Туристичні ресурси Буковини

Територія між Карпатами, Дністром у його середнім течії і нижнім Прутом має назву Буковини. В давнину цю територію населяли гети, бастарни, бесси, даки. Через Буковину пройшли готи, гуни, авари, угорці. У VI ст. тут оселилися слов'янські племена тиверців.

У X ст. територія входила до складу Київської держи ви, у XII—XIII ст. — до Галицьке-Волинського князівства

На середину XIV ст. північна Буковина перебувала під владою Угорщини, а в 1359 р. адміністративно включена до Молдавського воєводства, що з 1387 по 1497 р. було протекторатом Польщі. В 1514-1774 роках Буковина у складі Молдови входила до турецьких володінь.

У 1774 р. північна частина Молдови, включаючи Буковину, була приєднана до Австрії. На цей момент 69% населення Буковини складали українці, 26% - румуни, 5% представники інших національностей (євреї, вірмени, греки, угорці, німці, поляки). Після анексії цих земель Австрією з Семигорода (Трансільванії) почався інтенсивний відтік ру­мунського населення в напрямку Буковини. Наслідком цього процесу стало впровадження в буковинських школах румунської мови, призначення румунів на адміністративні посади.

У 1786 р. Буковину приєднали до Галичини і з того часу розпочалась полонізація і латинізація краю.

В 1849 р. Буковина була перетворена на окрему провінцію, а в 1861 р. визнана «коронним краєм» Австрії, який здобув статус воєводства. Серед чиновників адміністративних установ практично не було українців: вони признача­лись переважно з числа румунів і німців. Надання Буковині автономії сприяло національному відродженню краю. З 1870-х років тут посилюється боротьба проти румунізації та германізації.

З березня 1917 р. посади губернаторів, комісарів повітів перебирає до своїх рук українська громада. Відновлюється сільське і міське самоврядування, створюються українські школи, кооперативи. Створений у Чернівцях Український Крайовий комітет 6 листопада 1918 р. проголосив свою вла­ду на українській частині Буковини. Вже 11 листопада пів­нічна Буковина була окупована румунськими військами, а через два тижні румунський Генеральний конгрес оголосив про приєднання цих земель до Румунії. Цей акт був визна­ний правомочним учасниками Сен-Жерменської конфе­ренції 1918 р.

У період румунського правління (1918-1940) були ска­совані автономні права території, і Буковина перетворилась на румунську провінцію.

В 1940 р. північна Буковина увійшла до складу ра­дянської України.

Чернівецька область охоп­лює історичну територію Північ­ної Буковини і Хотинського повіту Бесарабії. Вона розташо­вана в межах Передкарпаття і східної частини Карпат. На півдні область межує з Румунією, її площа — 8,1 тис. кв. км (1,3% території країни).

Область має густу річкову мережу. Тут налічується близько 4,5 тис. річок, які належать до басейнів Дунаю і Дністра.

Розвитку рекреаційної сфери сприяє м'який клімат, ма­льовничі ландшафти, наявність джерел мінеральних вод.

Курортними зонами є Вижницький і Путильський райо­ни, де наявні значні лісові масиви і джерела мінеральних вод: гідрокарбонатні (Путильський, Сторожинецький, Глибоцькийрайони), хлоридні (Путильський, Вижницький, Сторожинецький, Глибоцький, Сокирянський райони), сульфатні (Новоселицький, Заставнівський райони), залізисті (Вижницький, Хотинський, Сокирянський райони), сірководневі (с. Щербинці Новоселицького району, Брусниця Кіцманського, Путильський район).

Родовища лікувальних грязей відомі у Глибоцькому, Сторожинецькому, Вижницькому районах.

На території області в районі сіл Нагоряни, Грушівці і Бабин зводиться мальовниче скелясте Товтрове пасмо, що простяглося від Львівської області через західне Поділля аж до кордону між Молдовою і Румунією.

В області налічується 243 території та об'єкти природно-заповідного фонду, в тому числі національний природний парк «Вижницький», 8 пам'яток природи (в їх числі печери Буковинка, Піонерка, Попелюшка, Баламутівська, Сторожинецький дендропарк).

Карстова печера Попелюшка розташована на межі України і Молдови. Вхід до неї знаходиться з боку с. Подвірного в Чернівецькій області. Довжина підземних ходів — 80 км

В Чернівецькій області є 19 готелів.

На державному обліку перебуває 738 пам'яток.

В області є 5 музеів і 4 відділи і філіали. Чернівецьким краєзнавчий музей - один з найстаріших в Україні. В 1877 11 його колекція була передана Чернівецькому університеті у З 1893 р. до початку Першої світової війни він функціонував як крайовий музей. Нині в його фондах налічується 83 тис. експонатів.

Музей має два відділи — історичний музей у м. Хотин і краєзнавчий музей у м. Кіцмань, а також філії - літературно-меморіальні музеї Ю. Федьковича та О. Кобилянської.

В Чернівцях діють музей народної архітектури і побуту, картинна галерея, виставковий зал. Цікавим є музей майстра української народної творчості Г. Гараса у м. Вашківцях.

Літописне місто Чернівці стояло на високому лівому березі Пруту, біля села Ленківець. Існує припущеним, що Ленківське городище — це залишки його укріплень. Ви­никло місто дуже давно, бо вже з XII—XIII ст. воно відоме як значний торговельно-ремісничий центр. У 1240 р. внас­лідок татаро-монгольського нашестя воно було зруйноване і відродилося вже на новому місці.

Найдавнішими пам'ятками, що збереглися сьогодні в Чернівцях, є чотири дерев'яні храми в передмістях Роша, Каличанка, Клокучка і в центрі міста. Остання — церква Св. Миколая (1607) — належить до храмів «хатнього типу», які за своїм зовнішнім виглядом та інтер'єром майже нічим не відрізняються від звичайної хати. Класичними зразками цього типу церков є також Миколаївська церква в селі По­ляни (1648) і Троїцька (1774) в Чернівцях.

Комплекс резиденції буковинських митрополитів розта­шований на високому пагорбі в історичному центрі Чернівців. Висотні акценти ансамблю — семінарська церква і дзвіниця монастирського корпусу — є головними місто­будівними домінантами. Споруди зведені на місці давньої резиденції архієпископа, яка поступово занепала і в 1794 р. була розібрана. Нова резиденція споруджена за проектом чеського архітектора Й. Главки в 1864-1882 рр. Комплекс включає три двоповерхові корпуси і ландшафтний парк, за­кладений у 1876-1878 рр. У 1944 р. в резиденції розмісти­лись музей та філологічний факультет Чернівецького університету, а в 1956 р. весь комплекс переданий у розпо­рядження університету.

Головна споруда комплексу — палац митрополита з па­радним Мармуровим залом.

У семінарському корпусі розміщувалась духовна семінарія, а згодом — теологічний факультет Чернівецького університету, відкритого в 1875 р.

Монастирський корпус початкове призначався для ченців, згодом у ньому стали діяти школа псаломщиків, бурса і цех, який виробляв свічки.

На східній околиці Чернівців, що має назву Гореча, на високому пагорбі серед лісу зведена церква Різдва Богоро­диці (Георгіївська), що входила до комплексу місцевого православного монастиря, заснованого на початку XVIII ст. В 1730 р. тут було збудовано невелику дерев'яну церкву, а н 1767 р. на пожертвування російської імператриці Катерини ІІ зведено кам'яний храм. Велику мистецьку цінність має роз­пис в інтер'єрі храму. Горечанський монастир ліквідовано австрійською владою в 1786 році, а церква стала функціону­вати як парафіяльна.

Неподалік від Чернівців є село Лужани, в якому зберіг­ся кам'яний Успенський храм середини XV ст. — найстарі­ший з уцілілих на Буковині.

На Буковині набуло значного поширення дерев'яне культове зодчество. Серед його зразків — церква Св. Іоанна Сучавського із дзвіницею (с. Виженка, 1792), церква Успіння Богородиці із дзвіницею (с. Дубівці, 1775), церква Св. Миколая (смт. Путила, 1885), церква Різдва Богородиці із дзвіницею (с. Селятин, XVII—XVIII ст.), церква Св. Іллі із дзвіницею (с. Шепіт, 1898).

В області уцілів грандіозний комплекс Хотинської фортеці. Його ядром є замок, на­вколо якого пізніше були споруджені укріплен­ня бастіонного типу.

Замок зведений у 1230 р. на місці більш давніх дерев'яних укріплень. У другій половині XV ст., за молдавського господаря Стефана Великого, замок був суттє­во перебудований і розширений, споруджені надбрамна і наріжні башти, збудовані два палаци з глибокими підвалами. Територія замку була ще більше розширена і укріплена в XVI ст. До наших днів дійшли могутні оборонні мури і п'ять башт, західний (комендантський) палац, замкова каплиця і казарми.

В 1700-1711 рр. турецькі правителі збудували спроекто­ваний французькими інженерами Бастіонний замок (Нову фортецю), яка складається із земляних валів і семи бастіонів. На території фортеці були розміщені казарми, ме­четь, майстерні і господарські будівлі.

На Буковині збереглись хасидські святині. В Чернівцях був цілий єврейський квартал. Садгора поблизу Чернівців — колишня резиденція цадиків, місце знаходження равінату. Центром хасидизму була також Вижниця.

Дата добавления: 2015-05-23