Прогнозування обсягу виробництва. 1 страница

ВСТУП

Входження України до світового економічного простору обумовлює необхідність опанування нових для вітчизняних підприємств правил взаємодії із зовнішнім середовищем. Це потребує, перш за все, застосування сучасних підходів, принципів, ефективних методів, інструментів в управлінні підприємством для забезпечення успішного функціонування у конкурентному середовищі. Одним із сучасних підходів до управління є стратегічний підхід.

Розуміння стратегії починається із визначення мети і довгострокових напрямів діяльності підприємства, які зумовлюють його місію. Місія підприємства трансформується у конкретні цілі підприємства, які потім втілюються в життя за допомогою відповідних корпоративних стратегій. Розробка та реалізація конкурентноздатної стратегії ґрунтується на результатах стратегічного аналізу.

Стратегічний аналіз передбачає визначення потенційних можливостей підприємства, оцінку його внутрішнього та зовнішнього середовища з орієнтацією на довгострокову перспективу, вибір виважених стратегічних планів, спрямованих на посилення позицій підприємства у ринковому середовищі.

Програма курсу “Стратегічний аналіз” призначена для студентів магістерської підготовки, які навчаються за спеціальністю 8.050106 “Облік і аудит” усіх форм навчання. При її розробці враховане існування тісного зв'язку дисципліни з іншими економічними дисциплінами, вивчення яких передбачається програмою магістерської підготовки: “Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті”, “Фінансовий аналіз” тощо.

Головною метою навчальної дисципліни є засвоєння студентами основних теоретичних та практичних питань стратегічного аналізу на основі вивчення теоретичного матеріалу, набуття практичних навичок його застосування для обґрунтування стратегічних управлінських рішень, а також розробки резервів підвищення ефективності господарювання.

У процесі вивчення дисципліни перед студентом ставляться наступні основні завдання:

- опрацювати теоретичні та методологічні засади стратегічного аналізу;

- ознайомитися з методиками прогнозування результатів діяльності підприємства;

- засвоїти методику проведення конкурентного аналізу (бенчмаркінгу);

- навчитися проводити аналіз стратегії виробничої діяльності, стратегічний аналіз капіталу підприємства, фінансових результатів та фінансових потреб;

- поглибити навички проведення аналізу та розробки стратегічних рішень;

- навчитися робити обґрунтовані висновки та пропозиції за результатами проведених досліджень, набути навичок в оформленні аналітичних висновків у відповідності до встановлених вимог.

Крім того, студент повинен вміти працювати з нормативно – довідниковою інформацією, податковою, фінансовою та статистичною звітністю, складати бізнес – плани, будувати аналітичні графіки і таблиці.

Програма вивчення дисципліни передбачає опрацювання студентами теоретичних основ стратегічного аналізу, викладених у першому розділі посібника; у другому розділі, у розрізі тем пропонується перелік практичних завдань для самостійного виконання, тести і завдання для самоперевірки знань наведені в третьому розділі посібника, крім того передбачено ряд питань для самостійного опрацювання, які наведені у четвертому розділі даного посібника. Окремо наводиться перелік рекомендованої літератури.

Автори посібника сподіваються, що викладений в ньому матеріал сприятиме якісній підготовці фахівців зі спеціальності “Облік і аудит” та може бути корисним для студентів інших економічних спеціальностей, аспірантів, викладачів та практикуючих бухгалтерів, аудиторів, фінансистів, менеджерів тощо.

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ЗА КРЕДИТНО - МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ

Зміст навчальної дисциплінИ “Стратегічний аналіз” поділено на 2 змістові модулі (табл. 1). Змістовий модуль (в кожен з яких включаються по 4 теми), навчальної дисципліни містить окремі теми аудиторної і самостійної роботи студента — навчальні елементи (мікромодулі). Рівень освоєння студентом кожного змістового модуля оцінюється з використанням рейтингової системи оцінювання знань.

Таблиця 1.

Поділ навчального матеріалу на модулі

Модулі	Теми занять
МОДУЛЬ 1	1. Сутність стратегічного аналізу та його роль в управлінні підприємством
2. Загальна характеристика методу та методики стратегічного аналізу
3. Методи оцінки конкурентних позицій підприємства на ринку
4. Методика прогнозування в стратегічному аналізі
МОДУЛЬ 2	5. Порівняльний конкурентний аналіз та методи групування об’єктів стратегічного аналізу
6. Аналіз стратегії виробничої діяльності підприємства
7. Стратегічний аналіз формування, розміщення та структури капіталу підприємства
8. Стратегічний аналіз показників проектованої фінансової звітності підприємства

Загальна оцінка студента за навчальний модуль визначається як підсумкова за всіма складовими навчання в межах модуля. Коли йдеться про курс стратегічного аналізу, він містить (за спеціальною системою підрахунку) поточні (мікромодульні) та модульні оцінки за теоретичний матеріал, практичні задачі (тобто за вміння розв'язувати задачі), ситуаційні завдання та тести. При цьому однаковою мірою враховуються результати як аудиторної, так і самостійної роботи.

Підсумкова (результуюча) оцінка засвоєння студентом навчального матеріалу дисципліни може визначатись без проведення семестрового екзамену як інтегральна (рейтингова) оцінка за всіма змістовими модулями. При цьому студент, який набрав протягом семестру необхідну кількість балів, має змогу:

• не складати іспиту й отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку за здобутим рейтингом;

• складати іспит (залік) з метою підвищення свого рейтингу за даною навчальною дисципліною;

• ліквідувати академічну різницю навчальних обсягів, пов'язану з переходом на інший напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;

• використати час, відведений графіком навчального процесу на екзаменаційну сесію, за своїми особистими планами.

Важливим у застосуванні модульно-рейтингової технології є те, що студент, який набрав протягом семестру менш як необхідну кількість балів, зобов'язаний складати іспит. При цьому він допускається до його складання лише тоді, коли попередньо виконав увесь обов'язковий перелік завдань, передбачених навчальним графіком з даної дисципліни. Державна атестація студентів проводиться відповідно до чинної нормативної бази. Студенти, які мають підсумковий рейтинг з дисципліни на рівні 70—100 балів (табл. 2), тобто оцінку «відмінно» або «добре», звільняються від складання іспиту під час екзаменаційної сесії (за їхнім бажанням).

Таблиця 2.

Підсумковий рейтинг студентів

Кількість набраних балів за модуль	Оцінка за національною шкалою
85-100	Відмінно
70-84	Добре
55-69	Задовільно
1-54	Незадовільно

У протилежному разі до екзаменаційної відомості виставляється оцінка, визначена за урахуванням підсумків складання іспиту та рейтингової оцінки за семестр.

Кожна тема навчальної дисципліни виступає як своєрідний мікромодуль (навчальний елемент). Тобто на кожному практичному занятті, в межах розгляду окремої теми, фактично моделюється повноцінна екзаменаційна ситуація. Зокрема, оцінюються результати письмового тестування за матеріалами аудиторного та самостійного опрацювання лекцій, розв'язаних задач, ситуаційних завдань і т.д. Поточні оцінки, що їх отримав студент на таких заняттях-мікромодулях, далі становлять основу нагромаджувального компонента його загальної(результуючої) рейтингової оцінки. Сукупність мікромодулів, як уже було сказано утворює змістовний модуль.

Кожний модуль закінчується відповідним модульним контролем. Оцінка, отримана студентом за результатами такого контролю, відіграє роль модульно-контрольного компонента його загальної рейтингової оцінки. Результуюча рейтингова модульна (тобто за модуль у цілому) оцінка визначається як інтегральна за обома компонентами. При її визначенні використовується спеціальна система вагових коефіцієнтів. Докладніше систему підрахунку результуючої рейтингової оцінки наведено далі.

Як вже було зазначено, навчальний модуль оцінюються за 100-бальною системою. Студенти, відсутні (з будь-яких причин) на занятті, автоматично отримають нульову оцінку. Тобто на кожному занятті студент у будь-якому разі завжди отримує мінімальні оцінки.

Головною відмінністю модульно-рейтингової технології є застосування ідеї «дрібного» розбиття навчального матеріалу на мікромодулі (навчальні елементи). Так МОДУЛЬ 1 із дисципліни “Стратегічний аналіз” формують наступні навчальні елементи: Тема 1. “Сутність стратегічного аналізу та його роль в управлінні підприємством”; Тема 2 “Загальна характеристика методу та методики стратегічного аналізу”; Тема 3 “Методи оцінки конкурентних позицій підприємства на ринку”; Тема 4 “Методика прогнозування в стратегічному аналізі”. Тобто кожна із вказаних тем виступає своєрідним мікромодулем.

На кожному мікромодулі, на який згідно з навчальним планом виділяється одна лекція та два практичних заняття здійснюється:

1) контроль відвідування занять студентом;

2) перевірка ведення конспекту лекцій;

3) контроль теоретичного матеріалу попередньої лекції (як правило, письмово у вигляді тестів);

4) захист розв'язання домашніх задач, однакових (загальних) для всіх студентів (усно);

5) роз'яснюються методи та методичні особливості розв'язання стандартних аналітичних задач;

6) контролюються результати розв'язання домашніх індивідуальних задач.

При мікромодульному та модульному контролі застосовується традиційний письмовий контроль знань (тестування) студентів. Перелік тестових запитань для такої форми контролю наведено далі в окремому розділі даного посібника.

Лекційний матеріал, що входить до складу теоретичного ядра кожного модуля, заздалегідь поділяється на аудиторний і такий, що його призначено для самостійного вивчення. У цьому зв'язку відповідні питання, що передбачені для самостійного вивчення виділені в окремому розділі посібника, зазначені питання студент вивчає у повному обсязі. Крім того, він може підготувати реферативну доповідь за окремим питанням, виступити з нею на практичному занятті та отримати оцінку.

Важливим є також і те, що при складанні модульного контролю знання як аудиторного лекційного матеріалу, так і матеріалу, віднесеного для самостійного вивчення, враховуються однаковою мірою.

При визначенні мікромодульних оцінок за лекційними заняттями до уваги береться відвідування студентами лекцій (0,5 бали при наявності студента на кожній окремо взятій лекції, 0 балів – при його відсутності на лекції), ведення конспекту лекцій (1 бал – при конспектуванні лекційного матеріалу, 0 балів – при відсутності конспекту), конспектування додаткового інформаційного джерела (0,5 бали для кожного окремо взятого питання), а також написання та захист реферату (2 бали за реферат).

Практичні заняття відіграють ключову роль у модульно-рейтингових технологіях, оскільки:

• по-перше, тут не тільки поглиблюються раніше здобуті теоретичні і практичні знання та формуються необхідні навички розв'язання задач, а й здійснюється їх поточний та модульний рейтинговий контроль;

• по-друге, на практичних заняттях вдається здійснити найбільш ефективний поточний контроль ефективності попередньої самостійної роботи студентів.

Таким чином, можемо констатувати, що в рамках модульно-рейтингових технологій практичне заняття відіграє подвійну роль. З одного боку, це поглиблення та формування необхідних навичок - фактичного застосування отриманих теоретичних знань. А з другого — реалізація поточного контролю цих навичок та якості освоєння студентами матеріалу (лекційного і практичного), визначеного планом навчального процесу як до аудиторного, так і самостійного (поза аудиторного) вивчення.

Саме заняття розбивається на дві частини: навчальну і контрольну. Через обмеженість часу практичного заняття його навчальна частина здебільшого будується на принципі «поглиблених консультацій». На занятті обговорюються тільки «проблемні» питання самостійної підготовки студентів до заняття. А той матеріал, самостійне освоєння якого не викликає у них особливих труднощів, на занятті спеціально не обговорюється. За рахунок сказаного і вдається зекономити необхідний аудиторний час, щоб практично реалізувати повноцінний поточний письмовий контроль кожного студента на кожному занятті.

Контрольна частина практичного заняття розкладається на дві складові. Перша з них зводиться до письмового мікромодульного контролю теоретичної частини матеріалу, який студент був зобов'язаний підготувати до заняття. При цьому використовують варіанти тестів, складених на основі запитань, перелік яких подано в окремому розділі посібника. Другу контрольну частину організовано як персональний захист розв’язування задач (які теж представлені в окремому розділі посібника). Крім того, студенти повинні підготувати перелік питань, винесених на самостійний розгляд. Перевірка рівня знань при цьому здійснюється на основі заслуховування реферативних доповідей (до 3-х хвилин) та відповідей на додаткові запитання (з переліку питань для самостійного вивчення).

При розв’язуванні обов’язкових задач під керівництвом викладача в аудиторії, студент має можливість отримати максимум 1 бал за кожну задачу. При звітуванні студента про дострокове виконання обов’язкових задач він має можливість отримати кількість балів, що залежить від складності відповідних задач і визначена у відповідному розділі посібника поряд з умовою задачі.

Своєчасне розв’язання індивідуальних завдань, за темою практичного заняття, що не є обов’язковими, дають можливість студенту отримати максимальну кількість балів, що визначена залежно від складності таких завдань.

Варіанти модульних тестових завдань складаються на основі теоретичних запитань та типових загальних задач поточного мікромодульного та модульного контролів. При цьому сума балів, яку має змогу отримати студент в процесі тестового (мікромодульного) контролю залежить від кількості правильних варіантів відповідей на тестові запитання (кожна правильна відповідь на окреме тестове запитання оцінюється як 0,25 бали). Аналогічно варіанти письмових екзаменаційних білетів складаються на основі варіантів завдань модульного контролю.

Формування рейтингової оцінки знань студентів при проведенні загального модульного контролю наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

Рейтингова атестація студентів

Види занять	Види діяльності	Максимальна кількість балів
Мікромодулі	Модуль 1	Мікромодулі	Модуль 2
Лекційні заняття	1. Відвідування лекцій	0,5	0,5	0,5	0,5		0,5	0,5	0,5	0,5
2. Ведення конспекту лекцій
Практичні заняття	1. Конспектування додаткового інформаційного джерела (підготовка питань, винесених на самостійний розгляд)	1,5		0,5	1,5	4,5				1,5	4,5
2. Дострокове виконання задач, що виносяться на обов'язковий розгляд		2,5	1,5	1,5	7,5	3,5	5,5	3,5	2,5
3. Своєчасне виконання задач, що виносяться на індивідуальний розгляд									4,5	10,5
4. Поточний тестовий контроль (10 тестових питань, кожне з яких оцінено в 0,25 бали)	2,5	2,5	2,5	2,5		2,5	2,5	2,5	2,5
5. Написання реферату та виступ з доповіддю – 2 бали (за семестр)
6. Модульний контроль №1
7. Модульний контроль №2
8. Підсумковий модульний контроль
	Разом (підсумкова сума балів - 100)	8,5	8,5				10,5	13,5	9,5	12,5

Важливу роль своєрідних «демпферів», у рамках модульно-рейтингової системи виконують індивідуальні заняття. Передусім на цих заняттях студенти отримують методичну допомогу з розв'язання індивідуальних та загальних задач. Крім того, мають змогу «погасити» свої поточні заборгованості. Студенти, які цього бажають, на індивідуальних заняттях мають також можливість підвищити свої поточні рейтингові оцінки. Усе це, з одного боку, дає змогу студентам пом'якшити можливі організаційні наслідки від отримання незадовільних контрольних оцінок, а з другої — уможливлює підвищення ними свого поточного рейтингу.

Урахування результатів поточного та модульного контролів при визначенні семестрової результуючої рейтингової оцінки здійснюється наступним чином. Атестованим вважається студент, який:

1) не отримав незадовільних оцінок на жодному мікромодульному контролі;

2) виконав і захистив усі індивідуальні завдання (задачі);

3) має середню модульну рейтингову оцінку 55 і більше балів.

Атестовані студенти отримують так званий «внутрішній залік», що реально означає простий допуск до отримання результуючої семестрової рейтингової оцінки та до екзамену. При цьому результуюча семестрова рейтингова оцінка складається як середнє арифметичне (з відповідними ваговими коефіцієнтами) значення:

а) суми всіх оцінок, отриманих на всіх практичних заняттях-мікромодулях та лекційних заняттях;

б) суми оцінок, отриманих на всіх модульних контролях, які враховуються з визначеним кафедрою ваговим коефіцієнтом, наприклад «2».

Таким чином, для розрахунку результуючої рейтингової семестрової оцінки студента пропонується використовувати формулу:

де Q_R — результуюча семестрова рейтингова оцінка; Q_Mi — поточна оцінка за i -ий мікромодуль; п — кількість мікромодулів у семестрі; Q_Kj — поточна оцінка за j -й модульний контроль; а — ваговий коефіцієнт модульних контрольних оцінок; m — кількість модулів у семестрі.

Розрахована таким чином семестрова рейтингова оцінка і є тією методично-організаційною базою, на якій фактично тримається модульно-рейтингова технологія.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ

Тема 1. Сутність стратегічного аналізу та його роль в управлінні підприємством.

Тема 2. Загальна характеристика методу та методики стратегічного аналізу.

Тема 3. Методи оцінки конкурентних позицій підприємства на ринку.

Тема 4. Методика прогнозування в стратегічному аналізі.

Тема 5. Порівняльний конкурентний аналіз та методи групування об’єктів стратегічного аналізу.

Тема 6. Аналіз стратегії виробничої діяльності підприємства.

Тема 7. Стратегічний аналіз формування, розміщення та структури капіталу підприємства.

Тема 8. Стратегічний аналіз показників проектованої фінансової звітності підприємства.

Тема 1. Сутність стратегічного аналізу та його роль в управлінні підприємством.

1.1. Стратегічні цілі діяльності підприємства та фактори, що їх обумовлюють.

Діяльність підприємства на ринку спрямована на досягнення визначених стратегічних цілей та тактичних завдань, що дозволяють забезпечити високоефективну господарсько-фінансову діяльність, його виживання та конкурентоспроможність.

Під цілями розуміють якісні та кількісні характеристики функціонування підприємства, на досягнення яких воно орієнтує свою діяльність.

Стратегічні цілі мають ряд функціональних особливостей, які роблять їх визначаючими змінними підприємства як системи.

По-перше, цілі - це суб'єктивне відображення об'єктивної суті підприємства, його функцій в суспільній системі. Вони визначають його зв'язок із зовнішнім середовищем і як такі характеризують природу підприємства, склад його компонентів і характер відносин між ними.

По-друге, цілі - це мотиви і стимули для кожної групи елементів, які складають підприємство як систему. Організаційні, економічні, технічні та інші цілі не абстрактні, вони також відображають окремі інтереси, які співпадають з інтересами одних груп і конфліктують з інтересами інших.

По-третє, цілі - це основа побудови критеріїв оцінки діяльності підприємства, виникнення проблеми і прийняття рішень, а також формування організаційних структур та процесів.

В економічній літературі розглядається два основних підходи щодо формування стратегічних цілей:

- одноцільовий підхід, який характеризується визначенням однієї основної цілі підприємства;

- багатоцільовий підхід, який передбачає визначення кількох цілей підприємства, наявність системи цілей діяльності підприємства на ринку.

Системний підхід до визначення стратегічних цілей діяльності є більш доцільним. Він дозволяє орієнтувати підприємство, його менеджмент та удосконалення різноманітних сторін на характеристик діяльності підприємства, розробляти та проводити в життя декілька стратегій його розвитку, підвищує гнучкість та адаптованість розроблених стратегій.

Багатоцільовий підхід до формування стратегічних цілей підприємства не знімає актуальності питання про головну мету функціонування підприємства, яке вже протягом багатьох десятиріч притягує до себе увагу багатьох економістів-дослідників.

Так, класична теорія фірми в якості глобальної стратегічної мети діяльності підприємства визначає максимізацію його прибутку. Згідно з цією теорією підприємство повинне орієнтувати свою діяльність на досягнення даної мети як в короткостроковому, так і в довгостроковому періоді, залежно від горизонту розробки стратегії розвитку. Однак в чистому виді максимізація прибутку як ціль підприємства рідко окреслюється в стратегічних планах. Вона задається опосередковано через цілі, які нею визначаються, і завдання, які необхідно вирішити. В цьому випадку найчастіше основною метою діяльності є отримання прибутку, який підприємство вважає достатнім для задоволення економічних інтересів усіх учасників економічних відносин (цільового прибутку).

Винесення на перший план інших цільових функцій в процесі обґрунтування та реалізації стратегії, в кінцевому підсумку, спрямоване на підвищення прибутку. Так, якщо метою діяльності підприємства є “зміцнення позицій на ринку”, то досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних питань: розширення асортименту продукції, що виробляється, підвищення якісних характеристик продукції, розширення ринків збуту, залучення більшої кількості контрагентів до співпраці тощо. Реалізація цих завдань дозволяє підвищити обсяг реалізації продукції, за рахунок чого збільшується маса прибутку (за умови, що темп росту доходу більший за темп росту витрат).

Орієнтація на зниження ризикованості діяльності та отримання сталого прибутку, як в короткостроковому, так і в довгостроковому періоді, забезпечення стабільних темпів його зростання обумовлюють визначення в якості головної мети діяльності підприємства зростання ринкової вартості підприємства та добробут його акціонерів.

Множинність цілей підприємства зумовлює необхідність їх класифікації, яка може бути проведена за наступними ознаками (рис. 1).

ХАРАКТЕРИСТИКА ЦІЛЕЙ ПІДПРИЄМСТВА	ЗА ЗМІСТОМ ТА СПРЯМОВАНІСТЮ	Економічні
Соціальні
Власні
ЗА СТУПЕНЕМ ДОСЯГНЕННЯ	Необхідні
Бажані
ЗА ЧАСОВИМ ПЕРІОДОМ	Поточні
Перспективні
ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ГОЛОВНОЇ ЦІЛІ	Кінцеві
Проміжні
ЗА СФЕРАМИ РЕАЛІЗАЦІЇ	Маркетингові
Фінансово-економічні
Інвестиційні
Організаційні
Інноваційні
ЗА МЕТОДОМ ОЦІНКИ	Кількісні
Якісні
ЗА ХАРАКТЕРОМ ФОРМУВАННЯ	Обумовлені зовнішнім середовищем
Обумовлені внутрішніми потребами
ЗА ЗМІСТОМ ТА ХАРАКТЕРОМ ІНТЕРЕСІВ, ЩО ВІДОБРАЖАЮТЬСЯ	Підприємство як суб’єкт ринку
Підприємство як суб’єкт суспільства

Рис. 1. Класифікація цілей підприємства

1. Залежно від змісту та направленості цілей розрізняють:

- економічні цілі - зниження витрат, підвищення рентабельності, нарощування капіталу, досягнення цільового прибутку, вихід на нові ринки або розширення ринків збуту, підвищення ринкової вартості підприємства та інше;

- соціальні - створення нових робочих місць, матеріальна підтримка малозабезпечених верств населення, соціальна допомога робітникам та інше;

- власні - досягнення економічної влади, іміджу, збереження сімейних традицій та інше.

2. В системі стратегічних цілей залежно від функціональної сфери реалізації можуть бути виділені:

- маркетингові - пошук нових ринків; підвищення питомої ваги власної продукції в межах свого сегменту ринку; проникнення в інші сегменти ринку; проникнення на інші регіональні ринки;

- фінансово-економічні - зниження рівня витрат виробництва та обігу; зростання прибутку; підвищення рівня рентабельності власного капіталу; зниження частки залучених коштів в структурі капіталу; зростання власних фінансових ресурсів;

- інвестиційні - будівництво та придбання нових виробничих і складських приміщень; реконструкція або модернізація діючих структурних підрозділів; формування ефективного портфеля фінансових інструментів, оновлення обладнання або технічне переоснащення підприємства;

- інноваційні - впровадження нових технологій; прогресивних методів виробництва; нових видів продукції та послуг; нових технологій розрахунків тощо;

- організаційні - перехід на нову організаційно-правову форму діяльності; впровадження нової організаційної структури управління; впровадження нових форм організації праці та інше.

3. Залежно від ступеня досягнення цілі поділяють на необхідні та бажані. Загальною бажаною ціллю діяльності кожного підприємства є максимізація прибутку. Водночас життєво необхідним є отримання мінімально необхідного прибутку, який забезпечує цільову норму прибутку на авансований капітал.

4. Залежно від часового фактора визначають перспективні цілі, які мають бути досягнуті в майбутньому (через 5-10 років), та поточні (першочергові) цілі, досягнення яких необхідне вже сьогодні.

5. За відношенням до головної цілі підприємства визначають кінцеві та проміжні цілі, спрямовані на поетапне наближення до досягнення основної мети.

Якщо головною ціллю підприємства є збереження та зміцнення його позиції на ринку, то її досягненню сприяють наступні проміжні цілі:

- розширення асортименту продукції що випускається та яку реалізує підприємство, встановлення нових господарських зв'язків;

- реструктуризація підприємства;

- залучення додаткових матеріальних ресурсів і капітальних вкладень та інше.

6. Залежно від характеру оцінки розрізняють кількісні та якісні цілі діяльності підприємства.

Кількісні цілі характеризуються абсолютними або відносними показниками (обсяг продажу, сума отриманого прибутку, ріст прибутку на інвестований капітал та інше). Цілі, що визначені кількісно, краще піддаються обліку та контролю їх досягнення. Однак більшість цілей функціонування підприємства не можуть бути прив'язані до визначеного кількісного показника. Вони визначаються як опис цільового орієнтиру або стану діяльності підприємства, до якого воно прямує.

Дата добавления: 2015-05-23