Основи організації фінансів підприємств

Функціонування фінансів підприємств здійснюється за до­помогою цілеспрямованої їх організації.

Під організацією фінансів підприємств розуміють фор­ми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх оборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

В основу організації фінансів підприємств покладено комер­ційний розрахунок — порівняння у вартісній формі витрат і результатів фінансово-господарської діяльності, який базуєть­ся на таких основних принципах: саморегулювання, самоокуп­ність, самофінансування.

Визначальний вплив на організацію фінансів підприємств мають:

1) організаційно-правова форма господарювання;

2) галузеві техніко-економічні особливості;

3) форма об'єднання підприємств, якщо підприємство вхо­дить до будь-якого об'єднання.

В Україні можуть діяти різні види підприємств, які різнять­ся між собою метою і характером діяльності, кількістю влас­ників капіталу, їхніми правами і відповідальністю. Організа­ційно-правова форма господарювання підприємств визначаєть­ся Господарським кодексом України.

Залежно від форм власності, передбачених Законом, під­приємства можуть бути приватними, комунальними, колек­тивними, державними, а також змішаними.

Залежно від способу утворення (заснування) та формуван­ня статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником. Унітарними є державні, комунальні, релігійні підприємства та підприємства, засновані на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, дво­ма або більше засновниками за їх спільним рішенням. Корпо­ративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Організаційно-правова форма господарювання визначає зміст фінансових відносин у процесі формування статутного капіталу, відповідальність за зобов'язаннями, розподіл і вико­ристання прибутку.

Згідно з Господарським кодексом України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти гос­подарювання, створені юридичними особами та/або громадя­нами шляхом об'єднання їх майна та участі у підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Господарські товариства створюються і діють на підставі установчих документів (установчого договору, статуту).

Залежно від характеру інтеграції (осіб чи капіталу) та міри відповідальності за зобов'язаннями (повна чи часткова) вони поділяються на: повні, з обмеженою відповідальністю, додат­ковою відповідальністю, командитні, акціонерні.

Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) - це товариство, всі учасники якого займаються спільною під­приємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язання підприємства всім своїм майном.

Товариством з обмеженою відповідальністю називається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, роз­мір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів.

Товариство з додатковою відповідальністю - госпо­дарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки згідно з установчими документами. Учасники товариства не­суть відповідальність за зобов'язаннями у розмірі своїх вкладів, а якщо їх недостатньо, то додаткову солідарну відповідальність у розмірі, кратному до вкладу кожного учасника.

Командитним є товариство, яке включає поряд з одним або більшістю учасники», які несуть відповідальність за зобов'язаннями товаристві) всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства.

Акціонерним називається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номіналь­ної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерні товариства можуть бути відкритими і закритими.

Акції відкритого товариства поширюються шляхом відкри­тої підписки та купівлі - продажу на біржах.

Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками і не можуть поширюватись шляхом підпис­ки, купуватися і продаватися на біржі.

Найпоширенішою формою господарювання с товариства з обмеженою відповідальністю, їх частки у загальній кількості об'єктів ЄДРПОУ у 2006 р. становила 28 %.

По-різному складаються фінансові відносини на підприємс­твах і стосовно розподілу прибутку.

Прибуток корпоративних комерційних організацій, який лишається після розподілу у загальновстановленому порядку, розподіляється між учасниками на засадах корпоративності.

Прибуток унітарних підприємств після сплати податку на прибуток та інших обов'язкових платежів повністю лишається у розпорядженні підприємств і використовується для виробни­чого і соціального розвитку.

Галузева специфіка діяльності також має значний вплив на організацію фінансів підприємств.

Галузеві техніко-економічні особливості впливають на склад і структуру виробничих фондів, тривалість виробничого циклу, особливості кругообігу коштів, джерела фінансування простого і розширеного відтворення, склад і структуру фінансових ресурсів як у грошовій, так і в натуральній формах. Не­обхідність концентрації фінансових ресурсів до певних пе­ріодів викликає, в свою чергу, необхідність залучення позич­кових коштів.

Специфікою торгівлі є поєднання операцій виробничого ха­рактеру (сортування, фасування, пакування тощо) з операція­ми реалізації товарів.

Торговельне підприємство здійснює витрати лише для дове­дення закуплених товарів до споживача.

Є особливості у складі і структурі оборотних коштів: значна їх частина вкладена у товарні запаси. Галузеві особливості структури основних фондів полягають у поєднанні власних і орендованих фондів. Всі ці особливості враховуються за фор­мування фінансових ресурсів підприємств торгівлі та їх вико­ристання.

На організацію фінансів підприємств також впливають різ­ні форми об'єднань підприємств.

Згідно з Господарським кодексом в Україні можуть створю­ватись і функціонувати два типи об'єднань підприємств:

1) добровільні;

2) інституціональні.

За умов ринкової економіки підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою науково-технічну, ви­робничу, комерційну та інші види діяльності і створювати доб­ровільні об'єднання, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

В Україні окрім добровільних створюються і функціонують інституціональні об'єднання, діяльність яких започатковується у директивному порядку міністерствами (відомства­ми), органами самоврядування чи безпосередньо Кабінетом Міністрів України.

У народному господарстві України функціонують потужні державні корпорації, створені на базі колишніх галузевих міністерств.

Інституціональні міжгалузеві об'єднання підприємств та організацій діють в агропромисловому комплексі, будівництві, інших секторах економіки.

Підприємство, яке входить до інституціонального об'єд­нання, не має права без згоди об'єднання виходити з його скла­ду, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяль­ність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рі­шення про припинення своєї діяльності.

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпо­рації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціації - договірні добровільні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності, члени асоціації зберігають юридичну і фінансову самостійність.

Асоціація не має права втручатись у господарську діяль­ність будь-якого з учасників.

Корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєд­нання виробничих, наукових та комерційних інтересів з деле­гуванням окремих повноважень для центрального регулюван­ня діяльності кожного з учасників.

Консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислово­го і банківського капіталу для досягнення загальної мети (здій­снення спільного великого господарського проекту). Учасни­ками консорціуму можуть бути державні і приватні фірми, а також окремі держави (наприклад, міжнародний консорціум супутникового зв'язку). Учасники консорціуму зберігають юридичну і фінансову самостійність. У разі досягнення мети створення консорціуму - він припиняє свою діяльність.

Концерни - форма статутних об'єднань підприємств, що характеризується єдністю власності і контролю. Об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства різних галузей економіки (промисловість, транспорт, торгівля, страхові компанії, бан­ки). Після створення концерну суб'єкти господарювання втра­чають свою самостійність. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Промислово-фінансові групи - об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей економі­ки, утворюються за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України. Промислово-фінансова група не є юридич­ною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт гос­подарювання.

Холдинги - специфічна організаційна форма об'єднання капіталів. Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), ви­знається холдинговою компанією. Між холдинговою ком­панією та її дочірніми підприємствами встановлюються відно­сини контролю - підпорядкування відповідно до вимог Госпо­дарського кодексу України.

Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підпри­ємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство має компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки.

Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підпри­ємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнане банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство.

Законом можуть визначатися й інші форми об єднання інте­ресів підприємств: союзи, спілки тощо.

Дата добавления: 2015-05-23