Етнічний склад 2 страница

Із зростанням рівня економічного розвитку країни змінюється роль Китаю на світовому ринку і товарна структура зовнішньої торгівлі. Китай як і раніше залишається найбільшим експортером сировини у світі (вугілля, чорні і кольорові метали, бавовна, шовк та ін.) Однак збільшується частка готової продукції (більше 80% експорту) і скорочується частка сировини і сільськогосподарських товарів.

Товари з позначкою "зроблено в Китаї" нині можна зустріти по всьому світу. Як показує статистика, Китай вже першенствує в світі за обсягом виробництва понад 100 видів продукції. У Китаї випускається більше 50% продаваних у світі фотоапаратів, 30% кондиціонерів, 25% пральних машин і приблизно 20% холодильників. Крім того, згідно митної статистики, Китай вже багато років поспіль є першим експортером текстильних виробів, одягу, взуття, годинників, велосипедів, швейних машин та інших видів трудомісткої продукції. В імпорті Китаю переважає продукція машинобудування (обладнання, верстати, електроніка), транспортних засобів (автомобілі, літаки).

Зростає ввезення промислової сировини, напівфабрикатів. З 1989 року середньорічний приріст імпортної і експортної торгівлі Китаю становить 15%. Збільшення частки іноземного капіталу має великий вплив на зовнішню торгівлю. На частку спільних підприємств припадає близько 30% експорту і понад 40% імпорту Китаю. Найбільшими торговельними партнерами Китаю є Японія, США, ФРН, Гонконг (Сянган), причому останній є важливою реекспортної базою КНР.

Ключовий експортний ринок для Китаю - США, торговельні зв'язки двох країн надзвичайно сильні. У 2010 році обсяг китайського експорту становив 1,5 млрд.дол.США.

Найголовнішими партнерами по експорту були США - 20,03%, Гонконг - 12,03%, Японія - 8,32%, Південна Корея - 4,55%, Німеччина - 4,27%. Обсяг імпорту складав 1,3 млрд.дол.США. Продукція імпортувалась з Японії - 12,27%, Гонконгу - 10,06%, Південної Кореї - 9,04%, США - 7,66%, Тайваню - 6,84%, Німеччини - 5,54%.

За розмірами доходів від туризму (понад 15 млрд. дол) Китай входить у першу десятку країн світу.

2. Загальна характеристика транспортної сітки Канади.

Канада має сучасну транспортну систему. Особливу роль у ній відіграють трансконтинентальні магістральні залізниці і шосе, що перетинають континент від Атлантичного до Тихого океану вздовж кордону з США, тому для країни характерна значна протяжність транспортних шляхів.

Загалом же розвинуті всі види транспорту. Незважаючи на поступове зниження ролі залізничного транспорту, він як і раніше домінує у внутрішніх перевезеннях масових вантажів. Протяжність залізничних доріг Канади - 47 тис. км (5-е місце у світі).

Автомобільний транспорт тримає першість за обсягами пасажирських перевезень на невеликі відстані. Побудовані Аляскинське шосе та шосе "Маккензі" (загалом понад 1 млн.км автошляхів, 6-е місце в світі). Велике значення у внутрішніх вантажоперевезеннях мають водні шляхи, перш за все Великі озера і річка Св. Лаврентія. Здійснюються заходи для для продовження тривалості сезону навігації.

Довжина внутрішніх водних шляхів - 636 км. Власний торговий флот Канади невеликий (184 судна), тому країна широко використовує суда під "зручними прапорами", яких у 1,5 рази більше (223). Найкрупніші морські порти - Монреаль, Ванкувер, Сет-Іль, Кіебек, Галіфакс. В останні десятиліття швидкими темпами розвивався автомобільний, трубопровідний і авіаційний транспорт. Останній займає перше місце за пасажирооборотом у перевезеннях на далекі відстані всередині країни і за її межі.

На території Канади розташовано біля півтори тисячі аеропортів, з них третина мають тверде покриття злітних смуг; головні аеропорти країни - Монреаль, Торонто, Ванкувер. За протяжністю повітряних ліній Канада займає II-е місце в світі після США. Основноюй авіакомпанією країни вважається Air Canada. Довжина магістральних нафтопроводів - 23 тис. км, бензопроводів - 80 тис. км. На півночі використавується снігоходи, моторні сані, вертольоти.

Білет № 21

1. Машинобудівна промисловість світу, особливості розміщення найважливіших галузей.

Машинобудування - цілий комплекс галузей обробної промисловості. Умовно в складі машинобудування світу можна виділити три великі групи, що охоплюють понад 90 % усіх товарів, які випускаються цією галуззю, і є приблизно рівними за вартістю продукції: 1) загальне машинобудування; 2) транспортне машинобудування; 3) електротехніка (включаючи електроніку).

Без машинобудівної продукції існування людства просто неможливе. Машинобудування є головною галуззю промисловості світу. Приблизно 90 % його продукції забезпечують індустріально розвинені країни. Лідерами в цій галузі є США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Росія, Іспанія, Китай, Бразилія. В економічно відсталих країнах частка продукції машинобудування в загальному обсязі обробної промисловості не перевищує 20 %.

Найбільш розгалуженим є загальне машинобудування, що налічує понад 300 різних виробництв. Виробництво цієї досить складної продукції тяжіє в основному до індустріально розвинутих країн і багато у чому визначається наявністю кваліфікованої робочої сили. Наприклад, верстатобудування - приналежність здебільшого "елітних" держав, як-от: Японії, Німеччини, США, Італії, Швейцарії. Особливо виділяється Японія, що масово виробляє висококласну робототехніку, випереджаючи як американських, так і європейських конкурентів.
Аналогічна картина в розміщенні спостерігається у сфері важкого машинобудування, яке виробляє устаткування для окремих галузей індустрії. Таке виробництво найкраще розвинуте насамперед у таких країнах, як США, Японія, Німеччина, Велика Британія.

Відбулися істотні зміни в територіальному розподілі праці між країнами у випуску продукції транспортного машинобудування. Так, колись провідні суднобудівельні держави - Велика Британія, Італія, Нідерланди, США - поступилися лідерством у світовому суднобудуванні Південній Кореї, Японії, Фінляндії, Бразилії. Вагонобудування плавно "переміщається" до середньорозвинутих країн - Індії, Бразилії, Аргентини, Туреччини, Мексики, Ірану, Таїланду, Чилі, Колумбії, а в перші чотири країни - і локомотивобудування. У цих процесах вагому роль відіграла дешевша наймана праця, що використовується у нових країнах.

У сучасних умовах зазнали істотних змін чинники розміщення і автомобільної промисловості. Раніше підприємства автомобільної промисловості явно тяжіли до центрів виробництва металу, гуми, зручних транспортних комунікацій тощо. Завдяки цьому виникли центри, наприклад, у Детройті (США), у Турині (Італія), на острові Хонсю (Японія). Сьогодні спеціалізовані заводи з випуску окремих деталей, вузлів і агрегатів усе частіше виникають там, де є робоча сила і попит.
У виробництві автомобілів тривалий час поперемінно лідирують дві країни - США і Японія. Стабільним обсягом випуску автопродукції відрізняються й деякі інші країни (Франція, Італія, Іспанія, Росія тощо). Утім нині більш правильно говорити не про географію японського, американського або французького автомобілебудування, а про географію економічної діяльності автомобільних ТНК. Адже автобудування давно вже вийшло за рамки державних кордонів. Приблизно половина випущених автомобілів використовується для заміни транспортних засобів, що вибувають з ладу, а половина йде на приріст автопарку. Чверть випуску становлять вантажні автомобілі та автобуси. Щороку у світі випускається 40-45 млн автомобілів.

Найбільш вузьким є "клуб" авіакосмічного машинобудування, де провідні позиції посідають США, Росія, Франція і Велика Британія. На рубежі ХХ-ХХІ ст. очевидне "пожвавлення" проявили також авіакосмічні підприємства Німеччини, Японії та Індії, Китаю. Певні досягнення у галузі аерокосмічної техніки має і Україна. Прості моделі літаків виробляють і в інших країнах.
Розвиток сучасної мікроелектронної промисловості бере свій початок від винайдення транзистора у 1948 р. в американській корпорації "Веll Теlерhоnе laboratories". Транзистор прийшов на зміну вакуумній трубці. На початку 1960-х років з'явилися інтегральні схеми, а на початку 1970-х — мікропроцесори. У цей період у виробництві напівпровідників домінували США. Нині лідирує Японія. У виробництві побутових приладів високі місця посідають Східна і Південно-Східна Азія, а також Бразилія. Розвинена ця галузь і в Європі.

Загалом розміщення світового машинобудування зумовлене багатьма чинниками. У той же час розміщення окремих машинобудівних виробництв слабо підкоряється строгим закономірностям. Так, електроніка не тяжіє ні до джерел сировини чи матеріалів, ні до споживачів. Підприємства цієї галузі нерідко розміщуються "вільно" і все частіше виникають у країнах, що розвиваються, з розрахунку на дешеву працю.

За загальною вартістю продукції машинобудування перше місце міцно посідають США, потім Японія, Німеччина і Китай.

2. Природно-ресурсний потенціал Росії

Природно-ресурсный потенциал — совокупность естественных ресурсов, являющихся основой экономического развития территории. Это очень важная для каждой страны и ее регионов характеристика, отражающая размещение природных ресурсов, обеспеченность ими отдельных отраслей народного хозяйства, их влияние на формирование хозяйственной специализации и пространственной организации территории. Величина природно-ресурсного потенциала представляет собой сумму потенциалов отдельных видов ресурсов. По некоторым данным природные богатства России оцениваются в 3,8 раза выше, чем в США и в 4,5 раза выше, чем в Китае.

Природные ресурсы представляют собой компоненты окружающей среды, используемые в процессе общественного производства для удовлетворения преимущественно материальных потребностей людей.

Природные ресурсы классифицируются:

§ по природному генезису: минеральные или ископаемые и ресурсы биосферы, включающие земельные, водные и биологические ресурсы;

§ по признаку исчерпаемости: исчерпаемые, в том числе возобновляемые (земельные, водные, биологические) и невозобновляемые (минеральные) ресурсы, и неисчерпаемые (солнечная энергия, энергия текучих вод и пр.);

§ по способу использования: ресурсы материального производства (промышленность, сельское хозяйство и т. д.) и ресурсы непроизводственной сферы (в том числе рекреационные).

Природные ресурсы России отличаются значительной величиной (рис. 1) и разнообразием, недостаточной изученностью, неравномерностью размещения по территории страны с наибольшей концентрацией в слабообжитых районах с неблагоприятными природными условиями, истощением запасов в хорошо освоенных районах.

Минеральные ресурсы (полезные ископаемые) — это естественные образования земной коры органического и неорганического происхождения, используемые в сфере материального производства. По направлению использования они делятся на топливно-энергетические (нефть, природный газ, уголь, урановые руды, горючие сланцы, торф), металлорудные (руды черных, цветных, редких, благородных металлов) и неметаллические (химическое, строительное сырье, техническое руды). Минеральные ресурсы относятся к числу невозобновляемых видов природных ресурсов.

Количественная оценка или запасы полезных ископаемых определяются в результате геологических разведок. По степени изученности они подразделяются на категории: А — изученные и разведанные с наибольшей детальностью, В — предварительно разведанные без точного пространственного положения, С1 — разведанные месторождения сложного геологического строения, а также слабо разведанные запасы полезных ископаемых на новых площадях и С2 — перспективные запасы. Кроме того, выделяются прогнозные запасы для оценки новых месторождений, бассейнов и перспективных территорий. Разведанные и прогнозные запасы объединяются в общие геологические запасы.

Загальний потенціал Росії составляєтся близько 80 млрд м3

Білет № 22

1. Австралія. Особливості розвитку і місце в світовій економіці.

90-е годы были для Австралии временем быстрого экономического развития.По темпам роста она занимала 5-е место среди стран ОЭСР, опережая США,Канаду и большинство стран Европейского союза. По размерам ВВП (в 2000 г.450 млрд. долл.) Австралия стоит на 14-м месте в мире.[1] Страна имеет современную структуру экономики с многоотраслевойобрабатывающей промышленностью и развитой сферой услуг. Сельскому хозяйствупринадлежит важное место, но оно дает лишь 3% ВВП, на обрабатывающуюпромышленность приходится около 12% и на сферу услуг – 64% (20% –строительство, добывающая и электроэнергетическая промышленность). Такимобразом, доля услуг в австралийской экономике близка к американской.Примечательно, что на разработку информационных технологий и средств связиприходится 7% ВВП – больше, чем на сельское хозяйство и добывающуюпромышленность, вместе взятые.

Австралия является индустриально-аграрной страной с высоким уровнем развития рыночной экономики, сопоставимым с ведущими западноевропейскими странами. Она имеет современную структуру экономики с многоотраслевой обрабатывающей промышленностью и развитой сферой услуг.

В промышленности Австралии занято около 21 % экономически активного населения, это ведущий сектор экономики.

Добывающая промышленность дает более трети всей промышленной продукции страны и определяет ее главную специализацию в МРТ. Страна занимает б-е место по добыче угля, но по экспорту его она стоит на первом месте в мире. Около 30% морских перевозок угля приходится на Австралию. Половина экспорта угля направляется в Японию, остальная часть в страны АТР и ЕС, в основном, в Нидерланды и Великобританию.

Примечательно то, что Австралия является мировым лидером по объему идентифицированных, но не разрабатываемых природных ресурсов различных видов минерального сырья. За последние 30 лет в Австралии обнаружены существенные запасы нефти и газа. Открыты месторождения Муни и Олтон (на юго-востоке штата Квинсленд), на острове Барроу (штат Западная Австралия), месторождения на континентальном шельфе в бассейне Купер и проливе Басса (Кингфиш и др.), а также на северо-западном шельфе. Добыча нефти достигает 30 млн. т.

По добыче бокситов (более 40 млн т, что составляет почти 40% мировой добычи) Австралия превосходит все страны мира. Доля в мировом производстве глинозема составляет 37% (11 млн. т). Большая часть сырья продается за границу. Основная добыча сконцентрирована в Квинсленде, Западной Австралии и Северной территории.

Австралия занимает второе место по экспорту железной руды (95 млн. т). Большинство рудников, многие из которых признаны одними из самых крупных в мире, сосредоточены в Западной Австралии. По добыче никеля Австралия — третья в мире. Практически вся добыча идет за границу. Австралия также добывает и экспортирует медь и золото. По добыче последнего, страна вышла на третье место в мире. Золото является третьей по доходу статьей австралийского экспорта.

На Австралию приходится 1/3 урановых запасов в мире. Добыча урана и его экспорт разрешены только из шахт «Рэнджер» и «Набарлек» в Северной территории и из шахты «Олимпик-Дэм» в Южной Австралии. Добыча в «Набарлеке» подошла к концу. «Рэнджер» дает около 3 тыс. т руды каждый год, но может удвоить свою продукцию. «Олимпик-Дэм» производит комбинированную добычу меди, урана и золота. Добыча урана на шахте составляет около 1,5 тыс. т.

Обрабатывающая промышленность – самая крупная отрасль хозяйства (12,5 % ВВП). Ведущее место (21%) в ее структуре занимает производство машин и оборудования, однако это значительно ниже уровня развитых стран.

Основой топливно-энергетической базы Австралии является каменный и бурый уголь. Активно используются ресурсы гидроэнергии, хотя они ограничены. Общее производство электроэнергии - 167,1 млрд. кВт./ч. За производством ее на душу населения страна занимает одно из первых мест в мире.

Обращает на себя внимание неожиданно высокая доля издательско-полиграфической промышленности. В стране и за ее предела действует мощная австралийская ТНК, пятая по размеру продаж в этой отрасли мире, — «Ньюс Корпорейшн», которая снабжает весь англоязычный мир дешевыми изданиями бестселлеров.

Сельскому хозяйству традиционно принадлежит важное место в австралийской экономике. Около 55% стоимости сельскохозяйственной продукции дает животноводство, в котором наибольший удельный вес имеет овцеводство.

Австралия занимает первое место в мире по производству шерсти (1/3 мирового производства) и является важным поставщиком на мировой рынок зерновых, молочных продуктов, мяса, сахара и фруктов.

Овцеводческие пастбища занимают почти половину материка. Поголовье овец — 130 млн. Почти 3/4 из них — мериносы. Их шерсть отличается высоким качеством. Около 90% австралийской шерсти экспортируется, большая часть — в сыром виде. Австралия поставляет на мировой рынок около 50% всей мировой продукции немытой шерсти.

Вторую статью экспорта составляют мясо и живые овцы. Крупного рогатого скота — более 25 млн. голов. За мясом следуют пшеница, ячмень, рис, семена масличных культур, сахар, фрукты и вина. В 80-х годах Австралия резко увеличила производство и экспорт вин. Главный импортер австралийского вина — Швеция. В 90-х годах с мирового рынка вина Австралию потеснила ЮАР, с которой были сняты экономические санкции.

Таким образом, можно сделать вывод, что на сегодняшний день Австралия остается одним из мировых лидеров в области экспорта сельскохозяйственной продукции, минерального сырья и продукции горнодобывающей промышленности. Очевидно, что сравнительные преимущества страны лежат именно в этих сферах.

2. Економіко-географічне положення, природні умови і ресурси Великобританії

Велика Британія розташована на північному заході Європи на острові Великобританія та північно-східній частині острова Ірландія, а також великій кількості дрібніших островів та їх архіпелагів (Нормандські острови, Оркнейські острови, Шетландскі острови).

Всього нараховується понад 5 тис. островів. Омиваєтся Атлантичним океаном і його морями: Північним на сході, Ірландським - між Великобританією та Ірландією. Довжина берегової лінії - 12429 км. Від континенту відокремлюється протокою Ла-Манш (Па-де-Кале). Сусідом Великої Британії є Ірландія (360 км кордону), Франція, Бельгія, Нідерланди, Норвегія тощо - розташовані найближче у материковій Європі. Загальна площа країни - 244,820 тис.км², з них внутрішні води — 3,230 тис.км.кв. Протяжність острова Великобританія з півночі на південь становить 966 км, а найбільша його ширина – 488 км.

Британія володіє наступними заморськими територіями: Ангілья, Бермуди, Британська антарктична територія, Британська територія в Індійському океані, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Фолклендські острови, Гібралтар, Монтсеррат, острів Піткерн, острів Святої Єлени (включає острів Вознесіння та Трістан-да-Кунья), острови Теркс і Кайкос. Крім того, вона очолює Британську Співдружність Націй – політичне й економічне утворення, що складається з 49 незалежних держав і колоніально залежних країн.

Острівне положення країни зумовило її ізольованість від решти Європи, що не могло не проявитись у особливостях історичного розвитку країни. Мешканці Великої Британії зберегли особливий, властивий лише їм консерватизм. Саме тут та в Ірландії змогли вижити нащадки стародавніх кельтів та збереглись їх мови. Територій країни, за невеликим виняткоми, не торкнулись війни, що точились у Європі, і практично із 11 століття нога іноземного завойовника не ступала на територію Великобританії.

Оточення Світового океану (жодна точка Британії не віддалена від моря далі, ніж на 160 км) та відкритість до просторів Атлантики перетворила Велику Британію у 18-у столітті у найпотужнішу морську державу, а над Британською Імперією, за справедливим виразом сучасників, "ніколи не заходило сонце".

В ході складної геологічної історії островів в їх надрах сформувались різноманітні корисні копалини. Там знайдено майже всі відомі мінерали, крім діамантів. Надра Великобританії багаті на кам'яне вугілля (в Пеннінах та передгір’ях південного Уельсу, промислові запаси якого становлять 45 млрд тон), каолін, флюорит, є родовища залізних руд (до 60 % залізної руди зосереджено в Східному Мідленді, всього запаси становлять 4 млрд. тон), свинцево-цинкових та олов'яних руд (Корнуолл), кам'яної і калійної солей (в Чеширі та Даремі), целестину, вогнетривких глин, нерудних будматеріалів, горючих сланців і невеликих родовища руд міді, свинцю, цинку, бариту і вітериту. На шельфі Північного моря видобувають нафту і природний газ (запаси нафти близько 1,8 млрд тонн і газу близько 71,1 млрд м³).

Білет № 23

1. Характеристика промисловості Франції.

Франція - економічно високорозвинена країна. Широкий розвиток отримали такі прогресивні галузі промисловості, як нафтопереробна, хімічна, машинобудівна, електротехнічна та електронна, виробництво будівельних матеріалів.

Ряд галузей завоювали міжнародне визнання: ядерна енергетика, інформатика, ракетобудування.

Головними промисловими районами Франції традиційно були Париж, Північ і Схід. Роль Парижа залишається так само високою, в структурі його промисловості основну роль відіграють нові наукоємні галузі. Північ і Схід з їх вугільно-металургійною і текстильною спеціалізацією, які колись процвітали, зараз стали депресивними районами. Значення їх різко зменшилось. Одночасно швидко зростає роль південних і західних районів.

Найважливішою особливістю господарства Франції є дефіцит власних енергоресурсів та їх значний імпорт. Видобуток вугілля в країні становить менше 10 млн. т (у 50-ті роки понад 60 млн. т), нафти — З млн. т і природного газу — 5 млрд. м. куб. на рік. Франція належить до найбільших імпортерів енергоресурсів, особливо нафти. Імпортуються також природний газ і вугілля. Імпорт нафти (до 90 млн т на рік, переважно з Алжиру і країн Перської затоки) здійснюється морським шляхом. Головними пунктами приймання нафти та її переробки є Гавр і Марсель. Трубопроводами Гавр зв'язаний з Парижем, Марсель — з Німеччиною через Ліон і Страсбург. Природний газ надходить з Нідерландів, Росії та з Алжиру.

З дефіцитом мінерального палива пов'язана велика увага до розвитку гідро- і атомної енергетики. Навіть перед другою світовою війною частка ГЕС і ТЕС у виробництві електроенергії була однаковою. Понад 2/3 потужностей ГЕС зосереджено в Альпах (річки Рона, Ізер, Дюранс), решта — на заході Центрального масиву і в Піренеях. Франція сама виробляє ядерне паливо. За потужністю АЕС (60 млн кВт) вона поступається лише США. На атомну енергетику припадає 50 % виробленої електроенергії. Місцями розташування АЕС стали долини Рони і Луари та узбережжя Ла-Маншу. Наукові інститути атомної енергії існують У конурбації Парижа і в Ґреноблі.

Франція є провідним експортером атомної технології і технології зберігання радіоактивних відходів. Першу в світі припливну електростанцію (ПЕС) збудовано в Бретані у гирлі річки Ране на березі Ла-Маншу, де висота припливів досягає 13 м. Річне виробництво електроенергії становить 450 млрд кВт год; частину її Франція передає своїм східним сусідам.

Чорна металургія Франції перебуває у стані депресії, потужності металургійних заводів використовуються на 60%. Найбільший у Західній Європі Лотаринзький залізорудний басейн нині став економічно невигідним як через умови залягання руди, так і через її якість і технологію збагачення. Чорна металургія орієнтується на імпортну сировину та паливо.

Нові металургійні підприємства зосереджені в морських портах (Дюнкерк, Фос), старі - у Лотарингії, а також у районах виробництва дешевої гідроенергії. Провідним французьким продуцентом і експортером у цій галузі продовжує залишатися державна сталеливарна компанія "Юзінор - Сасілор ". На підприємствах компанії виробляється 29, 1% її виробництва в країні. У середині 90 - х років "Юзінор - Сасілор) забезпечувала більше 98% національного експорту в цiй галузі.

Кольорова металургія - важлива галузь економіки країни. Особливо розвинуті алюмінієва та свинцево-цинкова галузі: видобуток бокситу складає 1,3 млн. т, що дає змогу виплавляти понад 300 тис. т сирого алюмінію, свинцю виробляють також біля 300 тис.т, що виводить Францію на 5-е місце в світі. Найбільш розвинена галузь у департаментах Вар і Еро. Лідером французької кольорової металургії є державна компанія "Пешіне", на частку якої припадає 93,2% усього виробленого в країні алюмінію (загальний щорічний обсяг виробництва алюмінію компанією біля - 600 тис. т). та біля 75% експортних продажів галузі).

Машинобудування є провідною галуззю промисловості Франції як стосовно питомої ваги зайнятих (38%), так і за обсягами валової продукції. Загалом підприємства машинобудування розміщені у районі Великого Парижа, Півночі Франції та Ліоні. Домінуючою галуззю машинобудування є його транспортна підгалузь, а особливо автомобільна промисловість. Автомобільна промисловість у Франції відрізняється дуже високим ступенем монополізації.

На найбільші автомобільні компанії "Рено" та "Пежо" припадає більше 90% продажів і майже 100% експорту в галузі. Лідируюче становище на французькому ринку автомобілів займає державна автомобільна компанія "Рено", націоналізована в 1946 році, на частку якої припадає майже половина вироблених у Франції автомобілів і приблизно така ж частка вартості французького автоекспорту. Приватна автомобільна компанія "Пежо" практично не поступається державної "Рено". Підприємства автобудування розміщені в Парижі, Ліоні, Рені, Дуе та Сошо-Монбельярі. Авіаракетна промисловість вирізняє Францію з-поміж країн Європи та світу, Знаходиться у державній власності.

Підприємства галузі розміщені в Парижі, Тулузі, Бурже, Бордо, Байонні та Маріньяні. Франція була третьою країною світу, яка запустила власний супутник Землі. Вона має широку космічну програму і космодром Кру в Ґвіані. Суднобудування Франції наразі перебуває у стані стагнації, підприємства розміщені в Нанті, Дюнкерку (цивільне суднобудування), Тулоні, Бресті, Шербурзі (військове суднобудування). Франція випускає новітні моделі тепло- та електровозів. Важливою галуззю виступає також електронне маштинобудування, випуск побутових електроприладів.Найбільшим продуцентом і експортером електроніки і електротехніки у Франції є "Компані женераль д'електрісіте" (з 1981 по 1986 р. - державна компанія, в 1987 році - реприватизована). Більше половини продукції компанії йде на експорт, на її підприємствах зайнято близько 55% працюючих в електротехнічній галузі. На французьких заводах виготовляють також обладнання для хімічної промисловості, сільськогосподарські машини, офісну техніку, засоби зв'язку, найсучасніше озброєння. Країна є піонером волоконної оптики.

У хімічній промисловості діє значне кількість великих підприємств, що пов'язано з необхідністю значних капіталовкладень для досягнення конкурентоспроможності виробництва. Найбільшою в галузі є державна хімічна компанія "Рон - Пуленк", націоналізована 1981 року, стабільно входить у 20-ку найбільших промислових компаній країни. Серед парфумерно - косметичних фірм, яких на французькому ринку діє близько 300, абсолютним лідером є компанія "Л'Ореаль", що входить за розміром консолідованих продажів до числа 10 найбільших хімічних компаній країни.

Серед інших великих хімічних компаній - "Елф-Акутен", "Сен-Гобен-Понт-а-Мусон". Окрім вже згаданої парфумерно-косметичної продукції, хімічна промисловість Франції випускає мінеральні добрива, синтетичний каучук, шини, пластмаси, синтетичні волокна, засоби побутової хімії, медикаменти. Підприємства орієнтуються переважно на поклади хімічної сировини (Ельзас, Лотарингія), однак для електрохімічної галузі важливими є джерела виробництва дешевої електроенергії, а основна хімія тяжіє до центрів нафтопереробки. Великим вузлами та центрами хімічної промисловості Франції є Париж, Ліон, Страсбург, Монлюсон, Клермон-Ферран, Марсель та в цілому північний схід країни. Як експортер хімічної продукції Франція посідає 3-є місце в світі.

Легка промисловість здавна займала значне місце у структурі французької економіки, яка наразі, проте, перебуває у стані занепаду та розвивається на імпортованій сировині. Підприємства текстильної промисловості розміщені в трьох основних районах: Північ Франції (вовняна, лляна, бавовнопрядильна, джутова галузі), Вогези та Ельзас (бавовняна промисловість), Ліон (виробництво синтетичних волокон і тканин). Центрами трикотажної промисловості є Париж, Труа, Рубе. Париж історично вважається центром високої моди (статус "світового законодавця мод"). У галузі зайнято понад 300 тис.осіб.

Франція значною мірою забезпечує внутрішній ринок деревини за рахунок власного лісопиляння хвойних порід, які промислово вирощуються. Значним є виробництво паперу і картону (7 млн т на рік).

Харчова промисловість Франції налічує близько 4 тис. підприємств, з них 3,5% припадає на долю великих, а 14,6% - середніх підприємств, які розміщуються переважно у невеликих містах та сільській місцевості. Велику роль у цій галузі відіграють виробничі кооперативи. Найбільшою харчосмакової компанією є БСН, яка за величиною продажів входить у 20-ку провідних промислових компаній Франції. Виробляється понад 70 млн.т м'яса, 5 млн.т цукру, 500 тис.т масла, 5,5 млн.т вина тощо.

2. Промисловість США. Основні міжгалузеві системи промисловості.

Промисловість США - найпотужніша і багатопрофільна у світі. Країна є одним зі світових лідерів за виробництвом більшості видів промислової продукції: палива, електроенергії, металів, машин та обладнання, хімічних волокон, продуктів харчування. У структурі промисловості поступово скорочується питома вага видобувних галузей. Основні причини цього - імпорт більш дешевої сировини та продуктів його переробки з інших країн, а також жорсткість екологічних вимог до виробництва. Промисловість США займає особливе місце в міжнародному поділі праці. Різноманіття галузей промисловості, забезпеченість різноманітною сировиною і кваліфікованими кадрами, високорозвинена науково-дослідна база дозволили американській промисловості забезпечити масове виробництво різноманітної серійної продукції та випуск унікальних приладів і обладнання як для внутрішнього, так і для світового ринку.

Дата добавления: 2015-05-24