Історико-географічний край як об'єкт краєзнавства та природно-історично-соціально-територіальний комплекс i система

Краєзнавство як інтегральний науковий напрям, його особливості. Краєзнавство i регіоналістика.

Інтегральний знаменник кр-ва – відображає національний характер.

Національне кр-во – певна цілісна, динамічна три-просторова система – простір (географ.), час (істор.), соціум (соціал.).

Основний об’єкт нац. кр-ва – ІГР або СТК певної території.

Предмет нац. кр-ва – просторове окреслення меж об’єкту, причини виникнення, нівеляції, знищення країв, вивчення просторового співвідношення СТК.

Розглядаючи історичну регіоналістику в контексті процесів диференціації та інтеграції в природничих та суспільних науках, дисертант звертає увагу на її інтегративну функцію. Важко знайти сьогодні інший науковий напрям, в якому б так органічно співробітничали історики і етнографи, географи і демографи, екологи і лінгвісти. Особливістю джерельної бази історичної регіоналістики є те, що вона формується на порубіжжі історичного, географічного, філософського, етнологічного, економічного, культурологічного, соціолінгвістичного знання. Невеликі, як правило, ареали регіонально-історичних досліджень пред'являють особливо високі вимоги до комплексності джерельної бази й інформативної повноти.

Сьогодні Україна вже має міцний каркас науки про територіальну організацію і територіальні відмінності життя суспільства. Об'єктом вивчення в ній виступає суспільство в усьому розмаїтті його життєдіяльності, а предметом – його територіальний (просторовий) вимір. У територіальному розрізі вивчаються природні умови та ресурси територій, галузева структура господарства, розвиток людського потенціалу тощо. Українські науковці не замикаються на дослідженні місцевої специфічності, активно досліджують зарубіжний досвід регіоналізму.

Край – об’єкт вивчення загального краєзнавства.

Історико-географічний край – 1. територія, яка характеризується специфікою історичного розвитку та їх географічними особливостями – це певна система, що характеризується матерією, часом та простором. 2. Територія, на якій відбуваються зміни фіксованих матеріальних об’єктів.

Край можна трактувати як відкриту систему.

Системний підхід – підхід, коли головна увага звертається не на об’єкти, а на зв’язки між ними.

Такий підхід застосовується для вивчення етносу (вперше метод застосував Л.Гумільов).

Об’єктно-предметна сутність краєзнавства, наукові і практичні виміри пов’язані з функцією першої ланки в системі: краєзнавство – країнознавство – регіональна географія – географія. Географічне краєзнавство має своїм просторовим об’єктом територію (край), акваторію з островами, які мають ознаки етноландшафтно-господарської цілісності (підкреслення наше – В.К. і Г.К.) і в межах яких простежуються взаємозалежності між природними умовами, природними ресурсами і етносом, способами господарювання, ментальністю і духовними цінностями [58]. За даного підходу, на наш погляд, упускається історичний аспект, хоча ретроспективний огляд території є важливим при висвітленні її географо-краєзнавчої характеристики. Ретроспекція присутня при розгляді етносу і природних умов, але за такої позиції головним виступає етнічний часовий детермінізм і до уваги не береться весь історичний процес, який виходить за межі розвитку будь-якого етноландшафтного організму.

4.Історико-етнографічні області. Істор.-етног.обл. – це територіальне утворення, яке характеризується спільною історичною долею та етнічним обличчям населення. Середня Наддніпрянщина(київська, черкаська, полтавська, дніпропетровська, запорізька, кіровоградська); Слобожанщина(харківська, сумська, пн.донецької та луганської); Кубань(краснодарський край);Галичина(львівська, іванофранківська, част. чернівецька); Поділля(тернопільська, хмельницька, вінницька); Буковина (чернівецька); Волинь і Полісся (рівненська, волинська, житомирська, част. хмельницька);бойківщина, лемківщина (карпати), Закарпаття(закарпатська);Пн. Бессарабія (зх. одещина); Будждак (одеська);Таврія(пд. запорізької, сх.херсонської, част. донецька).

5.Історико-географічний край – це територія, що характеризується специфікою історичного розвитку і географічними особливостями: Закарпаття(Закарпатська обл.), Галичина(Львів, Івано-Фр.), Волинь (Волин., Рівненська, зх.ч. Житомир.), Поділля (Хмельн., Вінницька, Тернопільська), Київщина (Київ.), Чернігово-Сіверщина (Чернігів., пн.ч. Сумської), Полтавщина (Полтавська), Запоріжжя (Запор., Дніпропетр., ч. Черкас.), Слобожанщина (Харк., пд.ч. Сум., зх.Полт., Луганська), Херсонщина (Херсон., Миколаїв.), Донбас Донеччина(Донецька, Луганська), Крим Таврія, Одещина (пд.сх. Одеська), Бессарабія Ізмаїльщина, Холмщина, Підляшшя.

Дата добавления: 2015-05-24