Тема 6. Культура оратора. Вимоги до його зовнішнього вигляду, поведінки і мовлення

Тема 5. Публічний виступ. Лексичні та стилістичні засоби його оформлення

Роль слова, його значення в житті людини, суспільства.

Слово як засіб номінації. Багатозначні слова. Синоніми. Омоніми. Пароніми. Загальновживані слова та слова обмеженої сфери вживання: професіоналізми, діалектизми, жаргонізми, терміни, іншомовні слова. Тлумачення значення слова, його етимології як матеріал для міркування, доказів, висновків у судових промовах.

Слово як засіб вираження емоційно-експресивної оцінки явища, предмета, події тощо. Урочисті слова, пестливі, іронічні, презирливі, вульгарні. Архаїзми та неологізми. Використання емоційно-експресивної лексики судовими ораторами в характеристиках підсудного і потерпілого, в опису умов, за яких скоєно злочин.

Слово як засіб виразності та образності мовлення. Тропи: порівняння, епітет, метафора, метонімія, синекдоха, персоніфікація, алегорія, символ, іронія, гіпербола, літота, перифраза, евфемізм, оксюморон тощо. Роль тропів у судовій промові.

Стилістичні фігури як засіб пожвавлення мовлення, надання йому емоційності та виразності: антитеза, інверсія, анафора, епіфора, анадиплозис (стикування), риторичний вигук, риторичне звертання, риторичне питання, градація тощо.

Прислів’я, афоризми, фразеологізми в судовій промові. Їхня здатність стисло, але повно передати зміст, влучно охарактеризувати предмет, явище тощо.

Культура оратора, її складові частини.

Вимоги до вигляду оратора: приємна зовнішність, відповідне вбрання, уміння гарно поводитися (хода, постава, рухи рук, голови, рухливість взагалі тощо). Вихід до слухачів. Погляд. Вираз обличчя. Жестикуляція: механічні, ілюстративні та емоційні жести. Голос оратора (сила, висота, тембр), його дикція. Темп мовлення.

Вимоги до місця промови: освітленість, розміри приміщення, розташування слухачів.

Вимоги до мовлення оратора. Точність мовлення: визначається знанням предмета, логікою мислення, вмінням добирати потрібні слова. Зрозумілість мовлення: визначається перш за все добиранням відповідних мовленнєвих засобів, відмовою від використання слів обмеженої сфери вживання. Чистота мовлення: визначається відсутністю в мовленні так званих «слів-паразитів», тобто слів, які не мають змістовного навантаження, не передають ніякої інформації; лайливих слів. Правильність мовлення: визначається дотриманням мовних норм, тобто правил вимови, словотворення, синтаксису тощо. Виразність мовлення: визначається використанням емоційно-експресивної лексики, тропів, стилістичних фігур.

Вимоги до морального обличчя оратора: шанобливе і доброзичливе ставлення до аудиторії, добросовісне ставлення до своєї справи, чесність, компетентність, порядність.

Дата добавления: 2015-05-23