Структура фінансового ринку

Єдиного методу структуризації фінансового ринку не вироб­лено. У практиці розвинутих країн оптимальна структура фінансового ринку визначається двома основними ознаками — часовою та інституціональною (рис. 13.5).

Відповідно до часової ознаки фінансовий ринок поділяють на два основних елементи:

1)грошовий ринок — ринок короткострокових капіталів (натермін до одного року) або грошових коштів, що виступають у платіжних засобах;

2)ринок капіталів — це ринок середньо- та довгостроко­вих капіталів або грошових коштів (на термін більше одного року), що представляють інвестиційний фактор у розвитку економіки.

Структура фінансового ринку в інституціональному ро­зумінні складається з таких секторів:

1) кредитно-фінансових інститутів (банків та інших небанківських фінансово-кредитних установ, тобто фінансових посередників);

2) ринку цінних паперів, який, у свою чергу, поділяється на первинний (нові емісії цінних паперів) і вторинний, який також поділяється на біржовий, або організований (фондову біржу), і позабіржовий, або неорганізований ("вуличний").

За часовою ознакою (терміном кредитних операцій та бор­гових зобов'язань) та за формою фінансових ресурсів фінансо­вий ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів.

Грошовий ринок пов'язаний з готівковими грошима та ана­логічними платіжними засобами. Це ринок готівкових грошей, короткострокових кредитних операцій (до одного року), валюти.

Структуру грошового ринку можна представити таким чи­ном:

—обліковий ринок — це ринок, на якому під час укладан­ня угод в обігу перебувають високоліквідні активи (векселі, чеки); гроші обмінюють на інші ліквідні активи за альтерна­ тивною вартістю, що вимірюється в одиницях номінальної норми процента;

—міжбанківський ринок — це ринок, на якому залуча­ться та розміщуються міжбанківські кредити, у тому числі кредити НБУ та комерційних банків;

Рис. 13.5. Структуризащя фінансового ринку

— валютні ринки — це ринки, що ефективно обслугову­ють внутрішній та міжнародний платіжний оборот за допомо­гою обміну однієї валюти на іншу у формі купівлі-продажу.

Це складова грошового ринку, де "зустрічаються" попит і про­позиція на валюту.

Ринок капіталів — це ринок, на якому купують грошові кошти на тривалий строк (більше одного року). Класичними операціями ринку капіталів є операції з фондовими інстру­ментами — акціями, середньо- та довгостроковими облігація­ми; довгострокові депозити та позики комерційних банків, операції спеціалізованих інвестиційних та фінансових ком­паній.

Структура ринку капіталів така:

—ринок цінних паперів — це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються емісія та купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважується попит і пропозиція. Через ринок цінних паперів (банки, спеціальні кредитно-фінансові інститути, фондову біржу) акумулюються
грошові нагромадження підприємств, приватних осіб, держа­ ви» банків і спрямовуються на виробниче та невиробниче вкла­дення капіталів;

—ринок середньо та довгострокових банківських кредитів — це частина ринку позичкових капіталів, де купуються грошові кошти (кредитні ресурси) на тривалий строк (більше одного року). Ці кошти використовують для збільшення маси основ­ного та оборотного капіталу, зайнятого в обороті позичаль­ників.

В основі первинного поділу фінансового ринку лежить пев­на група фінансових активів. Це пояснюється тим, що саме фінансовий актив визначає зміст поняття "фінансовий ринок". Тоді структуру фінансового ринку можна представити у ви­гляді грошового ринку та ринку капіталів (кредитного ринку), які у свою чергу можна представити як: грошовий ринок; ринок позичкових капіталів; ринок цінних паперів; валютний ринок; страховий ринок; ринок дорогоцінних металів і камін­ня; ринок інструментів нерухомості.

Кожен виокремлений структурний сегмент фінансового ринку можна розбити на окремі сектори (мікросегменти). В основу виокремлення того чи іншого сектору (мікросегмента) покладено конкретний вид фінансового активу: конкретну послугу (як товар); ф'ючерс; акції конкретного емітента; золо­то тощо.

Кожний із названих сегментів фінансового ринку з само­стійною ланкою національного фінансового ринку (рис. 13.6).

Для розвитку означених структурних сегментів фінансово­го ринку в регіонах країни (область, економічний район чи інше територіальне утворення) має створюватись відповідна інфраструктура. Для кожного сегмента фінансового ринку характерні своя специфіка та особливості функціонування, власні правила укладання угод із фінансовими активами тощо. Один і той самий фінансовий актив може бути товаром декіль­кох ринків. Наприклад, кредит у гривнях — це об'єкт діяль­ності грошового, кредитного а також валютного ринку.

Рис. 13.6. Сегментація фінансового ринку за групами та вида­ми фінансових активів

Процес переливання фінансових ресурсів із одного виду фінансового ринку і сегмента в інші називається сек'юритиза-цією. Останніми роками процес сек'юритизації характеризуєть­ся переміщенням операцій з ринку позичкових капіталів на ринок цінних паперів (насамперед ринок облігацій) і забезпе­чує зниження витрат при залученні кредитів. Це робить виокрем­лені ринки (сегменти) тісно залежними один від одного.

Дата добавления: 2015-05-24