Алюміній гідроксид

Біла тверда речовина, практично нерозчинна у воді.
Добування. Дія розчинів лугів на солі алюмінію:

Хімічні властивості. Типовий амфотерний гідроксид (див. таблицю).
Хімічні властивості алюміній гідроксиду

Реагент	Рівняння реакції	Продукти реакції	Умови перебігу реакції
Хлоридна кислота		Алюміній хлорид і вода	Нагрівання
Твердий натрій гідроксид		Натрій метаалюмінат	Нагрівання, сплавлення
Розчин натрій гідроксиду		Натрій тетрагідроксоалюмінат	Звичайні умови



Ферум – металічний елемент побічної підгрупи VІІІ групи 4 періоду періодичної системи хімічних елементів. Він є представником d -елементів. На зовнішньому енергетичному рівні атома Феруму знаходиться два s -електрони, а на передзовнішньому енергетичному рівні відбувається заповнення d -підрівня. У своїх сполуках Ферум здатен проявляти ступені окиснення +2 та +3.

Масова частка Феруму в земній корі становить 5 %. Він займає четверте місце по розповсюдженості в природі. Найважливішими залізними рудами є: магнетит Fе₃О₄, гематит Fe₂О₃, лімоніт — Fe₂O₃ · n H₂O, сидерит FеСО₃, пірит FеS₂.

Ферум є біологічно важливим елементом. Він міститься в організмах усіх тварин і в рослинах. Ферум входить до складу цитоплазми рослин, бере участь у процесі фотосинтезу. В організмі дорослої людини міститься десь 4 г Феруму. Він накопичується здебільшого в печінці, кістковому мозку, селезінці. Але основна частина Феруму входить до складу гемоглобіну – червоного пігменту крові, який виконує функцію переносу кисню від легень до тканин, а в зворотному напрямку — вуглекислого газу. Нестача Феруму призводить до небезпечної хвороби — недокрів’я. Тому обов’язково треба вживати харчові продукти, багаті на Ферум: петрушку, печінку, телятину, гречку, курагу тощо.

Дата добавления: 2015-05-24