Система освіти і виховання у Спарті

Перші декрети Радянського уряду про освіту. Традиції, новації, ідеологія. 1-а Всеукраїнська нарада з питань освіти.

На більшій частині території України з 1920 р. запанувала радянська влада. Надійним засобом впровадження домінуючої ідеології пролетаріату до свідомості широких мас керівники компартії і держави цілком слушно вважали систему освіти, яку треба було докорінно переробити, поставити на службу своїм цілям. Саме на це спрямовувалась державна освітня політика. Проте в Україні на початку 20-х років склалася своєрідна ситуація. З одного боку, спостерігався зліт національної самосвідомості, з іншого — українські більшовики ще прагнули автономії, бажали самі керувати процесом творення нової держави. До цього додалася надзвичайно тяжка економічна ситуація, що склалася в результаті першої світової та громадянської воєн. Все це мали врахувати керівники українського Наркомосу, розробляючи модель освітньої системи. Тому, на відміну від РРФСР, де основною ланкою освітньої системи була визнана єдина трудова школа, в Україні, починаючи з 1920 p., створюється більш складна система освіти. 1920 року Наркомос України видає "Декларацію про соціальне виховання дітей", в якій, на підставі твердження про розпад сім і в соціалістичній державі, робиться висновок про необхідність перенесення "центру ваги" в справі шкільництва з єдиної трудової школи на дитячий будинок. Тодішній нарком освіти Г.Гринько так роз'яснював сутність соціального виховання: "соціальне виховання в розвинутому вигляді є всезагальна організація дитинства, створення колективного життя всього дитячого населення. Це - не вихідна точка, а кінцева мета розвитку соцвиху. Вона передбачає повне усунення розпорошеності дітей між індивідуалістичними сім'ями, що неможливе без організації соціалістичного господарства та зміни всього устрою життя".

Спарта – головне місто Лаконії, що була одним з найвпливовіших полісів Стародавньої Греції. Поліс був рабовласницьким, і система громадського виховання обслуговувала лише дітей рабовласників. Виховання здійснювала держава, воно мало на меті підготовку з дітей-спартанців воїнів, стійких і загартованих, майбутніх рабовласників, сповнених презирства і немилосердності до рабів. З 7 років хлопчики, які жили до цього часу вдома, поміщувались в агеллами – державні виховні заклади, де виховувались до 18 років під керівництвом педонома. Особлива увага зверталась на фізичне виховання підлітків (їх гартували, привчали виносити холод, голод і спеку), багато уваги приділялось військово-гімнастичним вправам. До фізичного виховання приєднувалась музика, співи і релігійні танці, що мали бойовий, войовничий характер. Щодо читання та письма, то діти навчались лише найнеобхіднішому. Юнаки 18-20 років переводилися в групу ефебів і несли військову службу. Велика увага була приділена фізичному і військовому вихованню дівчат. Коли чоловіки залишали місто, йдучи на війну, озброєні жінки несли варту і тримали в покорі рабів. Дітей привчали до чіткості та короткості висловів – «лаконічне мовлення».

Дата добавления: 2015-05-24