Фінанси підприємств як основа фінансової системи. Сутність та функції фінансів підприємств

Фінанси суб'єктів господарювання

Тема 4

План:

1. Фінанси підприємств як основа фінансової системи. Сутність та функції фінансів підприємств.

2. Основи організації фінансів підприємств.

3. Фінансові ресурси підприємств.

4. Прибуток підприємства: його роль, формування, розподіл та використання в умовах сучасної системи оподаткування.

Фінанси підприємств як складова фінансової системи зай­мають вагоме місце у структурі фінансових відносин суспільс­тва. Вони функціонують у матеріальній і нематеріальній сфе­рах виробництва, де створюються валовий внутрішній продукт і національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів.

На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпе­чують формування фінансових ресурсів країни завдяки бю­джету та позабюджетним фондам. Тому від стану фінансів під­приємств залежить можливість задоволення суспільних по­треб, фінансова стійкість країни.

Фінанси підприємств функціонують на мікрорівні і тому мають спільні риси та певні відмінності від фінансів держави в цілому. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних відносин, пов'язаних з розподілом ВВП. Специфічні ознаки фінансів підприємств ви­ражають економічні відносини, які характеризують первин­ний розподіл вартості ВВП, формування та використання гро­шових доходів і децентралізованих фондів. Особливості фі­нансів підприємств зумовлені їх функціонуванням у ріпних галузях економіки, різними організаційно-правовими форма­ми господарювання.

Господарська діяльність переважної більшості підприємств має комерційний характер, їх мета полягає у досягненні еко­номічних та соціальних результатів та одержанні прибутку.

Некомерційне господарювання - це самостійна систематич­на господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами гос­подарювання, спрямована на досягнення економічних, со­ціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. До некомерційних здебільшого належать доброчинні, осві­тянські, медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери економіки.

У процесі підприємницької діяльності підприємства вступа­ють у господарські відносини зі своїми контрагентами: поста­чальниками і покупцями, партнерами з суспільної діяльності, об'єднаннями і асоціаціями, фінансово-кредитною системою, внаслідок яких виникають фінансові відносини, пов'язані з організацією виробництва і реалізацією продукції, формуван­ням фінансових ресурсів, здійсненням інвестиційної діяль­ності, податкових платежів у бюджет і цільові фонди, внутріш­ньовиробничим розподілом доходів.

Отже, об'єктом фінансів підприємства є економічні від­носини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та вико­ристанням грошових фондів.

Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, поза­бюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.

Матеріальною основою фінансово-економічних відносин є гроші. Гроші створюють умови для появи фінансів як само­стійної сфери грошових відносин.

Узагальнюючи, можна дати таке визначення фінансів під­приємств - це економічні відносини, пов'язані з рухом грошо­вих потоків, формуванням, розподілом і використанням до­ходів і грошових фондів суб'єктів господарювання у процесі відтворення.

Фінансові відносини підприємств залежно від економічного змісту можна згрупувати за такими основними напрямами (рис.1).

1. Відносини з іншими підприємствами та організаціями - найбільша за обсягом грошових платежів група. Це відносини між підприємствами, що пов'язані з виконанням договірних зобов'язань (з постачальниками, покупцями, будівельниками, транспортниками та іншими підприємствами як всередині країни, так і зовні). Фінансові відносини між підприємствами можуть виникати у зв'язку з: реалізацією виробленої продук­ції; купівлею-продажем товарно-матеріальних цінностей для господарської діяльності; сплатою та отриманням штрафів, пені та інших платежів; перерахування коштів у цільові фонди інших підприємств; розподілом прибутку від спільної діяль­ності. Роль цієї групи первинна, тому що у сфері матеріального виробництва створюється національний дохід, підприємства одержують виручку від реалізації продукції і прибуток.

2. Фінансові відносини всередині підприємства - це відно­сини між окремими структурними підрозділами підприємства (філіалами, цехами, відділами), а також відносини адміністра­ції з робітниками підприємства. Фінансові відносини всередині підприємства виникають у зв'язку з формуванням статут­ного фонду, формуванням і розподілом прибутку, фондів спе­ціального призначення; оплатою праці робітників та служ­бовців, виплатою премій, матеріальної допомоги.

3) фінансові відносини підприємств з вищими організація­ми всередині фінансово-промислових груп - це відносини, що виникають в умовах концентрації і монополізації виробниц­тва. Вони пов'язані з формуванням і використанням централі­зованих грошових фондів для фінансування інвестицій, науко­вих та маркетингових досліджень, поповнення основних та оборотних коштів, фінансування імпортних операцій.

4. Відносини з фінансово-кредитною системою - це відно­сини з бюджетною системою (державним та місцевими бюдже­тами), позабюджетними фондами, кредитно-банківськими ус­тановами, страховими організаціями, фондовим ринком, різ­ними фондами та ін.

Фінансові відносини між підприємствами і державою пов'язані з формуванням і використанням бюджетних і поза­бюджетних фондів. Ці відносини виникають за сплати податків та інших обов'язкових внесків і платежів у бюджетну систему та позабюджетні фонди, за умови отримання з бюджету грошо­вих коштів у вигляді асигнувань, дотацій, субсидій тощо.

Рис.1. Структурно-логічна схема сутності фінансів підприємств

Об'єктами фінансових відносин між підприємствами і кре­дитно-банківською системою є організація безготівкових розрахунків, отримання і повернення позик, сплата відсотків за отримані кредити, внесення коштів на депозитні рахунки банків та отримання за ними відсотків. Банки також надають підприємствам різні фінансові послуги: лізингові, факторин­гові, трастові (довірчі), консультативні та ін. До цієї групи від­носин належать також різноманітні фінансові відносини під­приємств з іншими інститутами ринкової економіки: зі страхо­вими організаціями (у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування); з фондо­вим ринком (випуск цінних паперів, розміщення їх, купівля-продаж на фондових біржах цінних паперів інших підпри­ємств); з інвестиційними фондами (залучення довгострокових кредитів з метою розширення виробництва) та ін.

Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встанов­леного правового порядку. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими право­вими актами.

Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державно­го регулювання макроекономічних процесів.

Найповніше сутність фінансів виявляється у їх функціях. У процесі відтворення фінанси підприємств виражають свою сут­ність через такі функції:

Ø формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

Øрозподіл та використання фінансових ресурсів для забез­печення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, суб'єктами господарювання;

Øконтроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбу­вається за створення статутного капіталу, а також під час роз­поділу грошових надходжень унаслідок повернення авансова­них коштів в основні та оборотні засоби, використання доходів на формування резервного фонду тощо. У зв'язку з цим понят­тя «формування» та «розподіл» доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фон­дів завжди передбачає розподіл валових доходів. Тому більшість економістів визнають головними функціями фінансів підприємств розподільну та контрольну, хоч і до сьогодні це питання залишається дискусійним у науковій літературі.

За допомогою розподільної функції відбуваються формуван­ня статутного капіталу, розподіл ВВП у вартісному вираженні, визначення основних вартісних пропорцій у процесі розподілу доходів і фінансових ресурсів, забезпечується оптимальне спів­відношення інтересів окремих товаровиробників, підприємств, організацій і держави у цілому. Отже, завдяки розподільчій функції фінансів відбувається формування фінансових ре­сурсів підприємства, їх розподіл і використання для забезпе­чення усіх видів діяльності підприємства (операційної, інвес­тиційної, фінансової).

Контрольна функція фінансів підприємства полягає у конт­ролі за формуванням і використанням фінансових ресурсів підприємства у процесі відтворення. Об'єктивною основою контрольної функції є вартісний облік витрат на виробництво і реалізацію продукції (виконання робіт, надання послуг), фор­мування доходів і фондів грошових коштів підприємства та їх використання. Реалізація контрольної функції здійснюється за допомогою фінансових показників діяльності підприємств, їх оцінки і розробки необхідних заходів стосовно підвищення ефективності розподільчих відносин.

Обидві функції фінансів тісно пов'язані між собою і прояв­ляються у взаємодії, що можна довести на прикладі.

В основі фінансів - розподільчі відносини, які забезпечу­ють джерелами фінансування процес відтворення, і у такий спосіб пов'язують в одне ціле всі фази відтворювального проце­су: виробництво, обмін і споживання.

Розмір доходів, які одержує підприємство, ефективне і ра­ціональне господарювання визначають можливості його по­дальшого розвитку. І навпаки, порушення безперебійного кру­гообігу коштів, зростання витрат на виробництво і реалізацію продукції зменшують доходи підприємства і, відповідно, мож­ливості його подальшого розвитку, конкурентоспроможність і фінансову стійкість. У цьому випадку контрольна функція фі­нансів сигналізує про недостатній вплив розподільчих відно­син на ефективність виробництва, недоліки в менеджменті фі­нансових ресурсів, організації виробництва. Ігнорування та­ких сигналів може призвести до банкрутства і ліквідації підприємства.

Дата добавления: 2015-05-23