Зловити дракона

Гравці стоять один за одним, тримаючись за талію попереднього. Це є дракон. Окремо стоїть мисливець. Він повинен зловити “хвіст дракона”, тобто останнього в ланцюжку, решта, перебуваючи весь час в ланцюжку, мусять йому перешкодити це зробити. “Голова дракона” може допомагати собі руками. Якщо мисливець спіймав “хвоста”, він займає місце “голови дракона”, а “хвіст” іде полювати

«Унікали й оригінали»

Розділіть групу на дві чи більше команд. Кожна стає в колону. Через чотири-п'ять метрів зробіть фініш. За сигналом перша дитина з кожної команди біжить до фінішу і назад, передаючи естафе­ту наступному гравцеві. Команди змагаються в оригінальності.

Наступний гравець має досягти фінішу іншим способом: стриб­ками, підскоками тощо, але не повторюючи рухів.

«Вікінг, тостер, слоник»

Гра на увагу. Грають у колі. Ведучий показує на гравця і гово­рить, приміром, «вікінг», дитина «робить собі ріжки», а її сусіди праворуч і ліворуч починають «веслувати». При слові «слон» гра­вець показує хобот, а його сусіди «приставляють до нього вуха»; «тостер» — гравець підстрибує, а його сусіди присідають і «сичать». Ведучий називає імена центральних гравців. Якщо хтось із трійки ловив ґав, він стає ведучим.

Майстер-клас «Монотипія»

Монотипія – унікальна не тиражна техніка, що поєднує в собі якості естампу та живопису.

Монотипія: два слова: «моно» і «типія». Монотипія походить від «моно» – один і грецьк. «Τυπος» – відбиток, дотик, образ. Якщо просто сказати: один дотик, дотик, натискання – напевно, можна знайти багато ще словесних аналогів. Але, головне, це, в будь-якому випадку, художній твір, виконаний за один прийом!

Першими монотипістами, напевно, були ще древні люди, що залишили сліди відбитків своїх рук на стінах своїх печер... Лик Христа на плащаниці – теж свого роду монотипія! Можна знайти багато всіляких варіантів монотипії у природі...

Монотипія існує давно, більше трьохсот років. Вперше застосував цю техніку в XVII столітті італійський художник Джованні Кастільйоне.

Для творів, виконаних у техніці монотипії, характерні тонкість колірних відносин, плавність і м'якість обрисів форм, що зовні зближує монотипію з аквареллю.

При цьому виді графіки виходить один відбиток (моно) на папері зі скла (листа міді та ін), на який нанесені фарби. Зверху поміщають аркуш паперу і притискають його до поверхні. На папері утворюється відбиток з незвичайними візерунками, які не можуть бути повторені художником. Образ на відбитку носить випадковий характер. Художник після друку вибирає ті відбитки, які задовольняють його по естетичній привабливості і сюжету.

Матеріали та інструменти.

Почнемо з фарб. По відношенню до фарб ця техніка всеїдна! Акварель, гуаш, темпера, акрил, масляні фарби, офортні, типографські, для повного відриву можна використовувати і будівельні види фарб. Фарби використовуються як з розбавниками, так і в чистому вигляді – залежно від завдань. Також широкий і різноманітний вибір поверхонь, з яких можна робити відбитки: папір, різні види картонів, пластик різної товщини, пластини з різних металів-цинк-мідь-сталь-латунь. Скло, оргалит і фанера. Полотно і дерево, камінь. Головне, щоб фактура поверхні відповідала Вашим завданням і цілям. А от питання внутрішнього відчуття того, яка повинна бути поверхню, приходить з Вашим особистим досвідом.

Фарба наноситься на поверхню також різними інструментами: рука і пальці художника, пензлі, мастихіни, різні шпателі, в тому числі фігурні. Також застосовуються валики з різними фактурами. Ну і наостанок, тим, що спаде на Вашу творчу голову.

Ну і нарешті, види поверхонь, на які відображаються відбиток: папір, різного типу, кольоровий папір, пластик, фанера, камінь, скло, метал, полотно та різні тканини. Загалом, є привід для фантазії.

Настала черга розповісти про основні стилістичних напрямках у монотипії.

Перший спосіб, з найпростіших, його ще називають – «фрактальна монотипія». Берете обрану Вами тверду поверхню, у творчому трансовому пориві наносите фарбу потрібним Вам інструментом, зверху накладаєте папір, продавлювати її зверху руками або гумовим валиком. Плавно знімаєте лист. Досліджуєте отриманий відбиток. Як правило, цей спосіб досить важко керований. Особливо, якщо Ви будете використовувати водні фарби: акварель, гуаш, акрил, темперу. Потім багато художників, вдивляючись в отриманий відбиток, намагаються побачити якийсь образ, краєвид, композицію і злегка допрацьовують відбиток, намагаючись посилити і виявити побачене в монотипії.

Квіллінг – майстер-клас, для початківців

Квіллінг – це модне захоплення, в результаті якого можна зробити різноманітні мініатюри з паперу. Найчастіше вироби роблять з кольорового паперу, але цілком можливо зробити мініатюри з білого паперу.

Для того щоб освоїти мистецтво квілінгу, достатньо лише освоїти виготовлення окремих елементів мініатюр, а потім вже готувати з них різні вироби, листівки, картини...

Спеціальний папір для квілінгу можна купити в магазинах для рукоділля або зробити заготовки самостійно. Найважливіше – це щільність паперу. Вона повинна бути саме менше 60 грам на квадратний метр (зазвичай ця інформація вказується на упаковках) інакше вона не буде акуратно скручуватися і тримати форму.

А тепер найцікавіше. Як же все таки виходять такі чудові роботи? Виявляється все досить просто. Принцип створення шедеврів з паперу: необхідно намотати смужку паперу на стрижень шила (можна використовувати просту зубочистку), закріпити кінець смужки клеєм, а потім створюється форма пелюстки, краплі, або якась інша. Існують квіллінг-схеми, за якими можна створити той чи інший візерунок зі смужок.

Техніка квілінгу.

1. Візьміть смужку паперу двома пальцями.

2. Відтягніть з натиском кінець смужки двома пальцями іншої руки, проводячи по ньому нігтем так, щоб кінець трохи зігнувся.

3. Загнутий кінчик легше намотується на шило. Щільно накрутіть кілька витків.

4. Коли діаметр валика стане 3-4 мм, його вже можна зняти з шила і далі крутити вручну.

5. Скручуйте щільний диск двома руками, весь час перехоплюючи його пальцями, щоб паперова стрічка не розпустилася.

6. Вся смужка згорнута. А тепер злегка розслабте пальці, дозволяючи паперовій спіралі трохи розпуститися.

7. Приклейте кінець смужки клеєм ПВА.

8. Тепер стисніть заготівлю двома пальцями. Вийшла заготівля «крапля».

Заготівлях можна надавати найрізноманітніші форми, виконуючи стиснення і вм'ятини.

Існує ряд основних форм скручування паперових стрічок:

- Туга спіраль. Скрутіть стрічку і приклейте кінчик, не знімаючи спіраль з голки, щоб стрічка не розкрутилася.

- Вільна спіраль. Скрутіть стрічку, зніміть спіраль з голки і, перш ніж приклеїти кінець, дайте їй розкрутитися.

- Вигнута крапля. Зробіть краплю і загніть її куточок.

- Око. Зробіть вільну спіраль і стисніть протилежні сторони, надавши їй відповідну форму

- Півколо. Зробіть вільну спіраль, стисніть два куточка так, щоб одна сторона заготовки була рівною, а інша – закругленою.

- Пташина лапка. Зробіть вільну спіраль, стисніть трикутник, загніть два куточка в напрямку третього і сильно притисніть.

- Лист. Зробіть вільну спіраль, стисніть її у вигляді ока і загніть куточки.

- Трикутник. Зробіть вільну спіраль і стисніть її в трьох місцях.

- Стрілка. Зробіть вільну спіраль, стисніть її так, щоб утворився трикутник, і притисніть два його куточка один до одного.

- Конус. Закрутіть тугу спіраль у вигляді конуса, приклейте кінець стрічки, висушіть заготівлю і тільки після цього зніміть з голки.

- Півмісяць. Зробіть вільну спіраль, стисніть куточки і зігніть деталь.

- Ромб. Зробіть око і стисніть його куточки, щоб вийшов ромб.

Програма станції «Хореографія» для студентів Школи вожатих 2013

1. Зміст та значення танців знайомства. Вивчення одного танцю-знайомства для дітей молодшого шкільного віку.(10 хв)

Танець-знайомство – це такий танець,в ході якого відбувається знайомство між виконавцями. Його особливістю є перевага ігрового моменту над хореографічним, тобто основною задачею таких танців є знайомство і присутність ігри. Тому хореографія повинна бути якомога простішою з відсутністю складних елементів, адже увага учасників спрямовується на знайомство з невідомими учасниками танцю.

Перевага танцювального знайомства над звичайним очевидна – діти зацікавлені, краще запам’ятовують один одного.

Розглянемо на прикладі.

Діти утворюють два кола – зовнішнє і внутрішнє. Бажано, щоб в одному були дівчатка, в іншому хлопчики. Діти в зовнішньому колі повертаються обличчям в коло, у внутрішньому – обличчям з кола.

Дата добавления: 2015-05-24