Види дискусій

РОЗДІЛ 3

Здатність провести цікаву дискусію - основа ефективного викладання. Різноманітні види обговорення є найбільш поширеною та ефективною формою викладання і навчання майже на всіх рівнях; обговорення є також найбільш стимулюючим і корисним видом діяльності для багатьох студентів і викладачів. Унаслідок вдалого обговорення студенти набувають цікавого та незабутнього досвіду й отримують задоволення від навчання.

Проведення обговорення - один з найскладніших і непередбачуваних досвідів викладання. Багатьом викладачам відоме по­чуття піднесення після закінчення вдалого заняття, коли студенти не хочуть залишати аудиторію. Але фактично усі викладачі мають також невдалий досвід організації дискусії. Деякі фактори можуть бути частково або цілком не піддаватися контролю: здібності сту­дентів, рівень їхньої підготовки, настрій; проблеми пошуку не­обхідного матеріалу; зовнішні фактори, що відволікають, навіть погода або епідемія грипу. Більшість викладачів має досвід вивчен­ня одного й того ж матеріалу у різних групах з цілковито різними результатами. Іноді обговорення проходять мляво, не залишаючи яскравого сліду незалежно від рівня підготовки до них; тому зав­жди слід пам'ятати про їх непередбачуваність. Але існують методи, за допомогою яких можна запобігти невдачам.

Д

искусії на заняттях набувають різних форм: від великих курсів лекцій, до яких викладачі намагаються залучити студентів, до семінарів з обмеженою кількістю учасників; це також можуть бути індивідуальні консультації зі студентами, де обговорення стає близьким до приватної бесіди.

Обговорення дискусії мають деякі загальні властивості. Завжди важлива якість обговорення, як і готовність та здатність усіх студентів брати у ньому участь. Обговорення є дуже ефективною формою навчання, тому що воно перетворює студентів на активних учасників процесу. Але обговорення - це не просто привід для цікавих бесід або можливість для студентів поговорити, а важливий інструмент навчання: одержання інформації, розв'язання суперечок, розвиток навичок, пе­ревірка ідей. Характер студентського обговорення повинен конт­ролювати викладач, готовий втрутитися, щоб надати дискусії ціле­спрямованості. Обговорення може не відбутися, якщо студенти відчувають упередженість викладача щодо їхньої участі в ньому. Воно може також зазнати невдачі, якщо врешті-решт студенти відчують, що вони не дізналися нічого нового.

Найбільш поширені види обговорень розподіляють на дві категорії. Однією з них є дискусія, яку викладач організовує за допомогою так званого методу Сократа: ставляться запитання, перевіряються відповіді на них, тим самим група спрямовується у заздалегідь визначеному напрямку. Викладачі можуть комбіну­вати традиційний "лекційний" спосіб надання потрібної інфор­мації студентам з їхньою активною участю в обговоренні. Такі дискусії переважно відбуваються традиційно: викладач знахо­диться у центрі аудиторії перед студентами, що сидять за столами, поставленими рядами або півколом; однак такі обговорення, звичайно, можуть проходити і за іншої організації простору аудиторії.

Іншим видом обговорення, що, як правило, пов'язується з концепцією семінару, є такий, у якому викладач виступає головним чином посередником і гідом у бесіді самих студентів. Викладач часто ставить студентам запитання, але не для того, щоб одержати конкретні відповіді й вести студентів у заздалегідь виз­наченому напрямку, а щоб стимулювати їх дебати. Ці обговорен­ня часто відбуваються за одним столом з викладачем, який зазвичай головує. Якщо в аудиторії немає столу, а стільці й парти мож­на рухати, викладач може попросити студентів сісти, утворивши коло до початку семінару-обговорення. Важко; але можливо —керувати семінаром у звичайній аудиторії з рядами столів. Звичайно, трапляються випадки, коли така аудиторія є єдиним можливим місцем проведення заняття.

Обговорення за методом Сократа може відбуватися в ауди­торії практично будь-якого розміру, хоча що більше приміщення, то менше студенти братимуть участь у розмові. Семінар-обговорення важко проводити в групі, якщо до неї входить понад двадцять студентів; найкраще працювати з групою від восьми до п'ятнадцяти учасників.

3. ПІДГОТОВКА ДО СЕМІНАРУ-ДИСКУСІЇ

П

ідготовка до дискусії - важлива стадія для проведення ефективного семінару, так і для проведення успішної лекції. Деякі викладачі обирають для підготовки обговорення форму лекції (хоча вони можуть не досягти мети обговорення). Більшість викладачів обирає менш структурований шлях. Але незалежно від способу підготовки дискусії, є деякі основі її кроки.

По-перше, потрібно ознайомитися з матеріалом, який сту­денти збираються обговорити, і бути готовими відповісти на за­питання. По-друге, як на будь-якому іншому занятті, слід визна­чити цілі обговорення, щоб студенти проаналізували проблему, відповіли на запитання або вирішили складне завдання. Потрібно бути доволі гнучкими щодо способів, за допомогою яких студенти досягають цих цілей; викладач повинен бути пе­вен, що так чи інакше вони досягнуть принаймні деяких з них. Якщо питання для обговорення побудовані послідовно, слід вирішити, з якого з них студенти повинні почати дискусію і як рухатися далі в обговоренні. Під час дискусії може виявитися відхилення від розробленого плану і обговорення розви­ватиметься в непередбаченому напрямку. Тому бажано завжди мати власний план, щоб реалізувати його за потреби. Студенти повинні готуватися до обговорень так само ретель­но, як і викладач. Зазвичай така підготовка складатиметься з ро­боти над темою, вивчення літератури та виконання інших вправ; забезпечення адекватної підготовки потребуватиме від студентів опрацювання призначеного матеріалу напередодні заняття. Зав­часне роз'яснення завдань шляхом обговорення питань та інструкцій щодо виконання вправ та читання рекомендованої літератури допоможе їм опанувати матеріал, інакше студенти не зрозуміють, що від них вимагається. Якщо такого роду підтримка недостатня, можна застосувати деякі примусові стратегії: стислі письмові роботи на відповідну тему перед обговоренням, які по­требуватимуть від студентів осмислення матеріалу, або стислі письмові завдання на основі прочитаної рекомендованої літера­тури на початку кожного заняття.

Ще одним шляхом заохочення студентів до дискусії є регулярне опитування студентів групи, роз'яснення їм, що активна робота на занятті є однією зі складових підсумкової оцінки. Але найкра­щим способом заохочення студентів, звичайно, є спроба зацікави­ти їх предметом, курсом, завданнями і навіть викладачем.

Дата добавления: 2015-05-24