Поняття екології

Тема 1.

Opalenko I.O. The modern state and perspectives of the labour market development in the agrosphere. – Manuscript.

The thesis for a scientific degree of candidate of economic sciences by speciality 08.07.02 – economics of agriculture and Agro-Industrial Complex. – Kharkiv National Agrarian University named after V.V. Dokuchayev, Kharkiv, 2006.

The thesis deals with studying theoretic-methodological principles of forming and developing labour market. The main points of the labour market, its constituents and details in the agrosphere are revealed. Structural-dynamical tendencies for indexes of the regional labour market state are analyzed in complex. Perspectives of development of the given market are determined. A prognosis of rural unemployment for the period till 2010 is made. Factors influencing on the unemployment level are discovered. The model, optimizing development of agroenterprises taking into account the maximal use of labour resources at a given level of profits, is worked out. Directions to improve the situation on the labour market are proposed and substantiated.

Key words: labour market, demand, proposition, unemployment, labour, conjuncture, wages.

Підписано до друку 02.03.2006. Папір друк. Формат 60х84/16

Ум. друк. арк. 0,9. Обл. – вид. арк. 0,9. Наклад 100. Зам. № 78.

Друк П.П Кучинська С.М.

Св. про держ. реєстр. № 7494 від 24.05.01

20300, м. Умань, вул. Леніна, 12

Термін «екологія» чи не найпоширеніший із усіх термінів у сучасному світі. Можна те саме говорити про похідні терміни: екологічна свідомість, екологічна ситуація, забруднена екологія та ін. Нема жодної людини в Україні, яка б коли-небудь не стикалася б з цими словами. Ними насичена як академічна так і побутова лексика.

Термін «екологія» в наш час є широко вживаним у значенні «стан довкілля». І таке вживання нічим не оправдане. Однак для мовної практики таке заміщення понять не є чимось винятковим. Можна навіть говорити про певне правило, згідно з яким загальна назва діяльності поширюється і на продукти чи об’єкти цієї діяльності. Наприклад, кажуть «хімія» стосовно мінеральних добрив, загалом всього, що є продуктом хімічного виробництва.

Сьогодні стало нормою ототожнення еколога з так званими «зеленими». Отже, бути екологом ­– це передовсім визнати своєрідну партійну належність. Питання компетентності відступає на другий план.

В багатьох слово «екологія» асоціюється із охороною природи. А це лише один із напрямів сучасної екології.

Екологія – цей термін вперше запропонований нім біологом (природодослідником) Ернстом Генріхом Геккелем у 1866 році. З грец. οίκος — будинок, дім, оселя; грец. λογος — наука – наука про природу, що оточує нас (про наш дім).

Виникла як розділ біології, що вивчає сукупність усіх взаємозв’язків між живими і неживими компонентами природного середовища (довкілля).

По мірі нагромадження знань екологія трансформувалася у самостійну фундаментальну науку, яка розвивається і по сьогоднішній день.

Сучасна екологія — складна багатогранна дисципліна, основою якої є біогеографічні знання, але яка поєднує сьогодні всі природничі, точні, гуманітарні і соціальні науки, з метою пошуків шляхів оптимального розвитку людства на максимально далеку перспективу, вироблення нових методів збереження біосфери планети..

Екологія – наука про взаємовідносини живих істот між собою та з неорганічною природою, що їх оточує, про зв’язки в системах, яким підпорядковане існування організмів, про структуру і функціонування цих систем.

Згідно зі сучасними уявленнями, предмет екології – це сукупність або структура зв’язків між організмами та середовищем, що їх оточує.

Основні завдання науки про довкілля:

• Вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та причин змін під впливом природних і антропогенних факторів;
• Прогнозування динаміки стану біосфери в часі й просторі;
• Розробка шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й природи, збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання та самовідновлення.

Отож, головне завдання сучасної екології – знайти шляхи управління антропогенними, природними системами, суспільством та біосферою в цілому у відповідності із законами природи, а не всупереч їм, знайти гармонію між економічними та екологічними інтересами людини.

Практика показала, що ігнорування законів природи призводить до різних, переважно негетивних наслідків. Переважно це зникнення виду або навіть цілої екосистеми. Можна згадати острови Індонезії та Полінезії, на яких протягом епох сформувався свій тип екосистем, а після заселення бажаними для людини видами, на цих територіях зникає аборигенна фауна та флора.

Дата добавления: 2015-05-24