Тема 12. Страхування та страховий ринок

Разом із розвитком ринкових відносин, ускладненням взаємозв'язків між усіма суб'єктами господарювання збіль­шується імовірність виникнення непередбачених ускладнень, ступінь ризику на всіх рівнях. У результаті стихійного лиха або непередбачених обставин фізичним та юридичним особам може бути завданий збиток. Тому є потреба попереджувати і відшкодовувати завдані збитки. Не задовольнивши цю потре­бу, неможливо забезпечувати безперервний процес виробниц­тва матеріальних благ, підтримувати відповідний рівень жит­тя суспільства. Відносини, що виникають у ньому з цього приводу, мають об'єктивний характер і в сукупності формують сутність економічної категорії — страхування.

Страхування — це самостійна сфера фінансової системи, яка має дві форми: страхування певних об'єктів у зв'язку із не­передбаченими і надзвичайними подіями; соціальне страху­вання.

Страхування виконує такі функції: ризикову, попереджу­вальну, ощадну та контрольну. Перерозподільний характер страхових відносин пов'язаний із формуванням і використан­ням спеціального фонду страхових коштів. На практиці розріз­няють три основних форми створення страхових фондів: фонд самострахування (або його модифікація — фонд ризику), цент­ралізовані загальнодержавні резерви і фонди страховика.

З огляду на відмінності між об'єктами страхування усю су­купність страхових відносин поділяють на галузі: страхування майнове, соціальне, особисте, страхування відповідальності та страхування підприємницьких ризиків. У складі кожної галу­ні вирізняють окремі підгалузі й види страхування. Страхуван­ня може проводитися в обов'язковій і добровільній формі.

Слід зазначити, що матеріальна основа страхового захисту — це страхові фонди, які є обов'язковим компонентом суспіль­ного виробництва. Створені у вигляді резерву матеріальних і грошових засобів, вони забезпечують безперервний процес су­спільного відтворення та вирішують наявні суперечності між людиною та природою, людиною та суспільством. Страховий фонд сприяє економічному прогресові суспільства. Значні фі­нансові ресурси, акумульовані у страховому фонді, разом із ці­льовим використанням є джерелом інвестицій у державні цінні папери, нерухомість, різноманітні галузі виробництва. Вони також впливають на розвиток економіки.

В економіці ринкового типу страхування є, з одного боку, засобом захисту бізнесу та добробуту людей, а з іншого, — ко­мерційною діяльністю, яка дає прибуток. Страхування — це важливий фактор стимулювання господарської діяльності в умовах ринкової економіки.

Страховий ринок — це система економічних відносин, які становлять сферу діяльності страховиків і перестраховиків у певній країні, групі країн або в міжнародному масштабі щодо надання страхових послуг страхувальникам. Суб'єктами стра­хового ринку є страховики (страхові компанії), котрі надають страхові послуги, і страхувальники (фізичні та юридичні осо­би). Посередниками у процесі здійснення страхування є броке­ри (брокерські фірми) і страхові агенти.

Специфічний товар на страховому ринкові — страхові по­слуги. Ціна страхової послуги відображається у страховому та­рифі й складається на конкурентній основі під впливом попиту і пропозиції.

Страховий ринок залежно від масштабів попиту і пропози­ції на страхові послуги поділяється на внутрішній, зовнішній та міжнародний.

Місткість страхового ринку визначається фінансовими мож­ливостями страхових організацій щодо взяття на страхування і перестрахування значних і небезпечних ризиків.

Факторами, які визначають становище на страховому рин­кові, є:

1)ризикова ситуація;

2) грошові доходи страховиків;

3) страховий тариф;

4) пропозиції страхових послуг.

Дата добавления: 2015-05-24