Освітнє і виховне значення естетичного виховання дітей і молоді в педагогічній системі А.С.Макаренка

Почуття прекрасного - одна з найважливіших людських емоцій. Радість бачити і розуміти, писав А. Ейнштейн, є найпрекрасніший дар природи. Тому наставники молодого покоління з самого раннього дитинства повинні вчити молодь бачити і розуміти красу навколишнього життя, природи, праці, мистецтва, стосунків людей. Виховання почуття прекрасного, здатності бачити і розуміти його - найголовніше завдання естетичного виховання. Один з найважливіших її принципів - «естетика плюс етика». Тому естетичне виховання є і виховання всього морального, людського. А значить, воно нерозривно пов'язане з морально-етичним вихованням.

Ще в перших документах Наркомосу від 1918 р., зокрема в Положенні про єдину трудову школу, про сутність естетичного виховання було сказано, що це «не викладання якогось спрощеного дитячого мистецтва, а систематичне розвиток органів почуттів і творчих здібностей. Трудове і наукову освіту, позбавлене цього елементу, було б обездушенним, бо радість життя - в милуванні, а творчість є кінцева мета праці та науки». (6, 248)

Але у Макаренка естетичне виховання набуває зовсім іншого змісту. Для нього естетика - це не милування природою і не насолода прекрасною музикою. Сенс його естетики полягає в тому, щоб навчитися ясніше мислити і глибше відчувати.

Особливе значення в організації красивого життя дитячого колективу мають традиції, які до того ж незвичайно сприяють і впливу всього колективу в єдине ціле.

Традицією завжди стає те, що робиться в колективі звичним, що не допускає зміни ні за яких обставин. У колективах Макаренка багато зверталося в традицію завдяки постійним вправам в моральних вчинках. «Дисципліна і побутової порядок давно перестали бути тільки моєю турботою, - писав Макаренко, - Вони зробилися традицією колективу, в якій він розбирається вже краще мене і за якою спостерігає не з нагоди, не з приводу скандалів і істерик, а щохвилини...» (2, 619)

Макаренко наводить багато прикладів традицій, що прикрашали життя хлопців. Ось приклад прекрасної традиції початку загальних зборів.

Сигнал для збору давався по трубі. Поки всі збиралися, оркестр грав марш. Після маршу Антон Семенович повинен був вже знаходитися в залі і скомандувати: «Встати під прапор! Струнко!»Прапор поставлено на сцену, і черговий, якому знову-таки за традицією одному належить право відкривати збори, говорить:«Збори відкрито!»І так було незмінно протягом десяти років. «Ось ця традиція прикрашає колектив, вона створює для колективу той зовнішній каркас, в якому красиво можна жити і який тому захоплює» (3, 131) І вихованці Макаренка жили багатьма славними традиціями, які згуртували їх у дружну сім'ю, горду своєю зібраністю.

Таким чином, Макаренко вважав, що в урочистій, красивою організованості кожного загального для колективу справи перед дітьми розкривається романтичні, а отже і захоплююче.

Особливе значення для краси дитячого колективу і виховання естетики зовнішнього поведінки дітей має гра, яка в творах Макаренко не зовсім правильно названа воєнізацією. Антон Семенович не ставив перед собою мету знайти більш правильний термін для цієї гри, але він і протестував проти такого терміну. У своєму листі в український Наркомпрос він писав: «Я вважаю абсолютно необхідним організаційні оформлення естетичного порядку, підкреслюють значення общеколлектівних рухів, те, що по відношенню до колонії імені Горького чомусь називається воєнізацією (салют, прапори, оркестр)» (4, 413)

Загальноколективні рухи, вважав Макаренко, надають колективу особливу естетику і покликані виховати естетику руху у всіх членів колективу.

Але, на думку Макаренка, підтягнутість, чіткість і краса рухів виробляються без жодного відношення до військової справи, і виховання їх не повинно грунтуватися на командах військового типу. І абсолютно не потрібно застосовувати військову муштровкой, постійні марші в дитячих колективах. Це просто негарно. А крім того, є й більш серйозні підстави для визнання неприпустимість муштровкі. «Шеренги, команда, військова субординація, марширування по будівлі - все це найменш корисні форми в трудовому дитячому та юнацькому колективі, і вони не стільки зміцнюють колектив, скільки стомлюють хлопців фізично і психічно». (3, 42)

Загальним словом, вся організація зовнішньої поведінки ні в якому разі не повинна нагадувати стройову муштровкой. Адже тільки у вільному русі людина розвиває грацію, витонченість.

Не ганяючись за показною муштровкой, не слід відмовлятися від спеціальних організаційних форм прояву колективних рухів, що повідомляють колективу елементи зовнішньої естетики. Необхідно усі правила і норми зовнішньої поведінки вихованців пронизати елементами естетичного характеру. (6, 259)

Бадьорість, підтягнутість і організованість комунарів в рухах завжди радували око. Такими виглядали всі вони, і це було результатом повсякденної общеколлектівной гри, вмілою рукою спрямовується на виховання організованого і витонченого руху не для спеціальних святкових виступів, а для того, щоб і в побуті, в кожну годину свого життя вихованець був підтягнутий і естетично виразний. (6, 257)

Естетика рухів в дитячому товаристві «зберігає сили колективу, зберігає від нерозбірливих, недобре рухів, від розкиданості їх».(3, 132) Якщо в колективі у дітей виховано вміння ходити, стояти, говорити, вміння бути ввічливим (саме в русі), то можна не сумніватися, що такий колектив буде виробляти сам по собі враження обіцяє. Багато що означає і вміння встати. «Якщо вихованець прийшов до переконання, що перед директором треба стояти смирно, значить, він визнав закон колективу».

Естетика поведінки нерозривно пов'язана з моральним вихованням. Естетика поведінки немислима там, де не вихована доброта до людей, сердечність, а коли вона вихована, знання норм зовнішньої поведінки, «етикету» допоможуть молоді у будь-якому суспільстві триматися тактовно і дисципліновано.

Краса традицій в колективі, загальний його стиль, естетика рухів і поведінки повинні зливатися і з зовнішньою красою колективу. Макаренко не уявляв собі, щоб колектив, яким діти завжди повинні пишатися, міг бути негарним із зовнішнього боку. Нашої педагогічної обов'язком, а не тільки педагогічної мрією, говорив він, і повинно бути всебічне прикраса дитячого колективу. (6, 263)

Крім того, Макаренко надавав максимальні можливості для розвитку художніх смаків і нахилів вихованців. Оркестр комуни славився в Харкові не тільки якістю виконання, але й своїм художнім репертуаром. Театр, кіно, спорт, широко поставлена ​​клубна робота, читання художньої літератури - все це заповнювало життя вихованців Макаренка, а тому і побут їх були завжди красивими і радісними, а зовнішність - глибоко моральним. (6, 367).

Дата добавления: 2015-05-24