Попереднє опрацювання мовного матеріалу текстів

Підручник для кожного класу містить систему тек­стів, робота над якими є важливим елементом навчаль­ного процесу. Навчання читання на цих текстах має свої відмінності в кожному класі. Розглянемо насампе­ред специфічні особливості роботи над текстами в 5-му класі.

У 5-му класі формується механізм читання. Отже, треба створити сприятливі умови для розвитку відповід­них навичок. Для цього важливо, щоб у процесі читання увага учнів, їх зусилля були спрямовані саме на подо­лання труднощів, зв'язаних з озвученням текстів. Чи­тання повинно бути плавним, з правильним паузуванням, без вимушених зупинок, потрібних для роздумів про те, як читати те чи інше слово; важливо також, щоб учні правильно ділили текст на мовні такти.

Щоб процес читання відбувався саме так, треба учнів підготувати до нього. Заздалегідь треба знати ті трудно­щі, які можуть виникнути при читанні. Мова йде про незнайомі або погано вивчені лексичні та граматичні елементи, недостатньо засвоєні фонетичні, орфоепічні явища. Як можна усунути ці труднощі? Для засвоєння

правил читання, потрібні спеціальні вправи, про які ми говорили вище. Що ж до лексико-фразеологічного та граматичного матеріалу, то він опрацьовується в попе­редніх усних вправах, і коли учні читають текст, що містить цей матеріал, то вони ним уже в певній мірі усно володіють. Слід підкреслити, що мова йде про певне, а не повне володіння, якого не можна добитися за той короткий час, що передує читанню тексту. Внас­лідок попереднього опрацювання учні уміють вимовити дану лексичну одиницю або граматичну форму, скласти розповідне, питальне, заперечне речення, що включає її, зрозуміти розповідь, звернення, в яких вживається ви­учуване явище. В 5-му класі перед читанням часто буває доцільно усно опрацювати і зміст тексту, бо це полегшує введення нового мовного матеріалу. Зрозуміло, що при такому попередньому опрацюванні лексичних та грама­тичних явищ величезну роль відіграють різні види наоч­ного приладдя, особливо картини.

Попередня усна підготовка до читання тексту перед­бачає не тільки часткове оволодіння новими мовними явищами. Вона є також і способом закріплення, активі­зації пройденого матеріалу, засобом розвитку навичок усного мовлення.

Робота, про яку ми вище говорили, проводиться і в інших класах, але, звичайно, характер її змінюєть­ся відповідно до зростаючих знань, вікових особливо­стей учнів та нових завдань, що постають у ході на­вчання.

Так, у шостому класі зберігається практика поперед­нього усного опрацювання мовного матеріалу текстів, але значно рідше учні ознайомлюються з змістом тексту до читання. Це означає певний крок уперед до справжнього читання: іншомовний текст стає для учнів джерелом нової інформації.

Розвиток такої ж тенденції спостерігається і в 7-му класі, але тут уже можна починати читання текстів, в яких є певні незнайомі лексичні елементи, що їх учні можуть прочитати, спираючись на знайомі їм правила читання. Тепер вже можна починати вчити учнів догаду­ватись про значення незнайомих слів та користуватися словничком, доданим до підручника.

У 8—10 класах попереднє усне опрацювання мате­ріалу тексту проводиться лише щодо нових граматичних явищ і частини незнайомих лексичних одиниць. Чому тільки частина нової лексики є об'єктом попереднього засвоєння?

Справа в тому, що учні повинні навчитися працювати над текстами, які містять нову лексику, оскільки саме такі тексти доведеться їм читати, коли вони самостійно використовуватимуть свої знання іноземної мови для одержання потрібної інформації з іншомовних текстів. Отже, в процесі навчання треба їх привчати до цього. Вміння догадуватися про значення незнайомих слів мож­на набути на основі: а) смислового контексту, б) вияв­лення граматичної функції слів, в) аналізу словотворчих елементів, г) впізнавання англійських слів, які мають спільні зовнішні ознаки і однакове значення з словами рідної мови.

До цього ще треба додати уміння користуватися слов­ником, що потребує певних знань та спеціального трену­вання.

Набути всі ці навички та вміння учні можуть тільки в результаті тривалого вправляння. Отже, серйозну ро­боту в цьому напрямі треба починати вже у 8-му класі.

Питання про те, які саме лексичні елементи треба заздалегідь опрацьовувати, розв'язується залежно від різних конкретних завдань, що постають на даному етапі навчання. Іноді треба сконцентрувати увагу на слові, яке читається не за правилами; іноді слід ознайомити учнів зі значенням нового слова, яке може викликати труднощі в розумінні тексту. Бувають випадки, коли вчи­тель використовує усне випередження як засіб розвитку уміння учнів розуміти усну мову: вчитель передає зміст тексту, вживаючи деякі незнайомі слова, значення яких розкривається в ході розповіді.

МІСЦЕ ПЕРЕКЛАДУ НА РІДНУ МОВУ В РОБОТІ НАД ТЕКСТОМ

При роботі над текстами підручника перед вчителем постає таке важливе питання: в якій мірі треба викори­стовувати переклад на рідну мову?

У практиці навчання іноземної мови можна іноді зу­стріти дві помилкові тенденції в розв'язанні цього пи­тання. Перша — це надмірне використання перекладу; учитель вважає, що все, що учні читають, треба негайно

перекласти. В результаті учні багато разів переклада­ють ті самі речення, а це призводить до марної затрати часу і до неправомірного домінування рідної мови на уроках.

Друга — повне ігнорування перекладу. Учитель не вважає за потрібне упевнитися в розумінні учнями окре­мих слів, речень, абзаців, він вважає, що неясна догадка про зміст прочитаного краща, ніж точне розуміння за допомогою перекладу.

Звичайно, таке приблизне, неточне розуміння тексто­вого матеріалу аж ніяк не задовольняє вимог, що став­ляться перед шкільним викладанням іноземної мови.

Учні повинні точно розуміти те, що вони читають, а це неможливо без ясного розуміння як лексичних, так і граматичних елементів писемної мови, яку вони сприй­мають. Учні повинні уміти перекласти кожне речення і розуміти значення всіх складових елементів цього ре­чення.

Сказане аж ніяк не означає, що учителеві треба на кожному кроці перевіряти уміння учнів перекласти те, що вони читають. Переклад потрібний лише тоді, коли в учителя нема впевненості в тому, що учні досить чітко усвідомлюють зміст читаного. Отже, мова йде про пере­клад важких для учнів уривків тексту,— уривків, що містять нові, недостатньо засвоєні мовні явища. А коли учні читають те, що вони добре засвоїли, потреби в пере­кладі немає. Звичайно, таке розв'язання поставленого питання можливе при умові, шо вчитель добре знає, як учні засвоїли вивчений матеріал і вміє знаходити в тексті саме ті речення, розуміння яких треба пере­вірити.

Дуже велике значення для успішного здійснення цих настанов має додержування учнями такого правила: як­що якесь речення, урино*' у тексті він не зрозумів, потріб­но відразу ж запитати учителя про його значення.

Учні лише тоді будуть звертатися до вчителя в разі виникнення труднощів, коли бачитимуть доброзичливе ставлення до себе і відсутність негативної реакції з його боку.

При такій організації роботи вибір «астин тексту, які треба перекласти, значно полегшується. Учитель може бути впевнений, що учні своїми запитаннями допоможуть йому виявити важкі для них уривки. До речі, сказане не

означає, що учитель обов'язково сам перекладає незро­зуміле. Найчастіше учитель навідними запитаннями, на­гадуванням допомагає учням самим подолати ці труд­нощі.

Дата добавления: 2015-05-24