Характеристика різних видів порушень емоційно-вольової сфери 3 страница

Засвоєння знань учнями стають можливими за умови фор мування у них умінь організовувати діяльність, керувати

розвитку та аа&швоот роботи з ними в улювазс корекцштт та жклюзивнт освіти

власними психічними процесами. Предметом спеціального пе­дагогічного впливу на цих дітей повинно стати гальмування імпульсивних реакцій. Виробленню гальмівних реакцій можуть ■ сприяти заняття з ритміки, лікувальної гімнастики, а також, шкільні заняття.

Важливо навчити їх зосереджуватись на основній діяльнос­ті, стримувати виникнення імпульсивних дій, не викрикувати - відповідей, не крутитись під час уроку. Активізації кори голов­ного мозку під час уроку сприяють маніпулятивні дії з дрібними предметами. Тому дитині під час сприймання пояснень вчителя можна дозволити малювати каракулі на аркуші паперу, тереби­ти ґудзик в кишені, жувати жуйку. На етапі "пристосування до ефекту" необхідно по можливості усунути, звести до мінімуму. вплив відволікаючих подразників. Такого учня краще посадити за першу парту, далі від вікна; якщо дозволяють умови, само-^го. Наочність, шкільне приладдя, яке інші діти одержують на початку уроку, розгальмованим учням дається безпосередньо у момент використання. При цьому, наприклад, підручник, зошит даються відкритими на потрібній сторінці. Щоб дитина не зво­лікала з початком виконання завдання, можна розпочати роботу разом з нею, її рукою. Імпульсивні діти часто потребують орга­нізуючої допомоги у вигляді звуження обсягу завдання, поетап-; ності інструкції, стимулюючих та привертаючих увагу запитань. ^г Кожне завдання поділяється на окремі операції, інструкція до |,виконання наступної операції надається після виконання по-ередньої. Згодом можна залучати плануюче мовлення самої итини, яке зменшує можливість сповзання з завдання і спри-організації її діяльності. Якщо учень відволікається, йому зробити зауваження. Іноді більш ефективним виявляється словесне зауваження, оскільки слова на таких дітей часто квають як збуджуючий, а не гальмуючий чинник, а відповід-• дія. Наприклад, якщо учень заліз під парту, то можна його вчки спокійно посадити на місце.

У роботі з дітьми важливим є тон спілкування. Не-зкійні, сердиті інтонації в голосі вчителя викликають під-цення збудження. Врівноважене, стримане мовлення, на-ш, заспокоює.

На другому етапі корекційної роботи вчитель поступово рмує здатність стримувати імпульсивні реакції, не відво­юйсь, розвиває цілеспрямованість діяльності. З цією метою

Модуль II Психамхо-педагопкна характеристика dtmeu з тюрушеюіялш психафяичноеи

можна поступово збільшувати інтервал часу між стимулом та ре акцією. Так, наприклад, якщо дитина звертається з проханням, вчитель може затримати виконання цього прохання на деякий час, запропонувавши їй невеличке завдання (наприклад: "Я ви конаю твоє прохання після того, як ти витреш дошку").

Якщо дитина схильна до того, щоб серед уроку схоплюва­тись з місця і ходити по класу, вчитель може поступово домог­тись зменшення кількості подібних реакцій, вдаючись до вико­ристання "зовнішніх опор самоконтролю", у якості яких можна використати, наприклад, яскраві (бажано червоного кольору) кульки. Певна кількість кульок (3-5) викладаються на столі вчителя. Серед уроку гіперактивна дитина може взяти кульку, походити з нею і сісти на місце. Використана кульку ховається до спеціального кошика. Учень може встати з місця стільки ра­зів, скільки кульок на столі у вчителя.

Гіперактивні діти часто не виконують настанови педагога через те, що не можуть стримати безпосередні імпульси, загаль­мувати реакції на сторонні подразники. Якщо кожному такому прояву слабкості процесу гальмування давати негативну оцінку, то в учня швидко сформується негативне ставлення до себе (тоді усі його вчинки, що не відповідають нормам суспільного життя, усі невдачі будуть інтерпретуватись ним за формулою: "Нічого іншого від мене чекати не можна: я ж поганий", сприйматись як неминуче). Можливий також інший варіант реакції такої дитини на постійні зауваження: коли захисні механізми зумовлюють ви­никнення негативного ставлення не до себе, а до джерела пере­живання неприємних емоцій, зокрема, до педагогів, які сприй­маються як несправедливі, прискіпливі.

Вихід із цієї ситуації полягає у тому, щоб без усякого оці­нювання припиняти імпульсивні реакції дитини і повертати її у русло виконуваної роботи. До усвідомлення імпульсивних дітей слід доводити, що їм необхідно вчитися зосереджуватись, стри­муватись, не відволікатись, не поспішати, і кожен щонаймен ший прояв зусиль дитини у цьому напрямку треба підтримувати, заохочувати, позитивно оцінювати. Тут необхідно враховувати таку обставину: якщо збудлива дитина виявляється спроможною зосередитись на навчальній діяльності лише протягом 1/3 уро ку, допускає через неуважність до 10 помилок у одній письмовій роботі, ці факти самі по собі можуть оцінюватись як негативні Проте, якщо відомо, що, наприклад, місяць тому учень на уро ці міг продуктивно працювати протягом 5-ти хвилин, допускав у письмових роботах більше 20 помилок, то у цьому випадк\

учі

№

іксуються виразні позш ивні ^мпш _щодо ^^~^ еиродииаміки, на яких обов'язково фжсустьс ищнить „ого віру _у свої сили, переконає ефек о. роботи з _вч„_Телем, спрямованої на подолання ульсивності у поведінці.

Для імпульсивних дітей важливим є не лише знак а й Аор-
>стимуля_Цгг. Так, наприклад, навіть позитивна оцГнка н ft
тку уроку може викликати сильне емоційне збудження через
«дитина вже не зможе працювати протягом уроку w і
pro оцшку повідомляти таким чином, щоб не спровокувати
рхливих емоційних реакцій. спровокуваї

Розвитку довільності психічних процесів цих дітей сприя- суворе дотримання режиму та встановлених _правГ а ож організація спеціальних ігор _за правилами

іувГтГ_по~ **• —

Пб\оГп^{РИ ВСЄ}' ^Щ° ^{ВОНИ Х}°^{ЧУТЬ 3}^™ сХ, тобто підпорядковувати власні дії мовленню Сповіщення пу мовлення може забезпечити використання такого при^ як викладання фішок після кожного сказаного слові ^Корекція асинхронного дисгармонійного розвитку ^ ^екс*прапунітивного типу Позитивно на поведінку таких дітей впливає на mwio, системи правил та вимог, систематиці Важливо, щоб педагог, будуючи взаємини Тними Z шаним спокійним, вимогливим, сп_Раведлшим2'гпо!и-пним. Водночас учень повинен відчувати, щоіого поважа- LZ;Zir^tcmbМ ™Z

Щоб сповільнити темп роботи цих дітей, від П\^аТГ^{РОМОВЛЯТИ ВСЄ Щ}

ати^^ніними"⁰^³¹¹™ ^Д° ^{ДЄфЄКТУ}" Р^єкомєнДУ"ься нех-
ати незначними порушеннями правил шкільного життя У
ах випадках слід переключати дитину на ті види а™ості
№наибш,ше приваблюють, або зосередити ува у _{на СТ}ан П
f ^{(ТУТ вик}°Р^™вуються властиві таки*. шко "яраТпід-
сугестивність та страх захворіти). Діти повиннГзнахо-
* під постійним наглядом, оскільки вони можуть образити
еыз однокласників, вступити в контакт з підозр™ осо
Найкращий спосіб контролю _це навантаженнТуТня п.з-
' корисними та цікавими справами ^{У Р}

Модуль И Психолого-тдагоачна характеристика дітей з порушеннями психофізичного

Для учнів, схильних до агресивних спалахів, слід ство­рити канал виходу негативної енергії. Ефективним у цьому плані є залучення до різних видів діяльності, які потребують значних енерговитрат (фізична праця, неігрові види спорту, танці тощо).

Педагогічний вплив сприймається учнями в залежності від того, як вони ставляться до вчителя, який з ними спілкується Якщо вчитель користується авторитетом, довірою, дає відчутії вихованцям, що рахується з ними як з особистостями, то його стимулюючі впливи, незалежно від знаку, дають очікуваний ре­зультат. Якщо ж вчителю не довіряють, вважають його неспра­ведливим, то навіть позитивна оцінка з його вуст може бути сприйнята неадекватно.

Демонстративним учням слід надавати можливість привер­тати до себе увагу соціально схваленим шляхом, досягненнями у навчанні або інших видах діяльності. Якщо така дитина не може бути успішною на уроках, обов'язково потрібно віднайти такий вид активності, в якому вона могла 6 компенсувати свій неуспіх і самореалізуватись.

На другому етапі корекційної роботи великого значення на­бувають індивідуальні бесіди психотерапевтичного характеру, спрямовані на доведення до свідомості учня його проблем і за­родження у нього прагнення навчитись володіти собою. Інший напрямок індивідуальної роботи — виховання соціальних інте­ресів та здатності до емпатії, співчуття, моделювання ситуацій, в яких учень переживає позитивні емоції через те, що комусь допоміг, когось підтримав. Добре, якщо з такими дітьми пра­цюють у напрямку розвитку самосвідомості, довільної регуляції поведінки, формування навичок виведення негативної енергії со­ціально прийнятним шляхом.

Дата добавления: 2015-05-24