Щоб Земля була плідна і жирна

Дощечка 8, продовження 3. Рядки 1-9.

«Ой була сійба диводивная».

(Володимир: «Гимни Землі»)

1. Коли то наші пращури почали творити собі Сарунже,

тоді греки, які прийшли як гості-купці

2. до торжищ наших, глядячи за прибутками,

і побачивши нашу землю, посилали до неї

3. множество юнацтва, будуючи доми і городи

для виміни і торгівлі. А одного разу

4. ми побачили їхніх воїнів омечених і озброєних, –

і скоро наші землі перебрали до своїх рук

5. і встановили ігрище інші як наші,

і тоді ми побачили, що греки торжествують,

6.а Славуни стали для них отроками.

І так наша земля, яка чотири віки була нашою, [110]

7. стала грецькою, а ми там є як собаки,

що їх звідсіль женуть вон каміннями,

8. і ця земля є огречена, – тако днесь маємо її

відібрати і кров'ю нашою полити,

9. щоб земля була плідна і жирна.

Не можна ясніше і міцніше представити драму зустрічі наших племен із греками.

Земля над Чорним морем була нашою. Прийшли грецькі купці і їх трактували як гостей, за пануючим у нас споконвічно законом Радогоща. Купців вітали як гостей і дозволили їм поселюватися. Так постали грецькі колонії над берегом Чорного моря. Звичайно, не могли вони інакше поселитися, як тільки за згодою місцевого поселення. Геродот і інші забувають згадати про це, що тільки так могли ці колонії постати, а найважніше про те, що жило там і довкруги місцеве населення досить густо, щоб торгівля із ними приносила прибутки. Населення було дружнє і гостинне для купецтва і тому дозволило їм поселюватися для торгівлі. Тимчасом міг би хтось віднести вражіння із наших і грецьких історій, що греки прийшли на незаселену землю, нічию і завели торгівлю з далекими від моря племенами.

Так не було! Наші предки вже до їх приходу збудували город САРУНЖУ, Суронже, якого назву скорочено далі до СУРОЖ.

Читачі моєї праці про Сварога знають вже, що корінь СУР означає СОНЦЕ і БОГА СОНЦЯ. Суронже – це староукраїнський Город Сонця, по-грецьки – Геліополіс.

Так підприємчиві торговці поселилися на відомих в історії колоніях. Настав період дружніх відносин із Грецією і греками. Це в тому часі наші дівчата приносили їм зорганізованою естафетою СВЯТИЙ СНІП, як знак і символ згоди і приязні. Цей дар цілини греки високо, як дар їх святині. Дівчат приймали як жрекинь і як висланок народу.

Ми не шукали їх землі. Ми були дружні і гостинні.

Але ось – одного дня – греки відплатили їм ганебною зрадою. Прийшли несподівано вже не як гості, але «омечені і озброєні». За гостинність відплатили завоюванням і огреченням нашої землі.

Наш Віщун проголошує святу боротьбу, щоб відібрати нашу землю. І це є основна мета його палкого звернення.

Подібно, декілька століть пізніше, основною метою «Слова про Похід Ігоря» буде клич до єдності князів у боротьбі їх з ордами зі Сходу, для відібрання Тьмутараканської Русі. [111]

«РУСИЧІ СТЕП ПЕРЕГОРОДИЛИ ЧЕРВОНИМИ ЩИТАМИ»

В нашій поемі, що так і є свого роду проповіддю і посланням, стрінемо ось тут НАЙСИЛЬНІШІ СЛОВА, які я чув коли-небуть в обороні нашої Землі та у ствердженні її як нашої священної і споконвічної власности.

Цю святу Землю треба відібрати, рясно проливаючи кров, – кров наших воїнів і героїв!

«ЩОБ ЗЕМЛЯ БУЛА ПЛІДНА І ЖИРНА!»...

Справді, справді є наша Земля густо насичена нашою кров'ю.

ТОМУ ВОНА РІДНА І СВЯТА!

«Було зерно золоте,

Ясносоняшне.

Білі тіла молодецькі,

Героїв серця борецькі.

Гей, яке там буде жниво...

Буде диво, дивне жниво:

Лан засяє злотогриво,

Встануть Лицарі святі,

Ясносоняшні.»

(Володимир: «Гимни Землі»)

Дата добавления: 2015-05-24