Основні педагогічні категорії

Педагогіка має свій понятійний апарат, тобто систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки.

Категорії - найзагальніші поняття, що відображають основні, найістотніші сторони, властивості та зв’язки явищ об’єктивного світу.

Найважливіші педагогічні категорії - виховання, освіта і навчання. Вони охоплюють сукупність реальних явищ, теоретичних і практичних питань, що належать до предмета педагогічної науки. Правильне розуміння категорій виховання, освіти і навчання потрібне передусім для пізнання педагогічних закономірностей.

Закон – необхідні, істотні, стійкі, повторювані відношення між явищами, предметами об’єктивної дійсності.

Закони і категорії науки нерозривно пов’язані між собою: законів немає без категорій, і навпаки.

Виховання - соціальне явище, властиве тільки людям, є однією з галузей суспільно-необхідної діяльності.

Виховання – цілеспрямований та організований процес формування особистості.

Основне його призначення у забезпеченні життєвої наступності поколінь, що не можливе без засвоєння і розвитку новими поколіннями суспільно-трудового досвіду.

Виховання людини вивчають різні суспільні науки - кожна в аспекті свого предмета. Педагогіка досліджує виховання як педагогічний процес, виховання як систему засобів саме педагогічного керування розвитком виховуваних, як складний і багатогранний комплекс виховних впливів.

Педагогічний процес не може бути ізольованим від виховного впливу середовища, від впливу всіх обставин, усієї сукупності об’єктивних умов - існуючих соціально-економічних відносин, політичного ладу, культурних надбань суспільства, виробничого оточення, народних звичаїв і традицій, довкілля, всієї атмосфери життя. Тому педагогіка не може бути осторонь життя, ігнорувати його могутню виховну роль.

Поняття “виховання” розуміють по-різному.

Виховання (в широкому соціальному розумінні) - процес формування особистості, що проходить під впливом оточуючого середовища, умов, обставин, суспільного ладу. Коли твердять «виховує життя», мають на увазі виховання в широкому розумінні слова. Оскільки дійсність нерідко буває суперечливою і конфліктною, то особливість може не тільки формуватися під впливом середовища, а й деформуватись під тиском антисоціальних явищ, чи, навпаки загартовуватись у боротьбі з труднощами, виховувати в собі несприятливість до них.

Виховання (в широкому педагогічному розумінні) - формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яка базується на педагогічній теорії, кращому педагогічному досвіді.

Виховання (у вузькому педагогічному значенні) - цілеспрямована виховна діяльність педагога з метою досягнення конкретної мети в колективі учнів.

Виховання (в гранично вузькому значенні) – спеціально організований процес, що передбачає формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком й відбувається через взаємодію вихователя і вихованця.

Освіта належить до виховання в широкому його розумінні. Вона є процесом засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних сил (мислення, мови, уяви, пам’яті та ін.), а також оволодіння уміннями й навичками практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Термін «освіта» вживається для означення не тільки процесу розумового виховання і підготовки до виконання певних суспільних функцій, а й результату цього процесу - досягнутого рівня освіченості, ступеня озброєності знаннями, уміннями і навичками, а також характеру освіченості (неповна середня, повна середня або вища, загальна чи професійна освіта). Здобуття певної освіти відповідає і певному статусу людини в суспільстві, його вченому ступеню (згідно зі ст. 37 Закону «Про освіту» - бакалавр, магістр, кандидат, доктор наук).

Нарешті, поняття «освіта» може означати сукупність і функціонування освітньо-виховних установ різних типів і ступенів (початкові, середні та вищі школи, курси, дошкільні та позашкільні заклади тощо). У даному разі це поняття виступає в значенні організації освітньої справи за певними її принципами, завданнями, масштабами тощо. Саме такий смисл має термін «освіта» у словосполученнях або у виразах «система народної освіти», «ступені освіти», «управління освітою» та ін.

Навчання - головний шлях набуття освіти, засвоєння суспільно-історичного досвіду, найважливіший засіб опанування здобутків людської культури. Зв’язок між поняттями “навчання” та “освіта” настільки тісний, що їх іноді розглядають як ідентичні.

Навчання – процес керівництва пізнавальною діяльністю учнів, засвоєнням ними знань, умінь і навичок. Однак навчання (як і виховання взагалі) не зводиться тільки до керування, до діяльності вчителя, викладача. Воно завжди має двосторонній характер, включає в себе і діяльність педагога - викладання, пояснення, інструктування, і діяльність учнів - учіння, засвоєння. Викладання й учіння - дві невіддільні сторони навчального процесу.

Педагог (учитель, викладач, інструктор) викладає учням навчальний матеріал, спонукає їх до учіння, спрямовує й організовує їх пізнавальну діяльність, навчає засобам і прийомам засвоєння знань, умінь і навичок, перевіряє, контролює та оцінює працю учнів, взагалі - керує їх учінням. Учні під керівництвом педагога засвоюють (сприймають, осмислюють, запам’ятовують) знання, перетворюють узагальнений наукою досвід людства на особисте надбання, набувають навичок і умінь оперування знаннями, використання їх для розв’язання навчальних завдань та практичної діяльності.

Навчання не є простим механічною передачею учителя учням знань. Це - спільна праця учителя й учнів, у якій викладання й учіння перебувають у єдності і взаємодії. Провідна роль у процесі навчання належить учителю, який повинен вести за собою учнів, мобілізуючи їх сили, енергію, розум на свідому й активну діяльність.

Навчання – цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння й навички.

Виховання, освіта і навчання, відображаючи три найважливіші напрями педагогічної діяльності, органічно взаємопов’язані між собою, доповнюють один одного, переплітаються між собою. Взаємозв’язок їх – одна з основних педагогічних закономірностей.

Адже освіта як процес і як результат інтелектуальної та практичної підготовки людини до життєдіяльності передбачає навчання в тих чи інших його формах, включаючи й самоосвіту. Вона тісно пов’язана з вихованням. Освіта - це опанування науки, а наука як джерело й основа світоглядних ідей є могутнім фактором виховання. Водночас і виховання служить освіті. Правильно поставлене виховання відкриває можливості для свідомого і глибокого опанування наукових знань, недосконале виховання відіграє гальмуючу роль в освітньому процесі, але ніколи виховання не перебуває осторонь освіти.

Подібне стосується і навчання, у процесі якого формуються світогляд, моральне обличчя учнів, їхнє ставлення до людей, до себе, до праці, до життя взагалі. Навчаючись, засвоюючи знання, формуючи уміння, навички, учень завжди виступає як цілісна особистість зі своїми рисами та якостями - життєвим досвідом, уявленнями, поняттями, почуттями, характером, нахилами. Тому навчання впливає не тільки на мислення, а й на інші аспекти духовного світу учнів. У процесі навчання педагог не тільки «передає» знання, а й виховує учнів своїм ставленням до знань, до людей, до життя характером викладання, твердістю чи хиткістю своїх переконань, принциповістю чи безпринципністю, захопленістю чи байдужістю, справедливістю чи несправедливістю тощо.

Як навчання неодмінно виконує виховну функцію, так неможливо уявити виховання, ізольованого від навчального процесу. У виховній роботі, в яких би формах її не проводили, обов’язково наявні певні елементи навчання: використання і застосування знань, пояснення, показ, наслідування, засвоєння і т.д.

Виховання - найбільш загальне і всеосяжне поняття. Як процес, діяльність воно спрямовується на вироблення певних норм поведінки людини. Освіта сприяє формуванню світогляду, набуттю певної суми знань. Освіта - складова частина виховання. Навчання ж відображає процесуальну сторону освіти, де взаємодіють учитель (той, хто навчає) та учень (той, хто навчається). Виховання, освіта і навчання дуже тісно взаємопов’язані, але їх не можна ототожнювати, оскільки всі вони мають свою специфіку, свої особливості.

Дата добавления: 2015-05-24