Біологічна роль лейкоцитів в організмі людини

Лейкоцити - білі кров’яні тільця, які мають ядро і цитоплазму. В 1мм3 крові міститься 4-9 тис. лейкоцитів. Кількість лейкоцитів мінлива, вона залежить від часу доби, функціонального стану тощо. Збільшення кількості лейкоцитів понад 8 тис. називають лейкоцитозом, а зменшення до 4 тис. - лейкопенією. Фізіологічний лейкоцитоз спостерігається під час травлення, при важкій фізичній праці тощо, а патологічний - при захворюваннях. Лейкоцити виконують функцію захисту організму від патогенних мікроорганізмів, завдяки трьом властивостям: 1) фагоцитоз; 2) спроможність пересуватися за межами кровоносних судин; 3)утворення антитіл.

За походженням, функцією і будовою лейкоцити поділяються на дві групи гранулоцити і агранулоцити. Гранулоцити поділяються на нейтрофільні, еозинофільні та базофільні; агранулоцити - моноцити та лімфоцити. Процентне співвідношення різних форм лейкоцитів називають лейкоцитарною формулою. При різних захворюваннях співвідношення різних форм лейкоцитів змінюється. тому лейкоцитарна формула є одним із діагностичних показників.

Гранулоцити	Агранулоцити
Нейтрофіли	еозинофіли	базофіли	лімфоцити	моноцити
57 – 70	2 - 4	0 - 1	25 - 30	4 - 8

Процентне співвідношення між видами лейкоцитів – лейкоцитарна формула, досить стала величина порушується під час різних хвороб має діагностичне значення.

Лейкоцитоз – збільшення кількості лейкоцитів.

Лейкопенія – зменшення лейкоцитів.

Тромбоцити - кров’яні без’ядерні пластинки діаметром 2-5 мк, товщиною -0,5-0,75 мк. В 1мм3 міститься 200-400 тис. тромбоцитів. Утворюються вони у червоному кістковому мозку та селезінці, циркулюють у крові протягом 8-12 діб, руйнуються у селезінці, печінці, легенях.

Функції тромбоцитів: 1) трофічна - «виливаючи» у клітини свій вміст, зокрема, фактор росту, зміцнюють стінки судин; 2) регуляційна - завдяки наявності на мембранах біологічно активних речовин регулюють процеси росту й розвитку клітин; 3) гемостатична - беруть участь у зупинці кровотечі та у зсіданні крові.

Основною функцією тромбоцитів є гемостаз, або коагуляція (зсідання крові). Це відбувається завдяки спроможності тромбоцитів до швидкого руйнування під час контакту з пошкодженою стінкою кровоносної судини. Зупинка кровотечі проходить у два етапи:

1-й етап - судинно-тромбоцитарний гемостаз. Його фази: 1) рефлекторний спазм судин (із зруйнованих тромбоцитів виділяються звужувальні речовини - серотонін, тромбоксин); 2) адгезія - приклеювання тромбоцитів до місця ушкодження; 3) зворотна агрегація тромбоцитів - скупчення тромбоцитів у наслідок чого формується первинний, або білий, тромб; 4) необоротна агрегація тромбоцитів - зміцнення білого тромбу під дією тромбіну (утворення тромбоцитарного тромбу); 5) ретракція тромбоцитарного тромбу - зменшення розмірів і ущільнення згустку.

2-й етап - коагуляційний гемостаз. Його фази:

1) утворення ферменту протромбінази з мембран ушкоджених тканин, стінок судин, а також із зруйнованих тромбоцитів і еритроцитів;

2) утворення тромбіну - під дією протромбінази білок плазми крові протромбін переходить в активний стан - утворюється тромбін; 3) перетворення фібриногену на фібрин - під впливом тромбіну, у присутності Са+, білок плазми крові фібриноген перетворюється на фібрин. Нитки фібрину склеюються і у такий спосіб утруднюють (руйнують формені елементи) вихід крові. Порушення здатності крові зсідатися називається гемофілією.

Зсідальна система спроможна за якусь мить перетворити всю кров організму на згусток. Щоб цього не відбулося зсідальна система крові надійно контролюється антикоагулянтною системою, яка має багато гальмівних механізмів, серед яких виділяють три основних: 1) відштовхування тромбоцитів від стінок судин (неушкоджена судина і тромбоцити негативно заряджені); 2) антитромбіновий ефект - у плазмі крові є спеціальний білок антитромбін, який нейтралізує тромбін; 3) гепарин - особливий білок (синтезується, наприклад, базофілами), який гальмує утворення протромбінази.

1. Імунітет. Групи крові.

Імунітет – це прояв спрямованих на збереження сталості внутрішнього середовища захисних реакцій організму на генетично-чужорідні речовини (антигени). Імунна система організму має центральні і периферичні органи, здатна реагувати на різні сигнали, має велику кількість рецепторних структур, специфічну пам’ять. До центральних органів відносять червоний клітковий мозок, тимус. До периферичних: лімфатичні вузли, селезінка, мигдалики, апендикс. Імунна система – це система, що забезпечує клітинний та гуморальний імунітет організму. Клітинний – фагоцитоз, гуморальний (антитіла). Якщо антигенами є мікроорганізми або токсини, розвивається інфекційний або антитоксичний імунітет, при пересаджуванні чужорідних клітин тканин органів – трансплантаційний, у відповідь на виникнення пухлин – протипухлинний.

Розрізняють клітинний та гуморальний імунітет. Такий поділ обумовлений двома типами лімфоцитів – Т-клітин та В-клітин. Лімфоцити утворюються в кістковому мозку. Формування імунологічної компетентності Т-клітин відбувається в вилочковій залозі (тимусі).

Розвиток імунологічної компетентності В-клітин відбувається в лімфоїдній тканині (плаценті, печінці плоду, апендикс).

Т-лімфоцити (тимус залежні): Т-кілери, Т-супресори, Т-хелпери, Т-пам’яті.

В-лімфоцити (бурса залежні). Т-лімфоцити та фагоцити забезпечують клітинний імунітет або фагоцитоз, який більшу роль відіграє у місцевих запальних процесах.

В-лімфоцити – гуморальний імунітет відіграє у разі загальних інфекцій більшого значення, його основним проявом є утворення лімфатичних антитіл проти різних інфекційних (бактерії, віруси, найпростіші, грибки) і неінфекційних (пилок рослин, лікарські препарати, чужорідні білки) чинників.

В утворенні, дозріванні та навчанні лімфоцитів, щоб вони могли виробляти антитіла бере участь імунна система.

Антитіла – це тип білків, які діють лише проти одного збудника хвороб. Вони постійно відновлюються в організмі, що захищає його на тривалий час від повторних інфекційних захворювань.

Антигени – чужорідна речовина, здатна викликати утворення антитіл.

Лейкоцити не тільки розносяться з током крові, а можуть самостійно пересуватися за допомогою псевдоніжок. Проходячи крізь стінки капілярів лейкоцити рухаються до скупчення хвороботворних мікробів і за допомогою псевдоніжок захоплюють та перетравлюють їх. Це явище було відкрито Мечніковим у 1908 р і названо фагоцитозом (Нобелівська премія).

В певних випадках (при пересадці органів) фагоцитарна властивість лейкоцитів може бути шкідлива. Лейкоцити реагують на пересаджені органи так, як на хвороботворні організми, фагоцитують їх, руйнують. Тому при проведенні таких операцій фагоцитоз пригнічують різними речовинами.

Явище імунітету відоме давно: в кінці 18 ст англійський лікар Дженнер звернув увагу на те, що жінки, які мали справи з коровами хворими коров’ячою віспою ніколи не хворіли натуральною віспою...

Існують два фізіологічні механізми, які запобігають проникненню і розмноженню в організмі хвороботворних мікробів:

1. Неспецифічний - захищає від усіх хвороботворних начал (шкіра, слизова оболонка, фагоцити).

2. Специфічний, або імунітет, - захищає організм лише від конкретних антигенів (чужородних тіл). У відповідь на дію антигенів в крові утворюються антитіла (речовини білкового походження). Вони зв’язуються з антигеном і знешкоджують його.

Форми імунітету:

1. Природній

а) Вроджений (пасивний) одержаний від матері по спадковості. (Людина ніколи не хворіє на ящур чи холеру курей).

б) Набутий (активний) – виникає після перенесення хвороби, в організмі людини утворюються антитіла, що відновлюються впродовж усього життя (імунна пам’ять) на кір повторно людина не хворіє.

2. Штучний:

а) Набутий (активний) виникає коли організм у відповідь на введення вакцини (щеплення) сам виробляє антитіла. Вакцини – вбиті або ослаблені збудники інфекційних захворювань. Проти захворювань: коклюш, поліомієліт, туляремія, дифтерія. Людина стає нечутливою на протязі тривалого часу до захворювання проти якого зроблено щеплення. Щеплення викликає захворювання в дуже легкій формі.

б) Пасивний – створюється шляхом введення в організм лікувальних сироваток, що містять готові антитіла проти збудників. Лікувальні сироватки отримують з крові тварин (мавп, свиней, коней) яких заражують поступово наростаючими дозами збудників. В крові тварин нагромаджуються антитіла. Лікувальна сироватка – з плазми виділяють фібриноген + готові антитіла.

Механізм формування імунітету.

Патогенні мікроби проходять через шкіру та слизові оболонки в лімфу, кров та інші тканини та органи.

Організм захищають від мікробів покривний епітелій, антитіла, фагоцитоз, різноманітні захисні рефлекси.

Шляхом видалення фібриногену перетворюють плазму у сироватку крові, яка більше не зсідається. Вона знаходить широке застосування в лікувальній практиці (лікувальні сироватки з антитілами).

Дата добавления: 2015-05-24