Агроекологічне значення ґрунтової структури

Структурно–агрегатний склад і властивості ґрунтів.

Оцінка структурно–агрегатного складу ґрунтів.

Вважається, що агрономічно цінними фракціями є всі фракції, що входять в діапазон від 10 до 0.25 мм. Агрегати крупніше 10 мм це брили, а брилувата структура, як відомо, далеко не найкращий стан ґрунту, так само, як домінування частинок <0.25 мм. Тому й користуються такими якісними оцінками структури на підставі кількості агрегатів саме цього, агрономічно цінного діапазону 10-0.25 мм: > 60% відмінний агрегатний стан; 60-40 - добрий; <40% - незадовільний. За результататами гранулометричного і мікроагрегатного аналізів розраховують показники мікроагрегованості ґрунтів. Встановлено, що при мікроагрегатному аналізі вміст дрібних фракцій, особливо мулу (<0,001 мм), завжди менший, ніж при гранулометричному аналізі. Різниця у величинах виходу мулу для різних типів ґрунтів коливається в значних межах і буде тим меншою, чим менше ґрунт розпилюється у воді без будь-яких додаткових хімічних впливів. Отже, за співвідношенням мулу, одержаного при гранулометричному та мікроагрегатному аналізах, оцінюють стійкість мікроагрегатів (а, значить, і структури) грунту

На відміну від мікроструктури макроструктуру ґрунту, або власне структуру, можна аналізувати візуально, так як до неї відносяться ґрунтові агрегати (або педи) розмірами більш 0.25 мм. Структура ґрунту характеризується формою і ступенем оформленості структурних окремостей, або педів. Виділяють 6 типів структур: масивна (безструктурна у вологому стані); зерниста; стовпчаста; брилувата; пластинчаста; призматична. Чим міцніші і великі педи зустрічаються в ґрунті, тим в більшій мірі цьому ґрунті властиві тріщини, великі макропори.

Вивчаючи проблеми, пов'язані з взаємозв’язком структури грунту і врожаю, треба насамперед мати на увазі, що хороша структура це сприятливі фізичні режими, які і формують в остаточному підсумку урожай рослин. При хорошому водопостачанні агрегати розміром від 20 до 5 мм і найкраще сприяють зростанню насіння та їх розвитку. А в посушливих умовах рослини краще розвиваються на агрегатах розмірами <5 мм (досліди проводилися в степовій зоні). Це означає, що практично не існує однозначного, встановленого на все умови найкращого діапазону. З іншого боку, результати цього досліду підтверджують, що структура ґрунту у вигляді її агрегатного складу безпосереднім чином не впливає на продуктивність. Вона впливає через формування водного, повітряного і поживного режимів рослин.

56. Дезагрегація ґрунтів, її причини і наслідки.
Руйнування структурних агрегатів ґрунту є негативним процесом, який посилює дегредаційні процеси у ґрунтах. Це спричиняє зміни щільності будови особливо в орному шарі до 1,5 г/см³, тоді як оптимальна щільність будови 1,3-1,4 г/см³. Зміна щільності будови істотно впливає на загальну шпаруватість ґрунтів, шпаруватість аерації тощо.

57. Шляхи покращення структурно–агрегатного складу ґрунтів.
Заходами профілактики та боротьби із негативними змінами у структурно–агрегатному складі ґрунтів є наступні заходи: мінімалізація обробітку ґрунту, зменшення глибини розпушення, збільшення ширини захвату с/г агрегатів і швидкості виконання операції, застосування комбінованих агрегатів, відмова від полиневої оранки, виконання агротехнічних заходів для вирощування культур в оптимальні строки та при фізичній стиглості ґрунту, мінімізація руху по полю навантажених самохідних шасі та автомобілів, руйнування підорної підошви, розпушування ґрунту на глибину 30-40 см, дотримання чергування культур у сівозмінах, регулярне внесення гною, компостів, соломи, інших органічних добрив, мульчування поверхні ґрунту рослинними залишками.

Дата добавления: 2015-05-23