ІV. Правила навчання, що стосуються вчителя

1. Н а м а г а й с я з р о б и т и н а в ч а н н я з а х о п л ю ю ч и м

(ц і к а в и м)!

…ми запитуємо, як зробити навчання цікавим, і відповідаємо: 1) за допомогою різноманітності; 2) жвавості вчителя; 3) всієї його особистості взагалі. „Різноманітність – втіха життя”, – говорить відоме прислів’я. … Учитель … повинен шукати різноманітності не в різних предметах, але у формі, манері викладу.

Більш важливіша жвавість, рухливість, бадьорість вчителя, його природна любов до викладання і до занять з дітьми, його радість навіть при незначних успіхах і т.д. … Висловлюючись лаконічно, намагайся викликати інтерес до навчання за допомогою всієї своєї особистості! Якщо не належиш у цьому відношенні до числа людей, щедро наділених природою, то намагайся вдосконалюватися в цьому наскільки можеш! … Хто здатний привернути до себе увагу слухачів, той їх володар. …

Поставимо ще раз запитання: чим можна заохотити учня до навчання, чим викликати в нього почуття радості при вивченні предмета? По-перше, любовним ставленням до останнього; любов учителя до предмета передається учню; по-друге, тим, що передбачається бажання до навчання в учня під час навчання; по-третє, що зрозуміло, – дидактичним викладанням предмета, по-четверте, і головним чином, – збудженням в учня почуття й усвідомлення, що він дещо знає й уміє, що він просунувся вперед.

… Знавець людства і друг юнацтва викликає бажання вчитися, він постійно повертається до вивченого, знову змушує над ним вправлятися. Використовує на наступних ступенях те, що вивчено на попередніх, дає учню на кожній зупинці огляд уже пройденого, бо для нього це найважливіше, ніж вивчення нового. Так збуджує він в учня живильне почуття набутої сили. Хто набув це почуття, той не потребує ніякого іншого збудження до старанності. Він любить учителя, школу, предмет, а коли залишає школу, у нього зберігаються одержані ним там стимули. Заглибитися у предмет, бути ним поглинутим – означає знову знайти самого себе.

2. Н а в ч а й е н е р г і й н о!

Тільки людина рішуча, енергійна, з твердим характером, знаюча чого вона хоче, чому вона хоче і які засоби ведуть до виконання її волі, – тільки така людина може виховати рішучих, енергійних, сильних характером людей.

… Підіть у школу, де вчитель дихає енергією, і подивіться, що він творить! Результатом його діяльності є стійка напружена увага, яка проявляється в погляді учнів, в їх зовнішній виправці, добре розвиненій мові – одним словом, у всьому. …

3. З м у ш у й у ч н я п р а в и л ь н о у с н о в и к л а д а т и

н а в ч а л ь н и й м а т е р і а л! С л і д к у й з а в ж д и з а д о б р о ю

в и м о в о ю, ч і т к и м н а г о л о с о м, я с н и м в и к л а д о м

і л о г і ч н о ю п о б у д о в о ю м о в и!

Тут мова піде про учнів: потрібно слідкувати за тим, щоб вони виконували вище вказані вимоги....

Учень повинен викладати все засвоєне без будь-якого виключення усно власними словами....

Говорити самому (тобто учити) значно легше, ніж змусити говорити іншого, привчати його до правильної, вільної мови. Це вимагає невичерпного терпіння, постійної уваги до учня: не тільки до змісту його мови, але також і до форми і до способу викладу.... Наступні положення є для нас непохитними істинами:

1. Учень знає добре те, що він вміє правильно висловлювати.

2. Він засвоює правильно тільки те, що його змушують висловлювати.

3. Як кращі вихователі лаконічні там, де мова йде про правильну діяльність самого учня, так і кращі вчителі, якщо не лаконічні, то в будь-якому випадку неговіркі, небагатослівні. Балакучі вчителі – найгірші з усіх.

В учня повинно увійти у звичку все, що він чує і вчить, виражати подумки про себе правильними реченнями, хоча б від нього і не вимагалось передачі їх у голос....

Ясність викладу полягає в усуненні всього двозначного і невизначеного, як і всього, що не стосується справи; логічна побудова мови – в такій послідовності думок, в якій вони природно ідуть одна за одною в нашій свідомості....

Учня обов’язково потрібно змусити викласти хід думок у зв’язному і послідовному порядку і ні в якому іншому. Із зворотнім випадком ніколи не потрібно згоджуватися! Інакше ніколи не з’явиться ясність і міцність знань, чіткість суджень і послідовність висновків. Як пташку по співу, так учня можна пізнати по мові.

4. Н і к о л и н е з у п и н я й с я!

Не досить тільки пам’ятати прислів’я: „Зупинка – крок назад”. До цього потрібно додати, що ти лише до тих пір здатний почати освіту інших, доки продовжуєш працювати над власною освітою і бачиш у самій школі, у спілкуванні з дітьми і викладанні головний освітній засіб.

Освіта ніколи і ніде не була чимось закінченим і завершеним.... Оскільки вчитель більшу частину дня займається навчанням, то його подальша власна освіта повинна йому даватися легше, ніж решті людей...... працюй постійно над своєю освітою: над загальною – як людина і громадянин, над спеціальною – як учитель!...

Виховати кілька власних дітей – справа стомлююча, важка, така, яка рідко вдається за бажанням, тому нерозривно зв’язана з гіркотою і турботами. Це знають всі батьки без винятку на всій земній кулі; вони це випробували, пережили. Але ця справа продовжується не вічно, вона минає і не захоплює цілком. Завдяки Богу дивляться батьки на підростаючих дітей і радіють, що скінчилися, нарешті, турботи про їх виховання. Ні за які блага, мабуть, навіть ні за що не згодились би вони проробити все спочатку. Інше становище у вчителя. Він повинен виховувати багато дітей – чужих дітей і вічно дітей. Ті, що просуваються вперед, змінюються наступними за ними, ті, що закінчують – вступаючими. Вчителю доводиться кожний рік, майже кожний день, починати все спочатку, – і так все життя. Що ж дає йому можливість бути при цьому стійким, веселим і бадьорим, радісним і спокійним? Дещо потрібно вказати. Школа – виноградник, де вчитель покликаний діяти виховуюче і плідно. Ці і подібні до них думки, які завжди близькі учителю,... підтримують у ньому веселість і бадьорість, зберігають йому мужність і спокій, якщо невдячність і невизнання випали йому на долю. Без цих думок, безсумнівно, не може бути постійно щасливого шкільного вчителя.

Ідея, якій служить учитель, полягає в запровадженні моральності в людському роді. Їй віддається він всією душею, вона володіє ним неподільно. Вона засіла в його голові як надуманий принцип, але перейшла в його плоть і кров. Не він нею володіє, а вона ним. Він – учитель за покликанням, його не можна уявити собі ніким іншим як учителем. Викладання перетворилося на його життя, на його їжу; воно неподільно зв’язано з ним. І це чудо, якщо вчительська справа стає у нього вільним мистецтвом, і він на всіх своїх учнів накладає печать свого духу! Якщо він знаходить своє щастя в навчанні, тоді можна вважати щасливим всіх, хто в нього вчиться.

До такої геніальної віртуозності доходять тільки вроджені вчителі за найрідших і найщасливіших обставин. Від нас, решти, можна чекати, щоб ми, по мірі своїх сил і здібностей, служили своєму призначенню на благо тих, хто нам довірений. Учитель повинен бути для учня втіленням не тільки чуттєвого пізнання, але також абстрактного мислення, духу шкільної спільноти, підкорення особистості загальній меті. Одним словом, він повинен бути уособленням зрілої, вихованої, якщо не досконалої, то такої, що прагне до досконалості, людини. Найважливішим явищем у школі, найнавчальнішим предметом для спостереження, найважливішим прикладом для учня є сам учитель. Він – уособлений метод навчання, втілення принципу навчання і виховання. Його особистість завойовує йому повагу, вплив, силу. Скрізь цінність школи дорівнює цінності її вчителя. Побувши в першій, дізнаєшся про останнього набагато більше і грунтовніше, ніж у результаті найдетальнішого опису. „Покажи мені своїх учнів, і я побачу тебе!”

Дата добавления: 2015-05-24