ДОЩЕЧКА 7 Е, рядки 1-21

ДОЩЕЧКА 7 Д, рядки 1-19

НЕМАЄ СМЕРТИ

Дощечка 7Д, рядки 1-19. Дощечка 7Е, рядки 1-21.

Текст цих Дощечок 7Д та 7Е є натхненний, віщий гимн про Безсмертність. У жодній вірі світу я не відчув такої впевнености перемоги над смертю, такої живої Віри в Безсмертність, як у цьому величавому проголошенні основ нашої Віри.

СМЕРТИ НЕМАЄ!

ІСНУЄ ТІЛЬКИ ВІЧНЕ ЖИТТЯ!

У таких місцях найвищого натхнення і пориву безсмертности будемо бачити Жар-Птицю.

Це голос Самого Сварога. Це ВІЩА СВІТОТВОРЧА СИЛА!

Переклад Проф. В.ШАЯНА

1. Та справимо тризну славну по ворогах.

І налетімо соколами на Хорсунь та беремо

2. їжу та добра та скотину, але не полонимо

греків, ті бо то нас знають [112]

3. яко злих, а самі добрі для Русі,

і темнота (бісовська) не буде з нами,

4. а з тими, які чуже беручи кажуть, що діють добро,

а не будемо такими як вони. Бо веде нас

5. Ясунь, а тому дбаємо, щоб побороти

наших ворогів до єдиного, –

6. немов соколи нападемо на них

І кинемося з всією силою до боротьби, –

7. бо оце... Матірслава співатиме у Сварозі

про боєві подвиги, – а ми відійдемо від своїх

8. земель і рушимо на землі ворожі,

щоб вони побачили, як січуть Руські мечі. Ясунь

9. велить нам, що не слід діяти інше, а тільки іти

вперед, а ніколи назад. Не скажемо теж, що підемо

10. поволі попереду своїх, – а підемо скоро,

а хто скоро іде, той здобуває славу,

11. а хто іде поволі і тихцем, то ворони

на ньому крячуть, а круки дзьобають.

12. А ми ж не худоба, – ми є Русичі.

А оце навчення іншим: аби ви знали,

13. що право є з нами, а Нав'я ми

не боїмося, бо Нав'я не має

14. сили супроти нас. Тому ми молимося Богам про

поміч у наших боєвих трудах і змаганнях.

15. Бо оце Всематір б'є крилами

про боєві подвиги і славу воїнам.

16. які випивши Води Живої

від Перунця в січі жорстокій, –

17. а ця Птаха прилетіла до нас і дає нам Ріг

повний Життя Вічного гридневі нашому,

18. що станув проти мечів ворожих

і сиву голову утратив, так немає смерти для нас

19. тільки Життя Вічне. А кожний брат за брата бореться,

Переклад Проф. В.ШАЯНА

1. А помре, до Лук Сварога іде. А там

Перунцьо рече: «Ти є ніхто інший ніж

2. Рус-гридень, ані грек, ані варяг,

а славний роду славного. А це той воїн пішов за [113]

3. співами Всематері і Матері-Слави

до Гаїв твоїх, Свароже Великий!»

4. А рече йому Сварог: «Іди, мій сину, до тієї

Краси Вічної, а там побачиш твоїх дідів

5. і бабів, а вони серед радощів і веселія

тебе виглядаючи, дуже плакали до сьогодні

6. і вони напевне возрадуються із життя

твого вічного до кінця віків.»

7. І увійшовши в цю Красу, якої не відаємо,

яко воїни Ясуня, ми мали іншу мету ніж греки

8. і славу мали іншу. І тому ми дозріли

до Ірію нашого і побачили ми квіти красні і

9. дерева, і левади і будемо вінки вінчати

із тих піль, управляти жита

10. і яшень полоти і просове пшоно збирати

до Закуте Сврожіа.

11. Тому ж то інші Благодаті, як інша земля

тлінні прапредки і страдання.

12. А нехай буде мирний день його вічний!

А ми станули на його місце,

13. а як упадемо зо славою, тамо ідьме,

де і він. Бо Матір-Слава б'є крилами

14. обабоки свої, немов вогнями сіяючи

святістю для нас, а

15. всяке перо іншої краски, червоне, синє,

голубе, жовте, срібне, золоте і біле.

16. Бо вона світлом сяє, яко Сонце зо славою,

а довкола іде розсяняшнене розсвітлення, –

17. вона ж бо світає сімома красками,

так що подив між Богами нашими повстав, –

18. а Перунь, побачивши її, гремить у ясній Сварозі.

Тому то наші повстають завіти, і січі, і встала

19. наша сила, щоб ми узріли також і одсікли

старе наше життя від нового, так як рубається

20. дрова в домі огнищан. А Безпочаткова Матір-Слава

б'є крилами обабоки, а ми ідім під стяги наші,

21. а ці стяги є Ясуневі.

Ніяка вузька персоніфікація грецького стилю типу Богині НІКЕ, не може мати такої потрясаючої до глибини душі сили об'явлення. Ця Потуга Віри і Натхнення об'явлена у Символі-Істоті [115] Жар Птиці. Вона появляється у Книзі Велеса часто, а все в місцях, коли Віщунові треба відгуку з глибини душі Героя.

Найважче, найосновніше питання всіх релігій та філософій – ПИТАННЯ СМЕРТИ. Її бояться люди і бояться релігії. Страшать людину видивами посмертного життя, щоб довести людину в покору і послух їхньому вченню про спасення, через духове рабство. Фактом смерти заперечують змисл життя на Землі. Живу душу добивають прокляттям песимізму і світозаперечення. Мовляв, найкраще було б взагалі не народитися. Світ і Життя – це одне велике прокляття.

А тут стрічаємо найблискучішу перемогу над Смертю в цілій історії людства.

СМЕРТИ НЕМАЄ! Є ТІЛЬКИ ЖИТТЯ ВІЧНЕ!

Є радість і Краса Життя і тут, і там!

Є радість Боротьби і Божественної Творчости.

Є безконечна сійба, ріст і безконечна різновидність Краси. І є краса відваги і Смерти Лицаря, коли:

ІНША Є МЕТА ГРЕКІВ І ІНША Є НАША...

Інша є мета всіх завойовників і злочинців Світу і інша є мета Вселаду, сотвореного Священним Героїзмом!

БО ТИ НЕ Є АНІ ГРЕК, АНІ ВАРЯГ, АЛЕ РУСИЧ – СЛАВУН РОДУ СЛАВНОГО.

Слава іде слухняно за правдивими Героями. Наш Герой впевнений перш за все, що ПРАВДА, висловлена у нашій старині, як ПРАВО-СПРАВЕДЛИВІСТЬ, є за нами. У розумінні ПРАВА нашими предками, як окремого світу ідей, завдань і чину треба ще заглибитися. ПРАВО – це не збір «юридичних» формальностей, ПРАВЬ керує дійсністю – ЯВ'Ю згідно із світотворчою ДУМКОЮ СВАРОГА. Увесь світ ЯВІ, себто дійсности – наш видимий світ міститься у ПРАВ'Ї. «ПРАВЬ бо єсть невідомо уложена ДАЖБОМ» – пише Дощечка 1, рядок 7.

ПРАВЬ обіймає і співіснує у троєдійсності Всесвіту Сварога. І ось за ПРАВО-СПРАВЕДЛИВІСТЬ, А НЕ ПРИВІЛЕЇ! – гине наш Воїн, наш Син, наш Гридень-Лицарь.

Брат бореться за Брата. Брат гине за Брата.

Покажіть мені військо, в якім така сила Братерства!

Це не невільники Візантії, це не наємники мародери середньовіччя. Це Орден, об'єднаний Братерством і Свідомістю своєї ПРАВДИ-ВИЩОЇ СПРАВЕДЛИВОСТИ, а в майбутньому свідомої світотворчости.

І рече ПЕРУН, улюблений їх Батько і Вождь, Друг і Брат, – їхній ПЕРУНЦЬО... Таку ніжність і таку любов до Бога, що його світ уважає грізним і жорстоким, я теж не стрічав у ніякій Вірі. [115]

І ось, він дає нам запевнення для цілої нашої історії: «ТИ Є НІХТО ІНШИЙ, АЛЕ РУСИЧ, СЛАВУН, РОДУ СЛАВНОГО.»

Що ж діється в хвилині смерти?

Оце Жар Птиця оживлює його Живою Водою Безсмертя. І він знає, що станеться. Його приймуть Сварог і Перун до його небес. Про смерть Героя говориться декілька разів у Книзі Велеса. З тими місцями ми стрінемося і довідаємося ще цікавих подробиць.

І так у Дощечці 37 Б прочитаємо:

ТАЇНСТВО ГРУДКИ ЗЕМЛІ

Дощечка 37 Б, рядки 1-6. Переклад» Проф. В. ШАЯНА.

1. Нехай спливаються, браття, наші племена до племені,

а рід до роду і боріться за себе і за землі наші,

2. так, як пристоїть нам, а нікому іншому! Се бо ми

Русичі, Славуни, а славимо Богів наших співами,

3. танцями, ігрищами і видовищами на їх славу.

Ми беремо грудку землі до рани своєї і втовкаємо

4. в неї так, аби після смерти, коли станемо в обличчі

Мармореї вона рекла б: «Не смію винити того, який

5. є сповнений землею і не можу відділити його від

неї.» А Богове, що там перебувають, скажуть від себе:

6. «Єси Русич і перебудеш! Тому, що ти взяв землю до

рани своєї і приніс її до Нав'я.»

Душа по смерті стає перед судом.

Тут першим суддею є Марморея, невідома нам постать з володіння Бога Смерти – ЯМИ.

В її назві чуємо Мару і Марану. Прочитаємо далі в Книзі Велеса, що ЯМУ та інші злопотуги не сміємо почитати ані молитвами, ані жертвами.

Посмертний суд душі побачимо в різних народів і віруваннях. Найбільше відомий посмертний суд у Єгиптян. Там серце покійного важать на вазі. Коли воно легше від одного пера, тоді душу покійного перепускають у дальшу подорож у країні Духів праведних. Коли ж його серце важке, себто переважує вагу пера, то Це знак, що душа є важка від злочинів. Його душу не пропускають до дальшого життя, але її проковтує зловіщий звір всезнищення. Така душа за словами нашого вчення «не перебуде».

Читаємо далі про мандрівку АНІ у світі Богів. Читаємо про це у славній «Книзі Смерти», яка збереглася в одному з єгипетських [116] гробівцїв. Сцену післясмертного суду можна побачити у величезному побільшенні на одній зі стін Бритійського Музею в Лондоні, у славній галереї єгипетських мумій. Знавці езотеричного знання знають, що книга Ані є таємницею: це не книга Смерти, але таємна Книга Життя.

Але ніде я не стрічав такого благородного суду, як Суд Перуна.

Грудка Землі, зрошена живою ще кров'ю Героя – це його паспорт до неба. Цей паспорт не можна купити на «відпусті», як у середньовіччі. Його ціна – це кров, пролита за Батьківщину. Іншого свідчення його праведности йому не треба.

І знову стрічаємо тут найрідніший елемент потрясаючої до глибини душі сили...

Бо ж пам'ятаємо, що ранені Козаки затулювали рану грудкою Землі. Вона затримувала кров... або... Цю грудку Землі забирав Козак із собою до небес!

Це є ОСВЯЧЕННЯ КРОВ'Ю. СКОВОРОДА НАВЧАВ:

«Не бійся вмерти тілесно: бо будеш кожної хвилини терпіти смерть духову. Відняти від душі вроджену чинність, це значить відібрати від неї поживу. Ця смерть є люта. Знаю, що щадиш тіло, але вбиваєш душу, а це заміна зла.»

«Не знаю навіщо носити меч, якщо не на січ, на яку він призначений. Не знаю, навіщо носиш тіло, якщо щадиш віддати його за те, для чого цим тілом одягнений.»

Чуємо в цьому вченні тільки новіший вислів наших старинних Віщунів.

Але, що це значить «уб'єш душу»? Спитаємо. Невже існує смерть душі? Чи теж, яка доля душі, яка не буде виправдана на суді Мармореї?

Сковорода навчав:

«Пробудиться Мисляча Сила Душі.

В інший круг Буття відходить наша Душа.»

Який це круг буття, чи один для всіх? Чи той, що властивий для даної душі, до якого вона – так би мовити – належить за своєю глибшою природою.

Ці питання виходять поза межі цієї праці, вони належать до Знання Таємного.

Але наш безсмертний Герой, наш предок із часів Святослава, наш предок із споконвіку знав напевно, що він ПЕРЕБУДЕ.

І він знав, що значать ці слова Перуна: [117]

«Єси Русич і перебудеш ним:

Тому, що взяв Землю до рани своєї

І приніс її до Нав'я.»

Тому стрінемо в іншому місці Книги Велеса таку заяву: «ІДЕМО НА СМЕРТЬ, ЯК НА СВЯТО.»

І тут відкриваються перед нами усі глибини вчення цієї Книги Велеса.

Смерть – це двері до Вічності. Смерть – це найбільше Свято!

Може тепер зрозуміємо, що ми справді відреклися нашої Душі, коли гляділи без спротиву, як котився у Дніпро Бог наш Правдивий – ПЕРУН.

Але ми ще не все знаємо про вчення наших прабатьків, про Таїнство Смерти.

Мої читачі напевно повірять мені, що я вивчав це вчення про Безсмертність в усіх відомих релігіях.

Але я був потрясений до глибини душі і довго не виходив із дивного дива, коли прочитав, ще дивнішу річ із Знання Таємного саме у Книзі Велеса.

Послухайте уважно:

Дата добавления: 2015-05-24