Які необхідні передумови для функціонування фінансового ринку?

Який існує взаємозв’язок між бюджетом та фінансовим ринком?

Що таке фінансовий ринок?

Розділ V Фінанси фінансових посередників

Глава 14 Фінансовий ринок та фінансові інститути

Фінансовий ринок являється основною інфраструктурною складовою фінансової системи держави. Фінансовий ринок значно впливає на ефективність, стійкість та еластичність фінансової системи. За своєю суттю це механізм перерозподілу фінансових ресурсів між всіма суб’єктами фінансових відносин у формі емісії так купівлі-продажу цінних паперів.

В науковій літературі існують різні підходи щодо визначення поняття „фінансовий ринок”. З економічної точки зору, фінансовий ринок є системою економічних відносин, пов’язаних з емісією цінних паперів, їх розміщенням, а також купівлею-продажем фінансових інструментів (товарів фінансового ринку). З організаційної точки зору фінансовий ринок можна розглядати як сукупність фінансових інститутів, економічних суб’єктів, що здійснюють емісію, купівлю і продаж фінансових інструментів.

В учбовій літературі під фінансовим ринком розуміють ринків, де проявляється та формується попит і пропозиція на різні фінансові активи та фінансові послуги.

Отже, фінансовий ринок – це складова частина фінансової системи держави де відбувається перерозподіл капіталів між кредиторами і позичальниками в формі випуску, купівлі, продажу та обігу фінансових активів.

Фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати лише в демократичних, ринкових умовах господарювання.

Для нормального функціонування економіки постійно необхідна мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів між її сферами і секторами. Мобілізація та розміщення цих ресурсів можуть бути виконані за допомогою:

ü бюджету, що мобілізує ресурси через податки і розміщує їх відповідно до потреб уряду;

ü фінансового ринку, що мобілізує заощадження на добровільних засадах і надає позички чи інвестиції, реагуючи на ринкову ситуацію.

Для залучання заощаджень вкладника необхідно запропонувати такий дохід, який би мінімально компенсував втрати від інфляції. Інакше заощадження будуть трансформовані в товарну форму.

Бюджет та фінансовий ринок не діють ізольовано, бо, з одного боку, уряд досить часто звертається до фінансових ринків за грошовими ресурсами, а з іншого – „доводить” ресурси до приватного сектора через фінансові інститути (державні позики, державні облігації).

Економічне буття влаштоване так, що завжди в кожний конкретний момент часу поряд знаходяться одні юридичні та фізичні особи, у яких є деякий надлишок грошових коштів, інші - у яких їх не вистачає. У ролі тих, хто потребує додаткового капіталу, головним чином, виступають держава та різні суб’єкти господарської діяльності. Інвестиційний капітал надходить до тих, хто його потребує, з двох джерел: власних і чужих коштів. Власними коштами для держави є надходження до державного бюджету, для підприємств — нерозподілений прибуток та амортизаційні відрахування. До категорії чужих коштів відносяться тимчасово вільні грошові кошти (заощадження) інших держав, суб’єктів господарської діяльності та населення.

В умовах ринкової економіки розмір щорічних доходів населення, як правило, перевищує розмір його щорічних видатків, тобто залишається якась частина грошових коштів, яка не витрачається на придбання товарів і послуг, сплату податків. Вона називається заощадженнями.

Тим часом підприємства та фірми у середньому щорічно витрачають більше, ніж одержують від продажу товарів, їм доводиться це робити, бо крім платежів за ресурси, фірми повинні фінансувати свою діяльність, спрямовуючи кошти або в основний капітал, або у товарно-матеріальні запаси. Зумовлено це, насамперед, неспівпаданням у часі витрат, пов’язаних з виробництвом, і доходу, одержаного у результаті реалізації продукції. Витрати здійснюються раніше, ніж підприємство одержить прибуток, оскільки для виробництва продукції необхідно вкласти кошти у сировину, матеріали, обладнання, обробку сировини для одержання готової продукції та організувати її продаж. Саме тому підприємства потребують авансування грошових коштів, які після реалізації продукції повинні повернутись на підприємство вже у більшому обсязі, але через деякий час. Великих обсягів грошових коштів потребують підприємства при організації нового бізнесу, а також при його істотному розширенні або переоснащенні вже існуючого.

Оскільки більшість заощаджень припадає на населення, а більшість інвестицій здійснюється підприємствами і фірмами, то очевидно, що необхідний механізм, який буде переміщувати потоки грошових фондів від перших до других. Цей механізм створюється завдяки функціонуванню фінансових ринків.

Дата добавления: 2015-05-24