КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Театральної педагогіки
ВЧИТЕЛЯ ЯК СИНТЕЗ ЕЛЕМЕНТІВ РОЗДІЛ 4 ПЛАН семінарського заняття з теми "Формування виконавського вміння в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя" 1. Поміркуйте про елементи сценічної творчості, придатні для педагогічної праці вчителя. 2. Кінесіка та проксеміка. 3. Вкажіть на головні групи відчуттів. 4. Принцип засвоєння і тренування елементів уваги. 5. Що таке психологічна готовність до творчого акту та з яких компонентів вона складається? 6. Що таке м'язове напруження та як з ним боротися? 7. Вправи для формування психофізичної свободи вчителя. 8. Свідоме та підсвідоме на сцені та на уроці. 9. Що таке "уява" та "фантазія"? 10. Дія і взаємодія на сцені та на уроці. 11. Логіка (схема) педагогічної дії, взаємодії та впливу. 12. Етапи процесу спілкування на сцені та на уроці. 13. Рекомендації майбутньому вчителю для професійного спілкування з учнями. МОВНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО Слово є першоджерелом педагогічних завдань і водночас — вершиною вчительської творчості. Отже, головною метою цього розділу буде практична робота над текстом (навчальним матеріалом), і всі елементи повинні "працювати" на цю мету. Вище ми говорили про те, що головною функцією практичної педагогіки є професійне спілкування, тут же відзначимо, що мовлення вчителя уявляється нам не тільки процесом спілкування, але й репрезентацією дійсності у свідомості учня за допомоги мови. Наші спостереження за уроками вчителів-початківців та досвідчених учителів показують, що будь-яке дослідження учнів у психолого-педагогічному процесі осягнення чогось нового — знань, умінь, навичок тощо — демонструє різноманітність репрезентацій дійсності. Під репрезентацією ми розуміємо передусім так званий дар оповідача. На жаль, нам випадало спостерігати уроки, на яких мовлення вчителя залишало бажати багато кращого. Це мовлення було орфоепічно неграмотне, інтонаційно монотонне, художньо неспроможне. Вчитель казав одне, а учні розуміли зовсім інше, в першу чергу через зазначені недоліки. Були й інші уроки у наших спостереженнях, де художня роль учителя репрезентувала дійсність через образ, тобто однозначно не виражаючи своє судження про дійсність, не поринаючи в авторитаризм, а зображаючи дійсність за допомоги засобів мови, 163 _______________________________ РОЗДІЛ 4 ______________________________ як це здійснюється в живопису за допомоги барв, а у музиці — за допомоги звуків. Усе сказане вище зовсім не говорить про те, що ми виключаємо інші функції мовлення. Зазначені елементи більш за все "впадають" в очі. Для підтвердження цього звернімося до висловлювання знаного вітчизняного вченого М.І.Жинкіна, котрий ще 1966 року відзначав, що "великі резерви розвитку мовлення дитини залишаються в школі не використаними". Ця думка знаного психолога не втратила, на жаль, своєї актуальності й сьогодні. Стан мовлення не тільки школярів, але й самих учителів продовжує викликати тривогу. Якщо залишити осторонь помилки в царині елементарної культури усного мовлення, його лексичну вбогість, то наступним моментом, який викликає стурбованість, є недоліки в царині інтонації (аритмія, багатонаголосність, характерна для вчителя "інтонація перелічування", відсутність логічно розвиненої висловлюваної думки, емоційна сухість, погана мовленнєва техніка, незадовільна технологія та ін.). Серйозні недоліки в мовній підготовці вчителя особливо небезпечні, позаяк вони можуть позначитися не тільки на мовленні, як зазначає М.І.Жинкін, але й на мисленні вихованців. Практично ж, на жаль, професійна мовна підготовка майбутнього вчителя зводиться до невеликого курсу "Виразне читання", який багато в чому застарів і є, як ми вважаємо, мало професійним, передусім тому, що в ньому недостатньо враховується досвід сучасної театральної педагогіки. З іншого боку — катастрофічно недостатня кількість годин, відведених на цей предмет, не дозволяє навіть прослухати всіх студентів. Звичайна кількість годин — близько ЗО. В групі у середньому ЗО студентів, отже, педагогові виділяють 45 хвилин для освоєння дикції, орфоепії, дихання, практичної роботи над текстом тощо. Слід відверто сказати, що групова робота з цієї дисципліни має майже нульовий результат. Крім цього, необхідно відзначити, що курс "Виразне читання" викладають на філологічному, педагогічному та дефектологічному факультетах, які не охоплюють навіть половини студентів звичайного педагогічного інституту. Створюється враження, що майбутні вчителі історії, хімії, математики, праці та інші розмовляти у практичній діяльності не будуть. Тільки через ці причини, не кажучи про решту не менш істотних, можна зробити висновок, що цей курс за існуючого стану речей не здатний сформувати ___________ МОВНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ... ___________ професійне мовлення вчителя, яке має стати не просто педагогічним інструментом, але й зразком, еталоном у розвитку мовлення школярів. Цілком закономірно, що у темі "Мовна підготовка вчителя" нас цікавлять шляхи, засоби й способи розвитку вмінь, за допомоги яких учитель може формувати й удосконалювати усне мовлення тих, хто навчається, яке знаходить відображення у логічній структурі, інтонаційній виразності, дикційній чіткості, образно-репрезентативній природі. Ці завдання розвитку мовлення тих, хто навчається (студентів), вимагають, з нашого погляду, крім традиційних методів праці, залучення театральної педагогіки, використання головних елементів системи К.С.Станіславського. У зазначеній театральній педагогіці існує апробована методика навчання основам професійного мовлення (постановка голосу), яка може бути застосована й під час навчання майбутнього вчителя, її побудова наведена на рисунку 8. Розподіл мовної діяльності на три складники — техніку, культуру та технологію — є умовним, здійсненим лише для навчальних цілей. У практичній мовній діяльності ці складники виступають разом (одночасно) й не існують один без одного. Наприклад, що означає добрий тембр без сили звука, або образність мовлення без інтонації? Ці приклади можна продовжувати, згадуючи й інші елементи мовної діяльності. Тому саме система К.С.Станіславського має стати першоосновою для вдосконалення мовної підготовки вчителя, позаяк вона спирається на пізнання й осягнення об'єктивних законів природи, а отже й творчості. Серед злементів системи К.С.Станіславського, необхідних для підготовки майбутнього вчителя, розглянемо логіку вимовляння. Тут нам, крім зазначених на рисунку 8 елементів, які на час безпосередньої роботи над мовленням мають бути переважно засвоєні студентами, допоможе вивчення понять "надзавдання" та "наскрізна дія", які дозволяють будувати живе міркування в єдиному прагненні до поставленої мети. Згідно з енциклопедичним визначенням, надзавдання — це "головна ідейна мета, завдання, задля якого створюються п'єса, акторський образ, вистава"1. Наскрізна дія — це "головна лінія драматургічного роз- Театральная энциклопедия. — М., 1965. — Т.4. — С.876. РОЗДІЛ 4
Рис. 8. Структура навчання основам професійного мовлення. _________ МОВНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ... ________ витку п'єси, зумовлена ідеєю п'єси, творчим задумом драматурга. Правильне розуміння [наскрізної дії] допомагає режисерові та акторам досягнути послідовного, цілеспрямованого розкриття ідейного змісту ролі та п'єси загалом"1. Саме вмінь побудови логічно послідовного мовлення, виокремлення головного та другорядного, дійовості ("логічної перспективи") бракує сучасному студентові педагогічного вузу. Другим засадовим елементом учення К.С.Станіславського, який є цілком застосовним при вдосконаленні мовної підготовки майбутнього вчителя, є розвиток інтонаційно-мелодійної виразності усного мовлення. Поняття "підтексту", магічного "немовби", введені К.С.Станіславським, як і зазначені вище поняття, можуть розбудити творчу природу студентів, але не навчати "інтонації", проти чого рішуче виступав і М.І.Жинкін. Головним завданням тут є формування свого ставлення до предмета міркувань, з'ясування головної проблеми: "Навіщо я це кажу?". Вивчення закономірностей інтонаційно-мелодійної будови мовлення, виявлення інтонаційної природи розділових знаків, навичка побудови "художньої перспективи мовлення", під якою К.С.Станіславський розумів уміння створювати звукові плани, перспективу, які урухомлюють та оживлюють фразу, — все це елементи театральної педагогіки, крім зазначених на початку, які сприяють формуванню й удосконаленню мовної діяльності майбутнього вчителя. Поряд з цим голос педагога є також носієм повідомлення, яке міститься в інтонації, що включає в себе такі поняття, як наголошування й темпоритм. Від самого початку педагогічної дії, ще не пояснюючи тим, хто навчається, смислу виголошуваного тексту, інтонація вказує на позицію промовця, яка, у свою чергу, включає в себе такі поняття, як психологічна, моральна й мо-ральнісна точка зору щодо того чи того питання, спосіб його розгляду. Крім того, це метод інтерпретування або критики тексту (навчального матеріалу), а також свого бачення щодо навчального матеріалу. Інтонація як ніщо інше виражає ставлення промовця до змісту висловлювань, яке виражається в модальності висловлювань, зокрема, через суб'єктивно модальний Там же. — С.959. _______________________________ РОЗДІЛ 4 ______________________________ зміст, наприклад, почуття, вольовий акт, прихильність до висловлювань тощо. Вона виражає також контакт із слухачем (учнем), ставлення до нього, оцінку ситуації тощо. Інтонація стосується як висловлювання-дискурсу, так і висловлювання-процесу, як смислу тексту, так і роботи вчителя, як семантики, так і прагматики. Виховання навичок творчого самопочуття — у цьому контексті як емоційної чутливості психофізичного апарату та як синтезу елементів театральної педагогіки голосу згідно з К.С.Станіслав-ським — означає передусім єдність психічного й фізичного у творчій природі виконавця (вчителя). Цю з першого погляду просту формулу знає багато хто, але практично використовує мало хто. У процесі спостережень і наступного аналізу голосів викладачів ми констатували, що чимало з них зайняті пошуками "звучання". Отже, голос, який виконує тільки цю "чутну" функцію, позбавлений головних своїх переваг — музичності, благозвучності, доброго тембру й як результат — дохідливості. Вчитель каже: "Добридень, діти!", а у голосі чутно: "Я вчитель і буду вас, неосвічених, усього навчати". Такий голос не викликає у учнів нічого, крім роздратування. За "поганої якості" голосу важко розраховувати на співробітництво й взаєморозуміння. Самим тільки тембром голосу, не кажучи про підтекст, який ми згадуємо й до якого ще повернемося, учень поставлений у становище нижчого стосовно вчителя. Тому, перефразуючи О.Купріна, можна заявити, що у більшості випадків "учитель — це людина, яка вимовляє чужі слова не своїм голосом". Ось чому ми висуваємо як першорядне й вихідне завдання підготовки вчителя до мовної діяльності "вміння говорити своїм голосом", оскільки саме він, свій голос, а не "поставлений" чи вигаданий бас або тенор, найшвидше знайде шляхи до сердець учнів. Крім цього, тільки "свій" голос дозволить витримати колосальне мовне навантаження, якого зазнає вчитель у педагогічному процесі. Ми далекі від думки, що мовні недоліки мають місце через особисті якості вчителя, хоча в окремих випадках не виключаємо й цього факту, просто це та тема, яка фактично не має належного місця у процесі підготовки майбутніх педагогів. Достатньо розроблене й апробоване в театральній педагогіці поняття "підтекст" не розглядається як спеціальне завдання у педагогічній науці. Під поняттям підтексту ми маємо на увазі те, ___________ МОВНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ- ___________ що не сказане в тексті підручника або посібника, але випливає з того, як текст інтерпретується й репрезентується педагогом. Оскільки поняття підтексту, як було зазначено вище, не знайшло, на жаль, свого відображення у педагогічній науці як спеціальне завдання, скористаємося досягненнями театральної педагогіки й зупинимося на ньому докладніше. Поняття підтексту міцно ввійшло у театральну практику, проте його не завжди однозначно тлумачать. Доволі часто на сцені ми можемо спостерігати, як підтекст руйнується темпераментно виголошуваним текстом. Або ж до підтексту звертаються тоді, коли акторові необхідно осмислювати виголошувані репліки в рамках життєподібності, не претендуючи на щось більше. Але справжнє розкриття підтекстів — це потужний засіб образного втілення й педагогічного тлумачення навчального матеріалу, перетворення його на актуальний і сучасний предмет, необхідний і цікавий для тих, хто навчається. Правильне виявлення підтексту дає й правильне ставлення учнів до предмета, "затягує" їх у навчальний матеріал і дає надійне емоційне підґрунтя відомому ефекту "переживання". Слово, навіть найпростіше, само по собі є багатозначним. Як було згадано, дещо в іншому зв'язку, учень сприймає слово залежно від того, хто саме його вимовив. Тут доречно говорити не тільки про підтекст слова, а й про підтекст сприйняття. Думка промовця (педагога) не передається, так би мовити, безпосередньо слухачеві (учневі), натомість останній, розуміючи слово, створює свою думку, яка посідає в системі, встановленої мовою, місце, схоже на місце думки промовця. Природно, педагог, висловлюючи ту чи ту думку, намагається надати словам більш точне значення за допомоги інтонації, міміки та жестів. Ймовірно, треба сказати й про малодосліджену смислову енергію слова. Кожне слово залежно від інтонації, характеру промовця, ситуації тощо змінює свою смислову енергію. Фундатор вітчизняної нейропсихології О.Р.Лурія зазначив, що розуміння підтексту як доглибного смислу слова та фрази веде й до розуміння мотиву, прихованого за текстом. В акторському середовищі давно відоме слівце "навпачушки" (рос. "наоборотики"), яке народилося в 1-й студії МХАТ у ті часи, коли там раділи відкриттю образної сили контрастності тексту та підтексту, тому, що протиріччя між ними чудодійно
_______________________________ РОЗДІЛ 4 ______________________________ оживлює слово, надає йому обсягововості, чарівності, несподіваних барв. О.С.Пушкін писав: "Іноді жах виражається сміхом". Без підтексту немає взагалі мовлення вчителя. Це свого роду коментар, який повідомляє тому, хто навчається, правильне сприйняття почутого. Це поняття теоретично висловлене К.С.Станіславським, для котрого підтекст — психологічний інструмент, який інформує про внутрішній стан персонажа, встановлює дистанцію між тим, про що йдеться у тексті, та тим, що показано на сцені. Підтекст — психологічний і психоаналітичний відбиток, залишений актором на своєму персонажі. "Вчителеві просто необхідно володіти словом, — стверджує В.А.Кан-Калік, — засобом переконання. Це ключ до розв'язання багатьох ситуацій, а часом і конфліктів, які виникають у процесі виховної діяльності. Переконання, слово і переконання. Недарма стародавні казали, що освіта не дає паростків у душі, якщо вона не сягає значної глибини. Це проникнення можливе лише в гармонійній єдності високого професіоналізму, акторської та ораторської майстерності вчителя"1. Тому одне з головних завдань теми "мовна підготовка майбутнього вчителя" — навчити студентів — майбутніх учителів виразно й дохідливо передавати у практичній діяльності всю різноманітність людських стосунків і почуттів за допомоги багатого на інтонації голосу, яскравого, правильного, логічно осмисленого мовлення. Досконале володіння психофізичною технікою, всіма елементами педагогічної майстерності необхідне педагогові для яскравого, правдивого й виразного втілення в його професійній діяльності педагогічних цілей і завдань. І нарешті, перш ніж ми наведемо головні завдання та вправи цього розділу, дозволимо собі висвітлити деякі моменти стосовно часто згадуваної у спеціальних виданнях "дійовості мовлення". Зауважимо, що інакше це поняття можна назвати створенням і підтриманням комунікативного контакту, інакше кажучи, технології мовлення вчителя. Нам уявляється, грунтуючися на досвіді викладання спецкурсу студентам педагогічних навчальних закладів і вчителям шкіл, що саме до цих засобів комунікативного контакту можна віднести: Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении, — М, 1987. — С.9. 170 ___________ МОВНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ... ___________ 1. Введення в мовлення (лекцію, заняття, бесіду тощо) відомих і прийнятних для тих, хто навчається, авторитетів. Особливо переконливими уявляються цитати або висловлювання того чи того вченого або письменника. 2. Встановлення зв'язку з таємничістю й незрозумілістю, використання екзотичних слів і термінів, а також вживання фраз або висловів на латині, англійською, іспанською або іншою іноземною мовою. 3. Періодичне порушення очікувань партнера (слухача). У театральній педагогіці це називається терміном "аж гульк". 4. Постійна турбота про інтригу. 5. Збіг інтересів, потреб тих, хто навчається, з інтересами того, хто навчає. Інакше кажучи, вміння розмовляти з учнями "тією самою мовою". 6. Регулярне безпосереднє звертання до учня. Те, що в кіно називається "крупний план". 7. Злободенність та актуальність мовлення. Іноді звертання до особистих мотивів того, хто навчається. 8. Риторичні висловлювання з деяких ключових моментів виступу, які дозволять тому, хто навчається, ввійти у суперечку або внутрішньо не погодитися з тією чи тією висловленою вчителем тезою. 9. Апелювання до самого себе. Розкриття якихось своїх якостей, що "працюють" на конкретну тему, завдання, мету тощо. 10. Все попереднє має спиратися на високу культуру, технологію й техніку мовлення (див. рисунок 8). Підбиваючи попередні підсумки викладеного вище, зупинимося ще раз на мовних уміннях та якостях, необхідних у практичній педагогічній діяльності. Перш за все відзначимо, що хоч би яким науково багатим і досконалим був зміст навчального матеріалу й почуттів, переживаних учителем, — зовнішнє втілення цих думок та емоцій буде неминуче викривлене, якщо педагог не володіє технологією й технікою мовлення. Тому заняття з мовлення мають бути присвячені розвиткові, адаптації й удосконаленню мовно-голосового апарату майбутнього вчителя стосовно вимог професійної діяльності. _____________________________ РОЗДІЛ 4 ______________________________ Педагог у практичній діяльності має контролювати й за потреби коригувати такі складники професійного педагогічного мовлення: 1. Артикуляцію; дикцію; голосовий діапазон; тембр голосу; темпоритм мовлення. 2. Витривалість голосу; виразність мовлення; голосоведіння (резонатори, регістри); плинність мовлення; посилання звука; мовленнєве дихання; силу звука й голосу. 3. Активність мовлення; гнучкість мовлення; запас слів; логіку мовлення; образність мовлення; орфоепію; дотримання літературних норм. Таким чином, наступний параграф присвячений технології й техніці мовлення. 4.1. Оволодіння технологією й технікою мовлення майбутнім учителем Педагог, який проводить заняття, має контролювати і в разі потреби коригувати всі складники професійного педагогічного мовлення. Розпочинати слід з артикуляційної гімнастики, яка допоможе тренувати активні органи мовленнєвого апарату — нижню щелепу, язик, губи й м'яке піднебіння. Всі вправи виконуються ритмічно, тож необхідно подумки вести відлік. На початковому етапі слухачам знадобиться люстерко, щоб самостійно контролювати виконувані дії. Вправи на оволодіння технологією й технікою мовлення1 Опускання й піднімання нижньої щелепи. На відлік "1" — розкрити рот, на відлік "2" — пауза, на відлік "З" — закрити рот. Вправу повторити 3 — 4 рази. Прикус. Поперемінно перекривати нижніми зубами верхні й навпаки: верхніми — нижні. Запозичено з: Черкашин В. О. Художнє слово на сцені. — Київ, 1989. 172 _________ МОВНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ... ___________
Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 1484; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |