Структура популяцій

Структура популяції також є однією з ознак популяції. Екологічна структура популяції – це її стан на даний момент. Однак теперішня структура популяції відображає водночас як минуле, так і потенційне майбутнє даного угрупування.

Кожна популяція займає окреслену територію суші або акваторії. Розміри цієї території залежать від багатьох чинників: наявності умов існування даного виду, кількості особин в популяції, маси і розмірів особин.

Просторова структура – закономірне розміщення особин даної популяції в просторі в певний період часу існування популяції. Аналіз будь-якої популяції показує, що особини розміщуються по-різному.

У рослинних угрупуваннях просторова структура популяції виявляється через характерне розміщення особин даного виду: вони можуть виступати поодинці, парами, групами або є скупченнями. Їх розміщення залежить від біологічних властивостей виду, стадії розвитку популяції, умов місцезростання. Щодо тварин то тут важливим фактором є пора року.

Повнота використання наявних ресурсів залежить від просторового розподілу особин в популяції. За Швердтфегером (1968) розподіл особин в популяції може бути:

- рівномірним

- груповим

- випадковим

	..... ..... ..... ..... ..... .....				.. .. ^. .. .. .. ....

Випадковий розподіл в природі зустрічається дуже рідко і тільки в тих випадках, коли середовище однорідне, а організми не намагаються об’єднатися в групи.

Рівномірний розподіл досить поширений і може зустрічатися там, де між особинами існує дуже сильна конкуренція.

Груповий – якщо особини в популяції намагаються утворити групи певного розміру. Такий розподіл зустрічається доволі часто при утворенні пар, скупчень.

Такі скупчення виникають:

- як наслідок змін умов середовища;

- як реакція на добові та сезонні зміни погоди;

- у зв’язку з процесом розмноження.

Будь-яке із цих скупчень має велике біологічне значення. У особин, які об’єднуються у певну групу, у порівнянні з одинокими особинами, спостерігається зниження смертності завдяки здатності групи протидіяти несприятливим умовам середовища (черепаха пінгвінів).

Також агрегація (скупчення) може посилювати конкуренцію між особинами за поживні речовини, корм чи життєвий простір.

Важливою ознакою територіальної структури популяції є здатність особин займати певну ділянку. Якщо ця ділянка активно захищається, то її називають територією.

Отже, підтримання меж ділянки досягається завдяки територіальності. Вважається що територіальність це будь-який метод підтримання меж ділянки, яка необхідна для повноцінного функціонування особини. Існують різні механізми підтримання територіальних меж. У тварин це захист території. Яскравим прикладом територіальності є спів птахів, мічення території ссавцями тощо.

Важливим аспектом структури популяції є віковий розподіл.

Вікова структура – закономірне співвідношення різних вікових груп (класів) популяції.

Такі популяції називаються поліциклічними (складаються з різних вікових класів та поколінь: деревні рослини, багаторічні трави, хребетні та безхребетні, життя яких триває понад один рік). Популяції, які складаються з особин одного віку називають моноциклічними (більшість трав’янистих рослин, комах).

Вікова структура популяції характеризує її здатність до розмноження. Виділяють три екологічні віки популяції: передрепродуктивний, репродуктивний і пострепродуктивний. Тривалість цих періодів у різних організмів коливається. Якщо умови сприятливі, в популяції присутні всі вікові групи, які забезпечують відносно стабільний рівень її чисельності.

Порушення вікової структури веде до зниження репродуктивних властивостей популяції як наслідок зниження чисельності.

Популяція, що Стала популяція Вимираюча

розвивається популяція

Співвідношення чоловічої і жіночої статей в популяції має важливе екологічне значення, оскільки воно безпосередньо пов’язане із потенціалом її розмноження. Причому стосується дише роздільностатевих організмів.

Одностатеві популяції складаються лише з жіночих особин і розмножуються партеногенезом (розвиток яйцеклітини відбувається без запліднення: бджоли, тлі, коловертки, спорові рослини).

У тваринному світі переважають роздільностатеві види, зрідка трапляються в рослин (тополі, мохи).

Гермафродитизм (наявність в одного організму чоловічих та жіночих органів розмноження) характерний для безхребетних та вищих рослин.

Статева структура – закономірний розподіл особин певної групи по статі.

Теоретично співвідношення статі однакове 1:1, але в природі рідко зустрічається таке співвідношення. Показники співвідношення статі є індивідуальною характеристикою популяцій різних видів. Помічено, що статева структура знаходиться у взаємозв’язку із віковою структурою. Тобто, якщо ми розмежуємо популяцію за віком, то різні вікові групи будуть представлені різними співвідношеннями статі.

Співвідношення чисельності різних вікових груп та співвідношення статі популяції фазана мисливського в Закарпатській області.

Вік	Чисельність	Період	Самці	Самки
0-1		дорепродуктивний
1-3		репродуктивний
3-5
5-8		пострепродуктивний

На наведеному прикладі бачимо, що при загальній чисельності 1526 особин різні вікові групи представлені різним співвідношенням статей. В дорепродуктивний період воно близьке до 1:1. але в репродуктивний період воно наближається до співвідношення 1:3 і пострепродуктивний період – близьке до 1:1.

Основна функція підтримання чисельності особин лягає на особин репродуктивного періоду. Завдяки цьому забезпечується відносна сталість чисельності популяції.

Дата добавления: 2015-05-24