Передмова. Розділ 18 розвиток соціології в Україні на сучасному етапі 191 - 195

РОЗДІЛ 18 Розвиток соціології в Україні на сучасному етапі 191 - 195

РОЗДІЛ 17 Витоки соціально-політичних вчень в Україні 181 - 190

Теорія соціальної мобільності 169 - 180

РОЗДІЛ 16 Інтегральна соціологія Пітірима Сорокіна.

Структурний функціоналізм 157 - 168

РОЗДІЛ 15 Соціальна система Толкота Парсонса.

РОЗДІЛ 14 Теорія “соціальної дії” Макса Вебера 144 - 156

РОЗДІЛ 13 Формальна соціологія Георга Зіммеля 131 - 143

РОЗДІЛ 12 Соціологічна система Вільфредо Федеріко Парето 115 - 130

РОЗДІЛ 11 Соціологічна концепція Фердинанда Тьонніса 107 - 114

РОЗДІЛ 10 Соціологія Еміля Дюркгейма 96 - 106

РОЗДІЛ 9 Соціологічна думка в Росії 85 - 95

РОЗДІЛ 8 Психологічна соціологія кінця ХІХ – початку ХХ ст. 74 - 84

РОЗДІЛ 7 Соціологія марксизму 64 - 73

РОЗДІЛ 6 Соціологія Герберта Спенсера 55 - 63

Науки соціології 43 - 54

РОЗДІЛ 5 Класична соціологічна спадщина. О.Конт як засновник

РОЗДІЛ 4 Суспільствознавство ХVІІ – початку ХІХ ст. 31 - 42

РОЗДІЛ 3 Протосоціологія 2 - 30

РОЗДІЛ 2 Історія становлення соціологічних вчень 14 - 21

РОЗДІЛ 1 Соціологія як наука 6 - 13

ПЕРЕДМОВА 4 - 5

КУРС ЛЕКЦІЙ З ІСТОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ, - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. – 195 с.

А.О.Ярошенко

КИЇВ - 2005

КУРС ЛЕКЦІЙ З ІСТОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ

ЯРОШЕНКО А.О.

Рекомендовано до друку Вченою радою

Національного педагогічного університету

імені М.П.Драгоманова

(Протокол № від грудня 2005 р.)

Рецензенти:

,

доктор філософських наук

,

доктор філософських наук

В підручнику розглядаються головні принципи історії соціології; аналізуються ключові ідеї, із яких сформувалась соціологія і завдяки яким передісторія цієї дисципліни перетворилась в її історію; подані інтелектуальні портрети деяких класиків соціологічної думки (О.Конта, Г.Спенсера, Е.Дюркгейма, К.Маркса, М.Вебера, Т Парсонса, П.Сорокіна і т.д.).

Видання відповідає загальній програмі курсу історії соціології та адресовано викладачам, студентам і аспірантам вищих навчальних закладів, рівно як і широкому колу читачів.

ЗМІСТ

Серед багаточисельних суспільствознавчих дисциплін соціологія – одна із самих молодих областей знання. Вона сформувалась як наука до середини XIX ст. І в самому цьому факті проявила себе вища раціональність історичного процесу, яка досягла стадії наукового самопізнання і саморегулювання. Серед інших суспільствознавчих наук – історії, філософії, права, політекономії – саме соціологія поставила перед собою за мету синтезувати знання про реальні процеси, що розкриваються в суспільстві, причому ці знання призначались для активного впливу на всі сторони життя суспільства.

Історичний досвід людства досяг того рівня, на якому стало можливим і, більш того, необхідним осмислення процесів, що відбуваються в суспільстві, але не в,,абстракції’’, не метафізично, а з використанням раціональних методів, що грунтуються як на експерементальній методології природних наук, так і на знаннях, що напрацьовані в контексті розвитку наук про культуру, звернених до проблем реальних людей.

В історичному плані можна сказати, що наступні соціологічні теорії далеко не завжди відміняють в своєму розвитку попередні, але попередньо набуті знання соціальної реальності, особливо в його видатних проявах, зберігаються як діюче та присутнє в сучасних теоретичних дослідженнях. Відбувається своєрідний процес накопичення потенціалу соціального знання. Це зайвий раз підкреслює значимість історії соціології не тільки як історії розвитку думки, але і як розвитку теорії аж до її сучасних досягнень. Ні один сучасний творець соціологічних теорій не може творити поза контекстом вчень О.Конта, Г.Спенсера, К.Маркса, Е.Дюркгейма, Г.Зіммеля, М.Вебера та ін. Прицьому мова йде не про,,ілюстративне’’ цитування класичних джерел, а про пряме співвідношення сучасних ідей в соціології з ідеями перечислених соціальних мислителів. В цьому смислі соціологи-класики XIX - початку XX ст. стають нашими сучасниками, в чому немає ніякого перебільшення.

Кожен соціолог, який претендує в наші дні на високий професіоналізм в своїй області діяльності, зобов’язаний володіти не просто історико-соціологічною ерудицією, але і глибоко особистісним, осмисленим відношенням до історичного шляху розвитку своєї дисципліни, вільно орієнтуватися в різних напрямках соціологічної думки, біографіях класиків соціології та їх творах. Все це в свою чергу навчає нас культурі соціологічного мислення, принципам формування соціологічного знання та уміння використовувати все це на користь суспільства.

Дата добавления: 2015-05-24