Розкрийте сутність педагогічної професії та її суспільне значення. Конкретизуйте соціальні функції вчителя

Професію вчителя називають вічною. Від моменту свого виникнення людина завжди відчувала потребу вчити (передавати досвід молодшому поколінню) і вчитися (свідомо, цілеспрямовано оволодівати життєвим досвідом). Наставниками молоді, як правило, ставили найбільш досвідчені й шановані люди. Важливість справи, яку вони виконували, а також авторитет кращих учителів визначили поважливе ставлення до вчительської професії. Засновник наукової педагогіки великий слов’янський педагог Я.А.Коменський понад 300 років тому писав, що вчителям „вручена чудова посада, вище якої нічого не може бути під сонцем”. Видатний вітчизняний педагог К.Д.Ушинський так оцінив професію вчителя: „Справа вчителя, скромна зовнішнє, є однією з найважливіших справ історії”. В.Г.Бєлінський пояснював: „Який важливий, великий та святий сан вихователя: в його руках доля цілого життя людини”.

Чим же зумовлені особливості праці вчителя? Може тим, що вчитель має справу з людиною? Але ж спілкується вчитель і з юристами, і з лікарями, і з акторами... Специфіка ж педагогічної праці визначається призначенням учителя в суспільстві, у якому він виконує такі функції (за К.Й. Щербаковою):

1.Учитель – це посередник між суспільством і людиною, яка росте. За багатовікову історію людство накопичило колосальний досвід. Суспільство відбирає з нього найцінніше і необхідніше для засвоєння молодим поколінням і через учителя трансформує його у свідомість молоді. За словами А.В.Луначарського, учитель повинен передавати дітям усе найкраще від попередніх поколінь окрім забобонів, вад і хвороб. Крім того, учитель формує в підростаючого покоління не лише знання, але й світогляд, громадянську позицію, духовно – моральні ідеали.

2.Учитель – це людина, яка спрямована в майбутнє. Його діяльність орієнтована на формування людини, активність якої розгорнеться завтра, у змінених умовах. Л.М.Толстой писав, що для того, щоб виховати людину, гідну майбутнього, треба виховувати її, маючи на увазі ідеально досконалу людину, – тільки тоді вихованець буде гідним того покоління, з яким йому доведеться жити (доцільним було б згадати характеристику виховних ідеалів за книгою Г.Г. Ващенка „Виховний ідеал”).

3. Учитель керує найскладнішим процесом – формуванням особистості. Складність цього процесу визначається постійними змінами особистості вихованця. Як не можна ступити в одну й ту саму річку двічі, так і не можна підходити з одним і тим самим методом виховного впливу до учня в різний час. Специфіка вчительської діяльності полягає в тому, що в руках педагога відсутні вимірювальні прилади, які є в багатьох інших спеціалістів. Головне в його роботі – керування відносинами, що виникають у процесі навчання і виховання. Учитель повинен уміти знаходити вірні педагогічні рішення в мінімальний час і з урахуванням багатьох конкретних умов даної ситуації, що завжди складно зробити.

4. Суспільство покладає на вчителя особливу відповідальність. Учителю довіряють людину, коли вона найбільш сприятлива для впливу. З цього приводу давньогрецький філософ Платон говорив, „якщо чоботар буде поганим майстром, то держава від цього не дуже постраждає, – її громадяни будуть лише трохи гірше взуті; але якщо вихователь дітей буде погано виконувати свої обов’язки, у країні з’являться цілі покоління неосвічених і дурних людей“.

5. Професія вчителя – одна з найбільш поширених в Україні. Попит на цю професію свідчить про її значущість, але й разом із цим потребує особливого становлення кожного вчителя до підвищення суспільного престижу педагогічної професії.

Дата добавления: 2015-05-24