Переклад дощечки число 16

1. Велесові присвячуємо оцю книгу, Богові нашому,

бо в ньому є прибіжище і сила.

2. У прадавніх часах був муж, а був він благий

і хоробрий, і його назвали Батьком у Русі.

3. А мав він жену і дві дочері. Вони мали

багаті череди, корови і вівці.

4. І з ними бував він у степах, але ніде

не знайшов мужів для своїх дочерей. [41]

5. Отже, молив він богів, аби рід його не пересікся.

А Дажбог почув тую молитву і дав йому те,

6. що він вимолив. Так і сталося. Він (Дажбог)

оплодотворив їх (дочок) у невидимий спосіб, таючися.

7. Бог зійшов межи нас! І будемо мати потомство!

Вже про ясла дбаємо! Тут Бог Велес двоє отрочат приніс!

8. До нього грядемо. Двох синів маємо від Бога нашого

і йому проголошуємо славу.

9. Хай буде благословенний завжди, нині і присно

і від віків до віків!

10. Сказано є про кудесників, а ті геть відійшли

і не повернуться.

***

Лондон, 19. IX. 70

НЕОГОЛОШЕШ ТЕКСТИ «КНИГИ ВЕЛЕСА»

(Листи до друзів)

Інж. М. Скрипник і п. А. Кирпич оголосили нову, дальшу збірку текстів «Книги Велеса» під назвою: «Влес Книга», част.V. Тексти не оголошені в попередніх виданнях.

Це сталося так: 6-го листопада 1970 року помер на кораблі в дорозі до Европи Юрій Міролюбов. Це той, як нам'ятаєте, що зробив відписи дощечок Ізенбека і на цій основі вони були вперше оголошені в «Жар-Птиці».

Після втрати оригінальних дощечок – як я тверджу – цей його відпис став документом число 1.

Дружина покійного Міролюбова завірила ці манускрипти і цілий архів Міролюбова (15.000 сторінок) інж. Скрипникові.

Він вилучив з нього манускрипти, які не були оголошені та оголосив їх окремим виданням, подібним до попередніх.

Пан А. Кирпич переклав ці нові тексти, на цей раз краще від попередніх, все ж таки з помилками щодо граматики старого часу. Все ж таки подані тексти у первісній транскрипції Міролюбова. Але знову у відписах п. інж. Скрипника із манускрипту Міролюбова. Я вірю, що відписи є совісні, але все ж таки це не оригінал.

Скрипник пише: «Копії є дуже нечіткі і без попередньої підготовки не надаються для фотокопіювання. Крім того їхній розмір є більший за Дін А-4 формат, який я вживаю в моїй циклостилевій машині. Зменшення ж формату оригіналу зменшує також і його чіткість. Це були причини, які спонукали мене (покищо) не робити [42] фотокопій знайдених текстів, а переписати їх на машинці. Зацікавлені читачі, чи наукові дослідники можуть замовити фотокопію кожного бажаного їм тексту за попередньою оплатою собівартости і пересилки.

І знову історія повторюється. Ми дорікали Міролюбові, що не зробив фотокопій усіх дощечок. Бо – очевидно не мав грошей. А ось сьогодні та сама загроза стає перед затратою оригіналу відпису, бо... нема грошей. (Дозволю зауважити, що не брак грошей, а брак часу примусив нас відкласти фотокопії на пізніше, щоб не задержувати публікацію неоголошених текстів. В частині VI Влес Книги всі відписи подані як фотокопії. М. Скрипник).»

Не знайдеться установа, яка пошанує справу важливости найстарших староукраїнських текстів. Навіть, якщо є наукові сумніви щодо автентичности текстів, то саме цей відпис грає важливу ролю в цьому питанні і гроші на досліди не повинні наражувати української культури на можливу втрату. Якщо тексти виявляться автентичними у дослідах – так думаю вже сталося – то майбутні покоління будуть проклинати нас за таку легковажність до пам'ятників культури. Треба, отже, про цю справу голосно крикнути перед громадою, яка розкидає мільйони на менш важливі справи...

Не знаю, яка газета дасть мені голос в цій справі, але мовчати годі.

Заяви п. інж. М. Скрипника в цій справі якісь надто лаконічні. Треба, чи можна думати, що цими текстами він диспонує.

Тут треба не фотокопій, не тільки «бажаного тексту», але цілість манускриптів відпису Міролюбова: їх роля така, як Єкатеринського списку «Слова про Похід Ігорів» після згоріння манускрипту. Отже, треба забезпечити збереження цілого манускрипту і то йото попередньо друкованих і недрукованих частин. При наявності помилок і помилкових відчитань оригіналу, це конечне, як основа наукового досліду.

При цій нагоді вийшла наверх ще одна плутанина Кура. А саме: Міролюбов вислав Курові чотири фотографії дощечок. Появилася друком тільки одна. Були суперечливі заяви в цій справі. Тепер оголошено лист Кура, в якому він потверджує отримання чотирьох фотографій. Мої ствердження про крутійства в цій справі редактора Кура були цілком вірні. Але де тоді три інші?.. З листа виходить, що Міролюбов мав чотири негативи фота. Де ж вони?.. Як я пишу, вияснення Скрипника надто лаконічні і не заторкують цієї найважнішої справи. Це ж ідеться про фотографії оригіналу. Моя аналіза єдиної дощечки у фотографії доказує скільки там помилок відчитання, отже, транскрипції Міролюбова. [43]

Але нарешті справа може попасти в руки українських учених.

Дата добавления: 2015-05-24