Поема про Всесвіт

ПЕРУН

Тут переходимо до розгляду Істоти Перуна даної нам у Книзі Велеса.

«І ми живемо, п'ючи ту Живу Воду, доки як і все до ньо­го (себто Сварога) увійдемо, до лук і гаїв райських і до Бога Перуна Громовержця, Бога Війн і Боротьби».

Увійти до небес Сварога – це і є те саме, що увійти до Бога Перуна. Вже тут, а далі ще виразніше стверджується Всеєдність Перуна з Сварогом. Він єдиний з ним, а разом з тим він ріжний у його проявленні у всесвіті. А саме:

«Про нього ми речемо, що він не перестає обертати Колесо Живучого Явлення. Він (Перун) веде нас на праву дорогу до боротьби та тризнування великого». [95]

Два важливі та нові ствердження у «Вірую» наших забутих предків.

Світ для них – це Круг Явлення. В їх космогонії вони назвуть наш видимий світ старинним словом «ЯВА».

В народі затрималося це слово для означення видимого світу.

Кажемо: «Я бачив це немов на ЯВІ», себто немов у видимому, живучому тут світі.

І справді СВІТ – ЦЕ ЯВА для нас. Світ видимий, світ доступний для змислів і розуму, саме світ, як ЯВА. Тут нема його клясифікації як «світ матеріяльний». НІ! Це світ явленний для нас, світ для нас, світ, що в ньому живемо в цьому нашому житті.

До цього питання триподілу світу на ПРАВЬ, НАВЬ і ЯВЬ вернемося ще далі. Тут підкреслюю, що Володарем цього світу ЯВА, себто усього видимого, живого, – а все у цьому світі є живе – є Бог Перун. А він сам – це ріжний вид, чи аспект Істоти Сварога.

Друге ствердження це те, що саме Перун веде нас на Праву Дорогу. Ця дорога – це дорога відвічної боротьби. Сам Перун веде цю боротьбу з Протисилою Світу – саме з Чорно-богом. Ми, його сини, призначені вести цю боротьбу разом з ним.

Праведність – це праведна, справедлива боротьба.

У моїх студіях я стрінувся з молитвою про ведення до праведної боротьби у книгах Авести, у преславному гимні до Мітри.

Мітра – значить Друг, Приятель. Цю назву прийняли наші сусіди на теренах Медії та Персії на значення того самого індоєвропейського Божества, як ПЕРУН. Під назвою ІНДРА він найпопулярніший Бог у світі Ригведи.

Наші предки знали його під найбільше зрозумілим словом ПЕРУН, себто той, що бореться, той, що перемагає. ПРЯ у Книзі Велеса так і значить – боротьба. Про Перуна і Свянтевита так і сказано нижче, що вони «СЕН ПЕРУТЕ» себто борять-ся, саме вони два, бо форма «ПЕРУТЕ» – це двійня, себто форма тільки для двох, як «імате, бондете, вісте і т.д.»

Його зброя – це ПЕРУН, як блискавка і грім. Але це також вислів його радісної сили, його спів і його щаслива музика. Його громи – це перш за все благословення для Землі його оживляючою снагою, життєдайними дощами...

Чудесний опис: Він Обертає Колесо Живучого Явлення. Себто, утримує увесь Всесвіт в русі й житті. Без нього Всесвіт не міг би існувати. Всесвіт – це для нашого Волхва усе «Явлення». [96]

Тут мусимо пригадати собі з моєї студії про Сварога, що він є не тільки Найвищим Божеством, але сам він творить собою Небесний Простір, отже Небеса.

Убитий воїн оживає і пробуджується до нового життя у Синьому Сварозі. І тут він живе з усіма своїми братами та друзями воїнами. Сварог вітає їх і радіє ними як рідними синами. Він так і звертається до них рідним словом: «Сину!»

Разом із ним вітає їх любовно і дружньо сам Перун і приймає їх до «Полку Перуна». Слово «ПОЛК» у староукраїнській мові означає все Воїнство разом, сьогодні Армію, а також боєвий похід і саме боротьбу. Звідси «Слово о Полку Ігореві» включає в свою назву всі ті значення слова «Полк». Я переклав це слово оригіналу як «Воїнство».

Отже вічно живе Полк Перуна у Сварозі. Там всі хоробрі і праведні вічно перебувають. Там вітає їх теж Матір-Слава, що з її Істотою стрінемося далі.

Грудка Землі, яку встромив лицар до рани на грудях, пробуючи затримати кров, що спливала у Землю з його смертельної рани, ця грудка Землі – це його карта вступу до неба. Смерть за Рідну Країну освячує його Безсмертного Духа. Що-більше, саме така смерть і його життя, як вільного сина свого народу, дає йому Безсмертя Душі. Душа раба остається рабською після смерти і належить до свого рабовласника.

І знову вчення потрясаючої Духової Сили.

Грудка Землі з кров'ю лицаря – це є та Духова Сила, що дасть йому Славу, Святість і Безсмертність.

Він удостоюється «Чину Перуна» після смерти і ця грудка Землі забезпечить йому перебування у Синьому Сварозі разом з його преулюбленим Богом Воїнства Перуном.

Орден Перуна існує вічно у Сварозі. А Перун, як навчимося далі, це те саме, що Сварог. Це те саме, що Сині Небеса. Це тільки ріжні назви і прояви тієї самої Божественної Істоти і Праєдности Всесвіту.

Порівнянням цього вчення про освячення Душі з християнським ученням про.освячення кров'ю тільки і виключно через смерть для.самої тільки церкви я займуся в іншім місці. Тут найяскравіше побачимо ріжницю між християнізмом і нашим праісторичним вченням.

Ведений стихійним відчуттям я писав про похід Душі героя після смерти до неба ще в першій збірці моїх поезій, як вираз віри народу в посмертному голосінні. Друзі кличуть свого брата, щоб вернув до них у днях рішальних боїв. [97]

Розгляд народніх голосінь потвердить, що таке вірування затрималося в народі навіть у тисячолітній духовій неволі християнізму.

Віримо в Перуна. Віримо в його Полк – себто громаду Духів Героїв, що разом з ним у небесах перебувають як його сини і лицарі Праведної Війни і Вічної Боротьби за утримання Світу проти Темноти і Зла.

Читачам моїх праць пригадую переклад мого гимну Риґведи п.з. «Ядро Всесвіту», оголошеному у «Визвольному Шляху».

Тут Індра-Перун порівняний до Осі у гарбі. Так, як колеса возу спаює ВІСЬ, так спаює снага Перуна світ. Так, як без Осі не міг би існувати віз і його колеса, так без сили Перуна не міг би існувати весь світ, у нашому вченні названий Явою.

Він – Перун спаює і тримає світ. Він вічно крутить колесо Явлення. Це подивугідний і надиво модерний образ. Світ не існував би для сьогоднішнього вченого, якби його не тримало разом явище електронів, і взагалі світ громової, себто для ученого електричної сили, що в мільйонах кіловатів електричної енергії проявляється в одному громі. А що ж у всіх громах Космосу? Це є сила того Великого Вибуху, що ним сьогоднішні вчені пояснюють постання всесвіту. Вони сьогодні не знають нічого про дивну природу цієї світової потуги.

Вони склонні пояснювати її «матеріалістично». Але найкращі з них уже знають, що це їхнє пояснення закоротке для самої їхньої науки. Це Потуга незнаної для них Природи і Істоти.

Наші предки були мудріші від сьогоднішніх учених. Для них ця Потуга, яка утримує всесвіт – це сам Перун у своїй світотворчій і світоутримуючій Істоті. Це один із проявів його Істоти, саме як істота Яви.

Можемо тільки склонити голову перед мудрістю наших волхвів, що шанували Перуна як Найвищого Бога Світопроявлення, а рівночасно як Синє Небо Сварога, як Батька і Володаря всього діючого, а зокрема героїчного світу.

Без Нього – світ був би тільки Темнотою. Без Нього не було би ані СВІТЛА, ані СВІТУ.

Дощ. 8, продовження 2, В.К. част. 5. Рядки 1-3.

Про цю чудесну Жар-Птицю буде мова дуже часто в Книзі Велеса. Це Символ і Істота, що викликує найглибші почування в народі, її появі і пісням присвячено багато місця у фолкльорі... [98]

Я особисто стрінувся з її істотою ще в дитинстві в оповіданні Матері. Це зокрема про її лет над світом на Різдво і цей факт мені вистачив, як засвідчення народности цього міту, що дожив до 20-го століття в рідному селі моєї Матері.

Жар-Птиця відома з етнографічних студій. Це один з найстарших мотивів різних вірувань і мітологій у світі.

Мовні завваги до тексту: «бяхом сме пряшехом», рядок 3, вважаю за рідкісний і не досліджений вид бажально-умовного часу минулого в майбутньому.

А. Кирпич перекладав місце упрощено: «Отож ми б'ємося з ворогами». Шкода поминати багатство дієслівних видів, з яким стрічаємося в тексті.

Слово «пря» вживає Шевченко як поетичний архаїзм у «Кавказі»: «Не нам на прю з Тобою стати».

Дата добавления: 2015-05-24