Види психологічних тестів

Валідність (від англ. «дійсний», «придатний», «тій, що має силу») - комплексна характеристика тесту, що вказує на обгрунтованість і ефективність його застосування.

«Валідність тесту - поняття, що вказує нам, що тест вимірює і наскільки добрі він це робить» [«Психологічне тестування» Анастазі (1908), с. 126].

Тіпі валідності:

1. Змістовна валідність характеризує міру представленості в тестових завданнях всього обсягу вимірюваної області психічних властивостей. Її коефіцієнт визначається шляхом експертного оцінювання.

Така валідність має особливе значення в критеріально-оріентованных тестах (КОРТ) і тестах досягнень.

2. Конструктна валідність відображає ступінь співвіднесення результатів тесту з базовими для нього теоретичними поняттями (конструктами). Візначається, коли предмет виміру існує у неявному, комплексному вигляді, вимагає спеціального аналізу.

Напріклад, якщо тест розробляється для встановлення ступеня розуміння мови, ті необхідно, як мінімум, представляти, які компоненти утворять цей конструкт. Віберіть із запропонованого тут переліку тільки ті пункти, що відносяться до «розуміння мови»:

- дитина може відповісти на питання;

- він дуже уважний при слуханні;

- він може переказати почуте своїми словами;

- він може дослівно запам'ятати текст із першого разу;

- він може скласти план тексту;

- він задає експериментаторові багато питань по почутому...

Після цього формулюється ряд гіпотез про тих, яким чином дані розроблювального тесту будуть корелювати із широким колом інших тестів, спрямованих як на близькі конструкти, так і на віддалені. Гіпотезі перевіряються методами кореляційного і факторного аналізу. Підтвердження або спростування сукупності теоретичний очікуваних зв'язків стає характеристикою конструктной валидности тесту.

3. Крітеріальна валідність показує, як результати тестування співвідносяться з тими оцінками вимірюваної якості або властивості, що отримані іншими (нетестовими) способами, а саме: з думаннями фахівців, даними спостережень і експериментів, аналізом продуктів діяльності. Вона може бути двох типів:

- валідностю потоковою, коли результати тесту співставляються з даними з інших джерел, що збираються одночасно з тестуванням;

- валідністью прогностичною (передбачающа), коли результати тесту зіставляються з більш пізньою поведінкою досліджуваного в даній сфері (Підсумки тестування навчальних досягнень у випускному класі можуть бути підтверджені або спростовані фактом вступу у вузи)

В залежності від особливостей інтерпетації виконання:

- орієнтовані на статистичну норму;

- критеріально-орієнтовані (КОРТ)

Орієнтовані на статистичну норму з використанням традиційного прийому математичної статистики – «нормування» результатів. Нормі установлюються відповідно попереднього тестування репрезентативної вибірки осіб, для яких даний тест призначень. Завдання для даного тесту підбирають таким чином, щоб результати їх виконання наближались до кривої нормального розподілення Гауса.

Опіс подібного розподілення результатів можна зробити за допомогою двох показників:

1) середнього арифметичного

2) стандартного відхилення (

Для зручності здійснюють перетворення «сирих» балів в стандартні одиниці. Зберігаючи відносні позиції досліджуваних, змінюють середнє арифметичне і стандартне відхилення шляхом додавання певної константи до кожної окремої величини.

Широко використовуються:

- Т-велічині, мають середнє арифметичне 50, а стандартне відхилення 10;

- шкала коефіцієнта інтелекту (IQ), середнє 100, стандартне відхилення 15

Алгоритм перекладу «сирих» балів в стандартизовані:

1) обчислити середнє арифметичне і стандартне відхилення;

2) знайти Z-показник: від «сирого» балу відняти середнє і результат помножити на стандартне відхилення;

3) Z-показник помножити на стандартне відхилення (з таблиці) і додати середнє цієї шкали (з таблиці).

Для прикладу: переведення «сирих» балів в Т-балі: Z*10+50.

КОРТ за точку відліку має не нормальне розподілення, а певний об’єм вимог (критеріїв) до психічного і особистісного розвитку.

У формулюванні кожного критерію виділяються дві частини:

- змістовно-операційна (чітке формулювання дій досліджуваних типові: «обчислює», «пояснює», «виділяє» тощо) – визначає як потрібно зробити роботові (яким чином);

- відносно-предметна (детальний опис того чи іншого фрагменту змісту знання) – визначає, що потрібно зробити (який матеріал).

Більше поширення в даний час мають тесті інтерпретація виконання яких орієнтована на статистичну норму.

В залежності від предмету виміру виділяють тесті:

- інтелекту, що забезпечують вивчення рівня розвитку мислення і пізнавальних процесів в цілому;

- здібностей, що оцінюють можливість і легкість оволодіння визначеними знаннями, уміннями і навичками. Сюді відносять тесті загальних і спеціальних здібностей;

- досягнень, що визначають навченість, тобто рівень оволодіння знаннями, уміннями і навичками в якій-небудь галузі (навчальній, професійній, спортивній);

- особистості, спрямовані на вивчення різних аспектів особистісного розвитку, таких як інтереси, мотиви, емоції, ставлення й ін.;

- міжособистісні, що передбачають оцінку людських стосунків в групі, виявлення специфіки комунікативних процесів.

За характером тестових завдань розрізняють:

- вербальні, матеріал яких вистав в словесній формі;

- образні, де робота досліджуваних проводитися з малюнками, схемами на основі виникаючих при цьому наочних уявлень;

- практичні, виконувані при маніпулюванні реальними об'єктами або їх замінниками;

- комбіновані, об'єднуючі в собі як вербальний, так і невербальний матеріал завдань.

За формою пред'явлення завдань тесті підрозділяються на:

- бланкові («паперу й олівця»)

- апаратурні

- рисункові

- усні.

В залежності від кількості досліджуваних тесті поділяються

на індивідуальні і групові.

За годиною виконання тесті бувають двох видів:

- швидкості, в яких основним показником роботи досліджуваних є темп рішення завдань. Оцінюється або загальна кількість правильно виконаних завдань за відведений час, або обсяг часу, витраченого на виконання тесту;

- результативності, де показник швидкості роботи досліджуваних не співвідноситься з результатами тестування, не впливає на них. Тімчасове обмеження (якщо воно є) не є жорстким, воно служити лише цілям забезпечення стандартизації процедури вимірювання.

В психодіагностичній практиці поряд з тестами знаходять активне застосування особистісні опитувальники. Це методики, завдання яких представлені у виді питань або тверджень. Завдання досліджуваного – дати письмові або усні відповіді, повідомити інформацію про собі, виразити ставлення, сформулювати думання. За своєю суттю, опувальники припускають здійснення досліджуваним суб'єктивного самозвіту. Від анкет особистісні опитувальники відрізняються наступним:

1) спрямованістю на вивчення психологічних особливостей;

2) стандартизацією процедур застосування й інтерпретації;

3) опорою на зміст визначеної наукової концепції, теорії;

4) наявністю норм виконання або відповідних критеріїв розвитку, стосовно яких здійсниться стандартизація індивідуальних результатів;

5) перевіркою ступеня валідності і надійності.

+ у деяких наявна «шкала соціальної бажаності»

Вікорістання методу тестів вимагає загальнопсихологічних знань та компетентності в галузі теорії і практики вимірювання.

Дата добавления: 2015-05-24