Прибуток підприємства: його роль, формування, розподіл та використання в умовах сучасної системи оподаткування

Прибуток є однією з основних категорій товарного вироб­ництва, яка характеризує відносини, що складаються в про­цесі суспільного виробництва.

Виникнення прибутку безпосередньо пов'язане з виникнен­ням категорії «витрати виробництва». Прибуток - це та час­тина додаткової вартості продукту, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат у грошовому вираженні постає як собівартість продукції.

Додатковий продукт - це вартість, створювана виробни­ками понад вартість необхідного продукту. Додатковий про­дукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є од­нією з важливих умов їхнього успішного розвитку.

Прибуток є частиною додаткової вартості, виробленої, ре­алізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибу­ток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набуде грошової форми.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з не­обхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Так, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються у суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внут­рішнього продукту.

Водночас прибуток - це показник, який формується на мікрорівні. Прибуток відображає результати фінансово-госпо­дарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання і зазнає впливу багатьох чинників. С особливості у формуванні прибутку підприємств незалежно від сфери їх діяльності, галузі господарства, форми класності, розвитку ринкових відносин тощо.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відображається в офіційній звітності су­б'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визна­чення фінансових результатні діяльності; обчислення собівар­тості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) під фінансових операцій та ін­шої діяльності. Отже, прибуток - це важливий показник, який характеризує фінансовий результат діяльності підпри­ємства.

Зростання прибутку означає збільшення потенційних мож­ливостей підприємства, підвищення ступеня його ділової ак­тивності. За прибутком визначається частка доходів власників підприємств, розміри дивідендів акціонерів, інших доходів. Прибуток визначає також рентабельність капіталу, впливає на вартість усього підприємства в цілому.

Різнобічне значення прибутку посилюється з переходом дер­жави до ринкових умов господарювання. Підприємства недержавної форми власності, здобувши фінансову самостійність і незалежність, мають право самостійно визначати напрями ви­користання прибутку після сплати обов'язкових платежів та відрахувань. Прибуток є джерелом забезпечення як внутріш­ньогосподарських потреб підприємств, так і джерелом форму­вання бюджетних ресурсів держави. Тому успішна, прибутко­ва діяльність підприємств є основою економічного розвитку держави.

Облік і визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) - здійснюється за такими видами діяльності підпри­ємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність, а також діяльність, пов'язана з виник­ненням надзвичайних подій. Підприємство може отримувати прибуток у результаті операційної, фінансової та інвестицій­ної діяльності. На рис. 8.3 наведено схему формування чистого прибутку підприємства.

Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними ви­трати.

Збитком вважається перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких були здійснені ці витрати.

Валовий (загальний) прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції та собівартістю реалізованої продукції.

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визна­чається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку) та ін­шого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподат­кування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фі­нансових та інших витрат.

Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування визначається як різниця між прибутком від звичайної діяль­ності до оподаткування і сума податків з прибутку.

Чистий прибуток (збиток) підприємства (остаточний ре­зультат діяльності підприємства) розраховується як алгебраїч­на сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування і надзвичайного прибутку (збитку) після оподаткування.

Отриманий підприємством прибуток може бути використа­ний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків завдяки вилученням у під­приємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення госпо­дарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом роз­поділу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи.

Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У ре­зультаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення держав­них потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових пи­тань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом податкової політики держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалі­зується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначені об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, порядку надання податкових пільг. Чинний порядок оподат­кування прибутку ґрунтується на положеннях Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24 грудня 2002 р.

Рис. 3. Структурно-логічна схема формування чистого при­бутку (збитку) підприємства

Відповідно до названого Закону, обчислення оподатковано­го прибутку здійснюється вирахуванням із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку, а також нарахованих амортизаційних нарахувань. Основну ставку по­датку встановлено у розмірі 25 % до об'єкта оподаткування.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що за­лишився в розпорядженні підприємств після здійснення пла­тежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за ра­хунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Прибуток, що залишається після податків і платежів, (тоб­то чистий прибуток), надходить у повне розпорядження під­приємства. Основні напрями використання прибутку — це ви­робничо-технічний розвиток підприємства, соціальний розви­ток, матеріальне заохочення, включаючи виплату дивідендів у акціонерних товариствах, інші витрати (рис. 4).

Рис.4. Структурно-логічна схема розподілу і використання прибутку підприємства

Чистий прибуток підприємства спрямовується на форму­вання резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення ста­тутного фонду, на інші цілі.

Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються використання прибутку, який залишився у розпорядженні підприємства. Приймаючи ці рішення, власники (менеджери) мають врахо­вувати потребу підприємства у фінансових ресурсах, резервах, необхідність виробничого і соціального розвитку підприємс­тва, можливості прибуткових фінансових вкладень тощо.

Дата добавления: 2015-05-23