катталу прискорило настання епохи буржуазних революций, які вже юридично утверджували нову капіталістичну, або буржуазну, систему власності.

Капіталістична власність. За економічним змістом капіталістична власність принципово відрізняеться від попередшх систем: по-перше, для неї характерна повне відчуження безпосередніх виробників від матеріальних умов праці; по-друге, безпосередній виробник в умовах капіталістичної власності е юридично незалеж­ною особою; по-трете, реалізація буржуазноі системи власності базуеться на капіталютичному присвоенні, опосередкованому купівлею-продажем робочої сили; по-четверте, економічною фор­мою капіталістичного привласнення може виступати додатковий продукт (економічна рента), створений працею найманих робітників; по-п'яте, чільне місце в системі капіталістичної власності посіла власнють на промислові товари,послуги шляхом остаточного усунення феодальних вщносин і значної частини власності дрібних ремісників.

Проблеми трансформації приватноі власності у суспільну. Концентрація і централізація капіталу і виробництва привели до виникнення акціонерних компаній, які перетворились у панівну форму капіталістичного виробництва і зумовили появу корпоративноі форми власності. Прогресуючий розвиток останньої е водночас процесом усунення капіталютичного спосо­бу виробництва в класичних формах. Якщо раніше основною фор­мою капіталістичної організації виробництва була система при­ватного підприемництва, то нині вона доповнюється системою колективних форм власності і зростаючим державним сектором. Якщо раніше буржуазна держава виконувала роль нічного сто­рожа буржуазної власності, то нині вона виступае активним суб'єктом економічних відносин.

У сучасних умовах економічною основою ринкової економіки є як приватна власність, так і економічна самостійність,юридична свобода товаровиробників, і цими останніми можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. А юридичні особи — це вже певні трудові колективи, асоційовані виробники, які можуть господарювати на колективних формах власності.

Якщо ж метою приватизації е створення класу нових приватних власників, то цього швидко можна досягти через продаж існуючих державних підприємств тим, хто мае гроші. Але цей шлях досить тернистий ісоціально небезпечний, бо фактично позбавляє безпосередж трудівників права володіння створеним виробничим потенціалом, що може призвести до гострих соціальних конфліктів, якщо держава при цьому не в змозі буде твердо управляти цими процесами в інтересах всього народу.

Дата добавления: 2015-05-23