VIII. Тематика самостійної та індивідуальної роботи

1. Хімічне виробництво і проблеми захисту довкілля.

2. Хімія на будівельному майданчику.

3. Значення хімії у повсякденному житті.

4. Неорганічні кислоти, луги та солі.

5. Періодичний закон та періодична система елементів Д.Менделєєва. Сучасні проблеми періодичної системи.

6. Квантово-механічна модель атома.

7. Ізотопи в хімії.

8. Штучні елементи.

9. Атом і атомне ядро.

10. Ковалентний зв’язок та способи його утворення.

11. Метод молекулярних орбіталей.

12. Водневий зв’язок.

13. Йонний зв’язок.

14. Умови утворення та характер хімічного зв’язку.

15. Гомогенний та гетерогенний каталіз.

16. Каталізатори та їх роль у промисловому виробництві.

17. Каталіз та його застосування в хімії.

18. Поняття про основні термодинамічні функції стану системи.

19. Водневий показник розчинів як параметр для характеристики властивостей грунтів, природних та промислових вод.

20. Гідроліз солей.

21. Гідрозолі, їх добування та властивості. Грунтові колоїди.

22. Проблема забруднення гетерогенними дисперсними мікродомішками навколишнього середовища.

23. Вода – основа життя на Землі.

24. Проблеми чистої води.

25. Гетерогенний каталіз.

26. Хімічні джерела електричної енергії. Акумулятори.

27. Комплексні сполуки та їх застосування.

28.Кристалічний та аморфний стан речовин.

29. Фізико-хімічні властивості розчинів неелектролітів.

30. Практичне застосування електролізу.

31. Гальванопластика та гальваностегія.

32. Особливості енергетики грунтово-хімічних процесів і їх значення для будівельників.

33. Хімія в’яжучих речовин.

34. Повітряні в’яжучі.

35. Гідравлічні в’яжучі.

36. Твердість води та способи її усунення.

37. Будова молекули та фізичні властивості води.

ІХ. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Аерозолі – дисперсні системи з газоподібним дисперсним середовищем.

Алебастр – повітряне в’яжуче CaSO₄^. 0,5Н₂О.

Алотропія – існування одного і того ж елемента у вигляді декількох простих речовин.

Активність – умовна концентрація електроліта, відповідно до якої він поводить себе при хімічних реакціях.

Амфотерні гідроксиди – це cполуки, які мають властивості і основ і кислот, тому утворюють солі і з кислотами, і з основами.

Анод – електрод, на якому відбувається реакція окиснення.

Атом – найменша частинка елемента, яка зберігає його хімічні властивості.

Вапно – СаО (можуть бути домішки MgO).

Відновлення – приєднання електронів.

Відновник – речовина, атоми або йони якої втрачають електрони.

Властивості – це ознаки, за якими речовини подібні або відрізняються одна від одної.

Водневий зв’язок – це зв’язок, який виникає між позитивно поляризованим атомом Гідрогену і негативно поляризованим атомом з великою електронегативністю (O, F, N).

Гальванічний елемент – пристрій, в якому хімічна енергія окисно-відновної реакції перетворюється в електричну.

Гашене вапно – поітряне в’яжуче Са(ОН)₂.

Гелі – твердоподібні драглі, що утворюються при підвищенні концентрації молекулярних колоїдів.

Гідроліз солей – оборотний процес, при якому відбувається взаємодія між йонами солі та йонами Н⁺ та ОН^- води, яка супроводжується утворенням слабких електролітів і найчастіше зміною рН середовища.

Гіпс - природна сполука CaSO₄^. 2Н₂О.

Гомогенна система – це однорідна система, в якій немає поверхні поділу.

Гетерогенна система – це неоднорідна система, яка складається з декількох речовин, між якими є поверхня поділу.

Дисперсні системи – це системи, в яких одна речовина рівномірно розподілена у вигляді частинок різного розміру в іншій.

Еквівалент речовини – це та частка структурної одиниці (х), яка рівноцінна одному йону Гідрогену в кислотно-основних або йонообмінних реакціях або одному електрону в окисно-відновних реакціях.

Електродний потенціал – стрибок електричного потенціала на межі електрод-розчин електроліта. Електрод-метал, занурений в розчин електроліта в умовах проходження через нього струму.

Електроосмос – течія рідини через капілярні системи під впливом різниці потенціалів.

Електрофорез – перенос колоїдних частинок в постійному електричоум полі.

Електроліз – електрохімічний процес, який відбувається при пропусканні постійного електричного струму через розчин або розплав електроліта.

Електрон – елементарна частинка, яка має найменший негативний електричний заряд – 1,602 ^. 10^-19 Кл.

Електронегативність – це здатність атомів в молекулі або кристалі притягати електрони.

Електронні аналоги – це елементи, атоми яких мають аналогічні електронні конфігурації.

Електронна хмара – це квантово-механічна модель руху електрона в атомі.

Емульсії – це дисперсні системи, які складаються з двох взаємно нерозчинних рідин.

Ентропія (S) – функція, яка характеризує ступінь невпорядкованості в системі.

Енергія Гіббса (G) – вільна енергія системи при сталих тиску і температур.

Ентальпія (Н) – це енерговміст системи, що включає внутрішню енергію і роботу.

Екзотермічні реакції – це реакції, які відбуваються з виділенням теплоти.

Ендотермічні реакції – це реакції, що відбуваються з поглинанням енергії з навколишнього середовища.

Істинний розчин – дисперсна система з розміром частинок меншим за 1 нм.

Йоніти – природні, штучні і синтетичні матеріали, які можуть обмінювати йони, що входять до їх складу, на йони, які містяться в розчині.

Йонний зв’язок – це зв’язок між протилежно зарядженими йонами, утвореними елемелементами, які значно відрізняються електронегативністю.

Зворотна реакція – це реакція, яка відбувається справа наліво.

Каталізатори – речовини, які не витрачаються в результаті перебігу реакції, але збільшують її швидкість.

Катод – електрод, на якому відбувається реакція відновлення.

Кислоти – це електроліти, які у водних розчинах дисоціюють на катіони Гідрогену Н⁺ і аніони кислотних залишків.

Коагуляція – процес укрупнення колоїдних частинок – втрата агрегативної стійкості.

Ковалентний зв’язок – це двоелектронний, двоцентровий зв’язок.

Колоїдні розчини – це гетерогенні дисперсні системи, в яких колоїдні частинки (розмір 10^-5-10^-7 см) рівномірно розподілені в рідкому дисперсійному середовищі.

Корозія хімічна – руйнування металів в рідинах-неелектролітах та сухих газах.

Корозія електрохімічна – руйнування металів в електролітах – розчинах кислот, основ та солей.

Ліофільні колоїди – характеризуються інтенсивною взаємодією частинок дисперсної фази з дисперсійним середовищем.

Ліофобні колоїди – характеризуються повною відсутністю взаємодії молекул середовища і частинок дисперсної фази.

Матерія – це все те, що існує навколо нас як в живій, так і неживій природі.

Металічний зв’язок – це тип зв’язку, зумовлений взаємодією валентних електронів з позитивно зарядженими йонами кристалічних граток металів.

Міцели – це частинки, які утворюють дисперсну фазу золя.

Молекула – найменша частинка речовини, що зберігає її хімічні властивості.

Моль – одиниця кількості речовини, містить 6,02 ^. 10²³ структурних одиниць.

Насичений розчин – це розчин, який перебуває в рівновазі з розчиненою речовиною.

Ненасичений розчин – це розчин, в якому ще може розчинитись деяка кількість взятої речовини.

Окисно-відновні реакції супроводжуються зміною ступенів окислення атомів реагуючих речовин.

Оборотні реакції – це реакції, які відбуваються в двох напрямках.

Оксиди – це сполуки елементів з Оксигеном, в яких він має ступінь окиснення – 2.

Окиснення – втрата електронів.

Окисник – речовина, атоми або йони якої в процесі хімічної реакції приєднують електрони.

Основи - це електроліти, які у водних розчинах дисоціюють з утворенням гідроксид-йонів ОН^- та йонів основних залишків.

Пара насичена – це пара, яка знаходиться в рівновазі з розчином.

Перенасичений розчин – це розчин, який містить розчиненої речовини більше, ніж це відповідає розчинності при даній температурі.

Процес – це перехід термодинамічної системи з одного стану в інший.

Речовина – це вид матерії, що складається з частинок, які мають масу спокою і певні фізичні і хімічні властивості.

Розчинність – це здатність речовини розчинятись в тому чи іншому розчиннику.

Седиментація – втрата кінетичної стійкості, що супроводжується утворенням осаду.

Синерезис – самовільний процес старіння гелю (розділення на дві фази – дисперсійну та дисперсну).

Солі – це електроліти, які утворюють при дисоціації основні і кислотні залишки.

Суспензії – зависі твердих частинок в рідинах.

Ступінь дисоціації – це відношення числа моль електроліта, що розпались на йони, до загального числа моль електроліта в розчині.

Ступінь дисперсності - величина, обернена розміру дисперсних частин.

Ступінь окиснення – це той електричний заряд, який виникає на атомі в результаті зміщення електронних пар від атома з меншою електронегативністю до атома з більшою електронегативністю.

Теплота розчинення – це кількість теплоти, яка поглинається чи виділяється при розчиненні одного моль речовини.

Тумани – аерозолі з рідкою дисперсною фазою і газоподібним дисперсійним середовищем.

Пептизація – перехід осаду (продукту коагуляції) в зважений стан під дією зовнішніх чинників.

Портландський цемент – гідравлічне в’яжуче, твердне у воді і на повітрі.

Пряма реакція – це реакція, яка відбувається зліва направо.

Твердість води – характеризується сумою ммольекв йонів Са²⁺ та Mg²⁺, які містяться в одному літрі води.

Твердість карбонатна обумовлена присутністю гідрогенкарбонатів кальцію і магнію.

Твердість некарбонатна обумовлена наявністю сульфатів, хлоридів та інших солей Са²⁺ та Mg²⁺.

Твердість тимчасова -твердість, яка усувається при кип’ятінні.

Тиксотропія – явище ізотермічного оборотного переходу „золь L гель”.

Умовний радіус атома – це половина відстані між ядрами сусідніх атомів.

Фізичне поле – це потік квантів, які не мають маси спокою.

Хімічний елемент – це вид атомів з однаковим зарядом ядра і певною сукупністю властивостей.

Чинники еквівалентності (f_ЕКВ) – число, яке дорівнює тій частці частинки (х), яка є еквівалентом речовини в даній реакції.

Явища – всі зміни і перетворення, які відбуваються в навколишньому середовищі.

Х. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Глінка М.Л. Загальна хімія. – К.: Вища шк.., 1982. – 608 с.

2. Глінка М.Л. Задачи и упражнения по общей химии. – Л.: Хімія, 1986. – 270 с.

3. Степаненко О.М., Рейтер Л.Г. та ін. Загальна та неорганічна хімія. – К.: Пед.преса, 2000 (підручник у двох частинах).

4. Романова Н.М. Загальна та неорганічна хімія, 1998. – 480 с.

5. Ахметов Н.С. Общая и неорганическая химия. М.: Высш. шк., 1998 р. – 743 с.

6. Бердов Г.И., Ємельянов Б.М. Химия. – К.: ИСИО, 1993. – 382 с.

7. Зайцев О.С. Общая химия – М.: Химия, 1990. – 352 с.

8. Манековська І.Є., Яцков М.В. Хімія. Частина І (загальнотеоретична). – Рівне, НУВГП, 2004 р. – 193 с.

9. Манековська І.Є., Яцков М.В. Хімія. Частина ІІ (хімія елементів). – Рівне, НУВГП, 2008 р. – 193 с.

10. Манековська І.Є., Яцков М.В., Поліщук М.М. Задачі з хімії виробничого змісту. – Рівне: РДТУ, 2000.

11. Манековська І.Є., Яцков М.В., Поліщук М.М. Лабораторний практикум з навчальної дисципліни “Гідрохімія”. – Рівне: РДТУ, 1999. – 72 с.

12. Романцева Л.М. та ін. Сборник задач и упражнений по общей химии. – М., 1991.

13. Свиридов В.В. та ін. Задачи, вопросы и упражнения по общей и неорганической химии. – Мн., 1991.

14. Боднарюк Ф.М. Хімія, частина І (загальнохімічна). – Рівне,1999.

15. Боднарюк Ф.М. Загальна і неорганічна хімія. Частина І (загальнотеоретична). – Рівне, 2004.

Дата добавления: 2015-05-24