Підтримка дискусії

ПОЧАТОК ДИСКУСІЇ

П

очинати дискусію завжди важко, особливо на початку семе­стру, коли студенти ще не дуже добре знають один одного та викладача. Багато залежить від того, як почати перше заняття, які можливості надати студентам.

Просте запитання, що студенти думають про завдання, при­значене для виконання протягом тижня, викличе одностайне мовчання; для багатьох студентів таке запитання виявиться над­то складним, щоб вони могли відповісти на нього без підготовки, їм може здатися, що викладач очікує певної відповіді, оскільки сам вибирав завдання для самостійної роботи. Починати треба з конкретнішого запитання. Можна зачитати уривок із якогось ре­комендованого видання і попросити студентів прокоментувати його, написати на дошці ряд запитань чи положень з поперед­нього заняття. Також можна запропонувати студентам написати тези до теми обговорення і попросити одного-двох з них зачита­ти ці матеріали вголос. Нарешті, можна почати дискусію з провокативного запитання, що викличе розбіжності у думках і спричи­нить дискусію.

Корисно починати будь-яку дискусію з неоднозначних за­питань, які не потребують простої відповіді. Плідні дискусії базу­ються на розбіжностях у думках та запитаннях, що починають дебати і потребують принаймні кількох відповідей.

Чимало викладачів призначають студентів для ведення або принаймні початку дискусії щотижня, що надає їм можливість набути досвіду в дослідженні теми та навичок презентації. Але дії студентів можуть виявитися менш успішними, ніж дії викладача, тому він має бути готовим врятувати становище. Якщо раз або двічі викладач сам започаткує дискусію, студенти у майбутньому будуть робити це впевненіше. Дискусії проходитимуть успішніше, якщо студенти спершу готуватимуть їх у групах, перш ніж брати участь у загальній бесіді.

Я

к тільки обговорення почалося, навіть якщо воно проходить невимушено, студенти спостерігатимуть за реакцією викла­дача на те, що і як вони говорять. Навіть вираз його обличчя ма­тиме вплив на те, що студенти подумають про свої власні комен­тарі чи думки інших. Позитивний вплив матиме посмішка на підтримку, кивок або підбадьорення, але тільки у тому випадку, якщо схвалення поширюється па всю аудиторію. У будь-якому разі слід пам'ятати, що викладач ніколи не зможе бути пересічним учасником обговорення. Його поведінка - як слова, так і жести - завжди матиме істотний вплив на поведінку студентів.

Навіть успішне обговорення вимагатиме час від часу втручання викладача, щоб спрямувати його в необхідному руслі або врятувати від активності студентів, які прагнуть звести бесіду нанівець. Потрібно постійно слідкувати за обговоренням, щоб воно не припинилося, було цікавим і просувалося у відповідному напрямку. Якщо цього не відбувається, викладач повинен втрути­тися і спробувати скоригувати напрямок обговорення.

Одна з найскладніших проблем, яка постає перед будь-яким лідером обговорення, - яку тактику поведінки обрати стосовно студентів, які припускаються помилок або не розуміють, про що йдеться. Не можна дозволяти студентам оперувати неперевіреною інформацією чи змінювати напрямок обговорення, але й у цьому випадку не слід зупиняти студентів, натомість варто ска­зати щось позитивне навіть про найбільш некоректне зауважен­ня перед тим, як спростувати чи скоригувати коментарі студента, на зразок: "Ви маєте рацію в цьому питанні, але неправі щодо..."; "Ваша думка мала б сенс, якби не...". Якщо студент висловив ціка­ву думку, демонструючи, що він опрацював матеріал, навіть якщо його відповідь неправильна, можна подати коментар на зразок: "Це найкраща неправильна відповідь". Такий підхід заохотить студентів до подальшого обговорення. Іноді у процесі дискусії студенти починають виправляти один одного; у цьому випадку найкраще не втручатися. Якщо запитання адресовано викладачу, окрім відповіді по суті, він має оцінити також його характер (по­зитивно чи негативно); і може також поставити групі своє запи­тання. Якщо істотні помилки залишаються непоміченими сами­ми студентами, слід обов'язково їх виправити.

Проведення обговорень часто вимагає значного терпіння. Ставлячи запитання або порушуючи важливу проблему, слід дати студентам певний час обдумати відповідь: студент, який першим підніс руку (особливо, якщо він зробив це занадто швидко),

найімовірніше, не обдумав того, що збирається говорити. Студен­ти повинні знати, що на перших хвилинах заняття викладач шанує вдумливу тишу. Якщо ніхто не бажає відповідати на запитання про­тягом тривалого часу, варто замислитись, чи правильно було по­ставлено запитання, чи не слід сформулювати його інакше. У тако­му разі потрібно перефразувати його і подати більше інформації, щоб студенти зрозуміли, що від них вимагається.

Великий вплив на обговорення може мати навіть роз­ташування викладача в аудиторії. У маленькій групі є сенс сидіти за столом або в колі студентів, демонструючи себе як рівноправ­ного учасника бесіди, це сприятиме жвавому обговоренню. Од­нак з великою або більш стриманою групою, особливо у разі ви­користання методу Сократа, є сенс стояти і рухатися по ауди­торії, щоб створити відчуття пожвавлення і заохочення до обго­ворення. Щоб заохотити студентів кидати виклик один одному, краще стати позаду студента, який відповідає, щоб він не перей­мався адресуванням виступу і до викладача, і до інших студентів.

Використання дошки може також вплинути па характер об­говорення. Можна намалювати графік просування процесу обго­ворення, привернути увагу до особливо важливих питань, напи­сати питання для дискусії та фрагменти тексту, що мають бути проаналізованими, або проблеми, які потребують вирішення. Використовуючи дошку, слід переконатися, що почерк чіткий, а літери настільки великі, щоб їх могли прочитати студенти, які сидять далеко від дошки. Можна також залучити студентів до ви­користання дошки у процесі обговорення ідеї або проблеми, які вони намагаються вирішити.

Деякі обговорення, особливо у великих групах, завжди веде викладач. Але в багатьох випадках, а саме у менших групах, мста викладача є іншою. Він зазвичай прагне довести обговорення до стадії, на якій бесідою керують студенти. Коли студенти відчува­ють відповідальність за результати обговорення, зацікавленість поставленими питаннями, тоді процес триватиме і без його участі. Досягнення цього вимагатиме терпіння, гнучкості, а іі юді й підштовхування. Якщо обговорення відбувається без активної участі викладача, необхідно дозволити цьому процесові тривати самостійно принаймні протягом певного часу, м'яко втручаючись лише тоді, коли необхідно спрямувати бесіду на певну проблему.

Дата добавления: 2015-05-24